Агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення являє собою обов’язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.
На законодавчому рівні проведення агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення визнається обов’язковою вимогою. Відтак агрохімічний паспорт є обов’язковим документом для всіх сільськогосподарських землевласників та землекористувачів.
Проте чинне законодавство не встановлює заходів примусового впливу за невиконання зазначених вимог. Таким чином, така законодавча невідповідність робить вимогу обов’язкового ведення агрохімічного паспорта досить умовною.
На сьогодні не сформовано досконалого механізму для здійснення контролюючих функцій відповідними службами, в частині обов’язковості складання та ведення агрохімічного паспорта, через відсутність чітко визначених критеріїв.
1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536 затверджено Порядок ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки. Зазначений нормативний документ має на меті встановлення єдиної процедури виготовлення, видачі та застосування агрохімічного паспорта.
Нажаль цей порядок не конкретизує, хто саме має виконувати роботи з агрохімічної паспортизації земель. Хоча, якщо звернути увагу на кількість та зміст показників, які характеризують стан ґрунтів в агрохімічному паспорті, очевидно, що без залучення спеціалізованих в ґрунтознавстві установ не обійтись. Так само очевидно, що відповідні роботи не будуть виконуватись безкоштовно. І так само очевидно, що орендодавець (в більшості випадків – Головне управління Держгеокадастру у відповідній області) за власний рахунок цього не робитиме. Отже, при оренді земель державної та комунальної власності (в тому числі й за результатами торгів) на орендаря буде покладений додатковий обов’язок щодо оформлення (замовлення та оплати) агрохімічного паспорту.
Суттєві зміни в Типовий договір оренди землі, якими вдосконалено механізм управління у сфері використання та охорони земель, збереження і відтворення родючості ґрунтів, внесено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 року №890. Згідно з новими правилами, при укладенні договору оренди земель сільськогосподарського призначення необхідна фіксація показників якісних характеристик ґрунтового покриву земельної ділянки. Для державних і комунальних земель це обов’язково, а для приватних — за бажанням сторін.
Пункт 7 доповнено приміткою наступного змісту:
*У разі оренди земельної ділянки (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь) державної та/або комунальної власності у пункті 7 «Інші особливості об’єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини» договору зазначаються дані агрохімічного паспорта земельної ділянки (земельних ділянок).
У разі оренди земельної ділянки (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь) приватної власності рекомендується у пункті 7 «Інші особливості об’єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини» договору зазначати дані агрохімічного паспорта земельної ділянки (земельних ділянок).
У разі передачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної та/або комунальної власності в договір обов’язково має включатися право орендодавця вимагати від орендаря збереження родючості ґрунтів шляхом перевірки не рідше ніж один раз на три роки стану орендованої земельної ділянки на відповідність показникам агрохімічного паспорта.
Фактично це означає, що укладення (а також поновлення) договору оренди земель державної та комунальної власності неможливо за відсутності агрохімічного паспорту земельної ділянки.
2. ЧИЙ ІНТЕРЕС?
Незважаючи на недосконале правове регулювання механізм агрохімічної паспортизації може служити інтересам різних категорій землевласників та землекористувачів:
1. Фермери і власники особистих селянських господарств, які господарюють на власних чи родинних паях, зацікавлені у проведенні агрохімічного обстеження та періодичному поновленні показників у паспорті, оскільки лише так можна оцінити стан та зміни в ґрунті, які є наслідком господарювання. Адже земля є власністю і дістанеться нащадкам. На відміну від, наприклад, автомобіля, який з часом ймовірно прийде у непридатність, ґрунт, при належному поводженні з ним, зберігає свої позитивні властивості і якість його навіть може поліпшувались.
2. Найбільш широка аудиторія – власники паїв, які надають свої наділи в оренду. Провівши обстеження та отримавши агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, ви володієте документом, у якому зафіксовані реальні показники стану ваших ґрунтів. Передавши його орендареві, ви звичайно обговорюєте умову, що повернутись з оренди ваша власність повинна у не гіршому стані. І саме агрохімічний паспорт є єдиним способом оцінити якість ґрунтового покриву до передачі та при поверненні з оренди земельного наділу.
3. Накінець – орендарі, які беруть вашу земельну ділянку з метою використання у товарному виробництві та отримання прибутку. Для справжніх господарів агрохімічний паспорт – це гарантія фізичного та морального спокою перед орендодавцями (власниками паїв). Забезпечуючи належний баланс між виносом та надходженням елементів живлення у ґрунті, застосовуючи сучасні ґрунтозахисні технології, витрачаючи на це відповідні ресурси, орендар, з врахуванням даних агрохімічного паспорта, планує ефективне їх розподілення, отримує прибуток та при періодичному контролі – підтвердження належного поводження з ввіреною йому громадянами власністю. В той же час, для добросовісних орендарів, які взяли вашу землю для отримання власної вигоди за рахунок виснаження ґрунтів, механізм цивільно-правових відносин, що закладений в агрохімічному паспорті, дозволить власникам зажадати відшкодування збитків, які були нанесені вашим ґрунтам.
З введенням у дію ринку земель сільськогосподарського призначення агрохімічний паспорт буде надійною та вимірюваною основою для укладання іпотечних угод, страхового забезпечення і відшкодування збитків, отримання кредитів тощо.
3. ХТО ПРОВОДИТЬ АГРОХІМІЧНУ ПАСПОРТИЗАЦІЮ ТА КОНТРОЛЬ НАЯВНОСТІ ПАСПОРТА
Відповідно до наказу Мінагрополітики України від 20.03.2013 року №198 «Про перейменування та затвердження нової редакції Положення про державну установу «Інститут охорони ґрунтів України» проведення агрохімічної паспортизації земель покладено на державну установу «Інститут охорони ґрунтів України» та обласні філії.
На теперішній час до Переліку питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06 листопада 2018 року № 538 віднесено, зокрема контроль наявності агрохімічного паспорта земельної ділянки, наявність якого передбачена абзацем п’ятим статті 35 Закону України «Про охорону земель».
За результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) відсутність агрохімічного паспорта може мати наслідком оформлення припису про усунення порушень, а в разі такого не усунення — притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 1885 КУпАП («Невиконання законних розпоряджень чи приписів посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів»).
Як вже було зазначено вище, відсутність досконалого механізму для здійснення контролюючих функцій та неузгодженість норм чинного законодавства створюють можливість успішного оскарження наслідків проведених перевірок.
4. АГРОХІМІЧНИЙ ПАСПОРТ І ДОГОВІР ОРЕНДИ ЗЕМЛІ
Укладаючи договір оренди земельної ділянки (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь) приватної власності сторони, з огляду на необов’язковість розроблення агрохімічного паспорта, як правило нехтують правом встановити вимогу щодо стану земельної ділянки на момент укладення договору оренди землі та на час повернення з оренди, обмежуючись загальними формулюваннями на кшталт «повернути земельну ділянку в стані, не гіршому ніж на час отримання в оренду».
І, як виявляється, дарма. Показовою в цьому випадку є позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який в постанові від 16 січня 2019 року по справі № 173/1086/14-ц дійшов висновку по обґрунтованість вимоги розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути збитки.
Визначальною в цій справі стала наявність в укладеному договорі оренди землі умови щодо використання земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об’єкту оренди, зокрема, збереження родючого шару землі.
Позиція позивача ґрунтувалась на доведеному порушенні вказаних істотних умов договору оренди землі, підтвердженому належними доказами, зокрема висновком судової еколого-агрохімічної експертизи.
З урахуванням наявної судової практики особливого значення набуває прискіплива увага до змісту як вже укладеного договору оренди землі, так і робота на етапі узгодження його умов з метою дотримання інтересу сторони щодо використання корисних властивостей землі.
5. ПІДСУМКИ
- Паспортизація державних і комунальних земель є обов’язковою, а для приватних земель — за бажанням сторін.
- У разі передачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної та/або комунальної власності в договір обов’язково має включатися право орендодавця вимагати від орендаря збереження родючості ґрунтів.
- Проведення агрохімічної паспортизації земель покладено на державну установу «Інститут охорони ґрунтів України» та обласні філії.
- Відсутність агрохімічного паспорта може мати наслідком притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 1885 КУпАП.
- Погіршення стану орендованої земельної ділянки може бути підставою для дострокового розірвання договору за вимогою орендодавця.
