Мобілізація власників бізнесу та працівників: чи можна продовжувати діяльність і отримувати за неї винагороду під час служби?

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у пункті 1 частини 1 статті 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

В нормі, до якої відсилає ця стаття, в пункті «г» перераховані в тому числі «військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки».

Військовими посадовими особами у розумінні частини 12 статті 6 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» є військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків згідно із законодавством.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV в розділі 3 «Обов’язки посадових осіб, військовослужбовців рядового складу» розмежовує поняття військова посадова особа та військовослужбовець рядового складу. Так, до посадових осіб віднесено посади вищого, старшого та молодшого офіцерського, старшинського та сержантського складу, інструкторів командирів відділень.

В той же час, оскільки військова служба є державною службою особливого характеру (ч.1 ст.2 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу»), а державний службовець – це громадянин України, який займає посаду державної служби (ч.2 ст.1 Закону України «Про державну службу», то будь-який військовослужбовець (за винятком військовослужбовців строкової військової служби та курсантів) є військовою посадовою особою незалежно від того, які посади вони обіймають.

Отже, військовослужбовці рядового складу, призвані за мобілізацією також вважаються військовими посадовими особами і на них поширюються обмеження щодо зайняття іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

З віднесення усіх призваних за мобілізацією військовослужбовців до категорії військових посадових осіб випливають два таких питання:

1) яка відповідальність передбачена за порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності?

2) чи зобов’язані ці особи подавати декларацію осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування?

Стаття 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність за порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 172-4, порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом.

Примітка до цієї статті розшифровує, що суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», за винятком депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), присяжних, помічників-консультантів народних депутатів України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, Першого заступника Голови Верховної Ради України та заступника Голови Верховної Ради України, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України.

В нормі, до якої відсилає ця стаття КУпАП в пункті «г» перераховані в тому числі «військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань,крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки». Виключень для мобілізованих, на відміну від строковиків, ця норма не містить.

Щодо строків накладення адміністративного стягнення, то за вчинення цього правопорушення його може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня вчинення (частина 4 статті 38 КУпАП).

В судовій практиці є випадки притягнення військовослужбовців рядового складу, призваних за мобілізацією до адміністративної відповідальності за порушення правил сумісності.

Так, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у постанові від 07.06.2016 по справі №473/1867/16-п визнав стрільця 1 відділення 3 взводу охорони роти охорони (солдата) винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-4 КУпАП та наклав на нього штраф в розмірі 5 100,00 грн. з конфіскацією отриманого доходу в сумі 12 944,71 грн. в дохід держави.

Подібної ж думки дійшов і Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у постанові від 26.05.2016 по справі 495/4070/16-п, визнавши водія 1 розрахунку 3 гарматної артилерійської батареї 1 гарматного артилерійського дивізіону (матроса), який неофіційно працевлаштувався працівником у фермерському господарстві, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-4 КУпАП та наклавши на нього штраф в розмірі 5 100,00 грн. з конфіскацією отриманого доходу в сумі 1 500,00 грн. в дохід держави.

Отже, у випадку отримання доходу від підприємницької діяльності або виконання будь-якої оплачуваної роботи (за виключенням викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) тягнутиме за собою відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 5 100,00 – 8 500,00 грн. з конфіскацією усього доходу (виручки) від такої діяльності.

Разом із тим, виконання працівником тієї чи іншої роботи без виплати винагороди (виплата роботодавцем мобілізованому працівнику середнього заробітку є обов’язком роботодавця і не може розцінюватися як винагорода (оплата праці) такого працівника) або виконання ФОПом чи іншою самозайнятою особою робіт (надання послуг) без отримання доходу не є порушенням обмежень щодо сумісництва та суміщення і не може мати наслідком накладення стягнення у вигляді штрафу та конфіскації доходу.

Варто зауважити, що 15 липня Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким було внесено зміни, зокрема, і до частини третьої статті 119 КзПП України. Відтепер, з дня, наступного за датою оприлюднення цього Закону, з роботодавця знімається обов’язок виплачувати мобілізованому працівнику середній заробіток (втім, залишається гарантія щодо збереження місця роботи і посади).

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в тому числі військові посадові особи Збройних Сил України зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Втім, ч.5 ст. 45 цього Закону робить виключення з цього правила для військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також військових посадових осіб з числа військовослужбовців військової служби за контрактом осіб рядового складу, військової служби за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військовослужбовців молодшого офіцерського складу військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, крім військовослужбовців, які проходять військову службу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом за мобілізацією, звільняються від обов’язку подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за формою, встановленою НАЗК, як у період проходження служби, так і після звільнення з військової служби (крім військовослужбовців, що проходять службу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військкоматах).