З 1 квітня 2020 року розпочався «сезон полювання» податківців на тих, хто зберігає пальне без ліцензії. Звісно, карантин вніс свої корективи до планів ДПС, але, все ж таки, низку фактичних перевірок було проведено. І, як не дивно, жертвами цього полювання стають навіть ті, хто оформив ліцензію на зберігання пального виключно для власних потреб.

З травня і до самого кінця грудня 2019 року законодавець тримав у напруженні всіх, хто зберігає пальне, запровадивши чималий штраф за його зберігання без наявності ліцензії. Відповідні норми були внесені до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР.

Справжнім «різдвяним подарунком» для всіх, хто зберігає пальне лише для власних потреб став Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» від 18 грудня 2019 року №391-ІХ, який набрав чинності 29 грудня 2019 року. Поміж іншим, цей Закон суттєво спростив процедуру отримання ліцензії на зберігання пального виключно для потреб власного зберігання та промислової переробки (вона звелася до відображення резервуарів та ємностей у формі 20-ОПП, оплати 780 ₴ та подачі заяви до ГУ ДПС), а також відтермінував застосування штрафів за зберігання пального без оформлення ліцензії до 31 березня 2020 року.

За перший квартал 2020 року органами Державної податкової служби було видано десятки тисяч ліцензій на зберігання пального виключно для потреб власного зберігання та промислової переробки, але цей процес триває і далі. Так, станом на день виходу цієї публікації загалом було видано 43 211 ліцензій, з яких 55 – на виробництво пального, 9 587 – на роздрібну торгівлю пальним, 3 326 – на оптову торгівлю пальним,  4 099 – на зберігання пального і 26 144 – на зберігання пального виключно для потреб власного зберігання та промислової переробки (61% від загальної кількості виданих ліцензій).

Два останніх види ліцензії оформлюються для зберігання пального, але між ними є істотна різниця, яка полягає в тому, що ліцензія на зберігання пального:

• отримується за такою ж процедурою, як і ліцензії на виробництво пального, оптову та роздрібну торгівлю (із отриманням дозволів Держпраці, оформленням речових прав на нерухоме майно та іншими формальностями);
• при її видачі, ні в самій ліцензії, ні в реєстрі не зазначається об’єм пального, який буде зберігатися;
• місце зберігання пального може отримати статус акцизного складу, на якому можна зберігати пальне для інших суб’єктів господарювання.

Якщо з першого пункту очевидно, що ліцензія на зберігання для власних потреб оформлюється набагато швидше і дешевше, то з двох наступних видно те, що вона є певним чином «неповноцінною», оскільки її володільці мають дотримуватися низки обмежень (не зберігати пального більше, ніж задекларували, не зберігати пальне для інших суб’єктів тощо).

Розділивши ліцензування зберігання пального на два різновиди (зберігання та зберігання для власних потреб), законодавець, разом із «різдвяним подарунком» підклав і «різдвяне порося» у вигляді нового штрафу, на який багато хто не звернув уваги.

Так, до частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР було включено штраф за «надання послуг із зберігання пального іншим суб’єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону» у розмірі 500 000 ₴.

Зауважимо, що такий штраф в цілому справедливий, адже спрощуючи процедуру для тих, хто зберігає пальне лише для себе, цілком логічно вимагати від них не зберігати для інших суб’єктів господарювання.

Втім, є одне «але»: досить часто сільськогосподарський виробник здійснює свою діяльність як через юридичну особу, так і через фізичну-особу підприємця, причому обидва суб’єкти використовують у своїй діяльності пальне. Якщо у великих підприємств є декілька резервуарів, на кожен з яких можна оформити окрему ліцензію, то в багатьох дрібних господарствах є лише один резервуар, в якому зберігається пальне і ФОПа і фермерського господарства в якому він же є засновником і головою. В останньому випадку оформити дві ліцензії неможливо, а отже і виникає ситуація, коли обов’язково буде порушено одну з двох норм: або буде зберігання пального іншому суб’єкту (коли «чуже» пальне потрапить до резервуару), або буде реалізація пального іншій особі (коли закупивши пальне як ФОП, він заправить власну ж сільгосптехніку, яка зареєстрована за фермерським господарством).

Як би там не було, але такий штраф дійсно існує і якщо буде встановлено факти, зазначені у статті 17 Закону, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про накладення штрафу за це порушення буде доволі складно.

Разом із тим, є і інший штраф, який існує лише в уяві податківців…

Якщо сказати точніше, то штраф є, але трактується він із фантазією, яка дозволяє застосувати його там, де немає складу правопорушення.

В уже згаданій вище статті 17 Закону № 481/95-ВР встановлено  штраф у розмірі 500 000 ₴ за оптову торгівлю пальним або зберігання пального без наявності ліцензії. Об’єктивна сторона цього правопорушення цілком точно сформульована. Мають бути наявними дві обставини: 1) оптова торгівля пальним або зберігання пального; 2) відсутність відповідної ліцензії.

Отже, за наявності ліцензії на зберігання пального, до суб’єкта, який зберігає пальне цей штраф застосувати неможливо. Але ж податківці з благородного бажання наповнити бюджет вирішили поширити дію цієї норми також і на тих, хто отримав ліцензію для зберігання пального для власних потреб, але фактично зберігає більше, ніж зазначено у цій ліцензії.

Дійсно, може виникнути питання: якщо в ліцензії написано 50 000 літрів пального, а в ході фактичної перевірки встановлено, що станом на певні дні зберігалося 56 000 літрів, чи можна це вважати зберіганням без ліцензії?

Вважаємо, що навіть якщо це і є порушенням (в чому також маємо підстави сумніватися), штраф за нього не передбачений чинним законодавством. Наведемо з цього приводу такі міркування:

Таким чином, намагання накласти штраф за зберігання пального без наявності ліцензії у тому випадку, коли така ліцензія наявна – є ні чим іншим, як свавіллям з боку Контролюючого органу.

Фактична перевірка з питань дотримання платниками податків законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів проводиться працівниками відповідного Головного управління ДПС України за правилами, визначеними статтею 80 Податкового кодексу України.

Якщо проаналізувати акти, які складалися за результатами таких перевірок, то можна дійти до висновку, що перевіряли в першу чергу тих, у кого була оформлена ліцензія на зберігання пального виключно для потреб власного споживання.

При перевірці в першу чергу запитують:

• ліцензію;
• правовстановлюючі документи на місце зберігання пального;
• технічну документацію на резервуари та ємності;
• первинні документи щодо придбання пального (договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунку 203 «Паливо» та ін.);
• первинні документи, що підтверджують використання пального (подорожні листи, товарно-транспортні накладні, відомості на відпуск пального, накладні-вимоги на відпуск пального тощо).

Нерідко, при проведенні фактичної перевірки здійснюється також і замір залишку пального за допомогою технічних пристроїв.

Отримавши ці документи та інформацію, ревізори у табличній формі розраховують станом на кожен день дані про залишок пального у суб’єкта, який перевіряється. В останньому стовпчику міститься інформація про «встановлення зберігання пального понад обсяги, заявлені при отриманні ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки)».

Саме цей останній стовпчик (у випадку якщо в ньому з’явилися цифри, що свідчать про таке зберігання понад заявлений обсяг зберігання) і дає Контролюючому органу зробити висновок про порушення статті 15 Закону №481/95-ВР – зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального.

Зауважимо, що поки судова практика з цього приводу практично відсутня, але невдовзі вже з’являться перші рішення адміністративних судів. Видається, що будуть вони не на користь ДПС.

Фантастичність висновків акту фактичної перевірки з юридичної точки зору посилюється також і дивною математикою, яку застосовують при розрахунках. На це варто звернути окрему увагу, адже це справжній курйоз, який авторові було б не вигадати самостійно.

Із шкільного курсу фізики всім відомий закон Ломоносова-Лавуазьє, за яким «маса речовин, що вступають в реакцію, завжди дорівнює масі речовин, які утворюються в результаті реакції». Інакше кажучи, якщо в порожній резервуар залити 20 тон дизпалива і не використовувати його протягом тижня, то через тиждень там і залишаться всі 20 тон (крім того, що може випаритися природнім шляхом).

Але ж вивчення актів фактичних перевірок стає справжнім «одкровенням» (точніше буде сказати грецькою – Апокаліпсісом), адже податківці нещодавно зробили справжню революцію у класичній науці.

Так, автоматично плюсуючи «обсяг пального, який зберігається понад обсяги, заявлені при отриманні ліцензії», станом на кожен день, ревізори-інспектори інколи нараховують астрономічні цифри.

Наприклад, у підприємства є ліцензія на зберігання 50 000 літрів пального. При перевірці виявлено, що в резервуари було злито 56 000 літрів, тобто мало місце перевищення заявленого обсягу на 6 000 літрів. Протягом наступних 15 днів жодних операції з пальним не було, але робиться висновок про зберігання пального у кількості 90 000 літрів без наявності ліцензії на право зберігання пального.

Закони фізики тут не діють, а застосовується такий розрахунок 6 000 літрів х 15 днів = 90 000 літрів.

Думається, зайві слова не потрібні, чекаємо на Шнобелівську премію…

Наприкінці декілька порад тим, хто оформив ліцензію на зберігання пального виключно для власних потреб:

• не зберігайте пальне у власних резервуарах для інших суб’єктів, навіть якщо ці суб’єкти тісно пов’язані із Вами, адже це обійдеться у 500 000 ₴. В цьому випадку варто отримати (якщо це можливо) ліцензію на кожного суб’єкта окремо;
• якщо Ви придбали додаткові резервуари або ємності – потурбуєтеся оформити на них технічну документацію, яку можна буде пред’явити у випадку перевірки;
• якщо нові резервуари та ємності розміщуються у іншому місці – перш за все зверніться до ГУ ДПС для оформлення ліцензії;
• правильно оформлюйте всі списання пального, щоб у ДПС не було спокуси звинувати Вас у реалізації пального іншим особам;
• на початку перевірки та в її ході консультуйтеся із юристами, які убережуть Вас від необачної поведінки та допоможуть при подальшому оскарженні дій та рішень Контролюючого органу.