Збереження конфіденційної інформації всередині корпоративної структури є одним з найактуальніших питань, особливо в сфері IT бізнесу, де інформаційна безпека стоїть на першому місці, адже саме унікальна інформація становить найбільшу цінність і дозволяє компанії залишаться конкурентоспроможною та рентабельною на ринку.

На жаль, ні для кого не є секретом той факт, що законодавство України в сфері захисту конфіденційної інформації значно поступається законодавству європейських країн та законодавства США, в яких питанню безпеки конфіденційної інформації приділяється досить прискіплива увага.

Як показує практика, близько 75% наших клієнтів співпрацюють з іноземними компаніями і кожного разу європейські та американські партнери з особливою педантичністю підходять до питання збереження конфіденційної інформації в рамках тієї чи іншої розробки. Мабуть, саме тому, в документообігу багатьох компаній з’явився такий договір як NDA (non-disclosure agreement). І якщо, наприклад, в Сполучених Штатах Америки, юридичну силу NDA ніхто під сумнів не ставить, то в Україні до цього договору ставляться як до юридичної фікції, метою якої є залякування контрагента/співробітника, а не реальне збереження конфіденційної інформації.

Тож, чи має NDA в Україні юридичну силу? Чи можливо стягнути з приймаючої сторони за договором NDA штрафні санкції у випадку розголошення конфіденційної інформації? Пропопую розібратися з цими питаннями.

Метою договору NDA є захист конфіденційної інформації, адже за цим договором, як правило, одна сторона (приймаюча) зобов’язується зберігати конфіденційну інформацію,  довірену їй іншою стороною (розкриваючою).

Головною та чи найважливішою умовою договору NDA є зазначення чіткого і конкретного переліку того, яка саме конфіденційна інформація охороняється цим договором. До такої інформації, наприклад, можна віднести всі дані, що зберігаються на робочих комп’ютерах і серверах компанії, на зйомник носіях, на персональних комп’ютерах фахівців, хмарних сервісах зберігання даних або поштових скриньках. Розмитість визначення конфіденційної інформації у NDA здебільшого і є причиною того, що NDA «не працює».

Не менш важливим є встановлення мети передачі конфіденційної інформації за цим договором. Наприклад, конфіденційна інформація може передаватись з метою виконання приймаючою стороною трудових обов’язків або виконання для розкриваючої сторони певних робіт, або з метою оцінки можливості інвестування тощо.

У NDA також повинні бути чітко перераховані всі можливі способи передачі та розголошення інформації. Як правило, всі договори NDA містять виняток і дозволяють приймаючій стороні за договором розкрити конфіденційну інформацію на запит  уповноважених органів державної влади. Деякі договори встановлюють особливий порядок розкриття такої інформації.

Якщо метою договору є захист конфіденційної інформації від розголошення, необхідно розуміти що ж таке «розголошення»? Чи буде вважатися залишений відкритим та доступним ноутбук під час обідньої перерви розголошенням? Чи буде дискутування з колегами з приводу нового проекту розголошенням? NDA обов’язкового повинен містити визначення «розповсюдження конфіденційної інформації».

Наслідки розголошення конфіденційної інформації та штрафні санкції – чи потрібні вони? Авжеж, адже який сенс укладання цього договору, якщо за розголошення конфіденційної інформації не настане відповідальність? Інше питання, якою буде ця відповідальність.

Термін дії договору. Договір може бути укладено або на певний проміжок часу, або до настання якої-небудь події (завершення розробки, тестування, або випуск продукту). Як правило, термін дії договору встановлюється в середньому на 3 роки більше ніж співробітництво між сторонами.

 У розділі вирішення спорів, ви можете вказати український суд, арбітражний суд, або суд за місцем знаходження вашого контрагента (якщо він нерезидент).

Не вважаю за необхідне більш детально зупиняться на змісті договору NDA, адже в цій статті ми повинні розібратися чи буде NDA працювати в Україні. На це питання нам, в першу чергу, допоможе відповісти актуальна судова практика.

Враховуючи те, що такий договір як NDA є відносно новим для України, суди тільки нещодавно почали створювати практику щодо застосування та порушення цього договору на теренах України. Отже, розглянемо рішення, які вже набули законної сили, а отже доводять той факт, що договір NDA все ж таки має юридичну силу в Україні.

У своєму рішенні від 20.05.2020 року по справі № 757/17647/19-ц Печерський районний суд міста Києва встановив те, що відповідачем було порушено умови угоди про нерозголошення конфіденційної інформації шляхом розміщення конфіденційної інформації на своїх особистих сторінках в соціальних мережах Facebook та LinkedІn, внаслідок чого компанії було завдано збитки в розмірі 10 000 дол. США.

За фабулою справи, відповідач в порушення умов NDA у своїх публікаціях в соціальних мережах розповсюдив інформацію про контрагентів позивача, внаслідок чого один з цих контрагентів відмовився від подальшої співпраці з позивачем. Цим позивачеві було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди.

В результаті розгляду справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять докази, які підтверджують факт співробітництва позивача з контрагентами, інформацію про які було розголошено відповідачем. Крім того, позивач довів суду факт встановлення заборони на поширення конфіденційної інформації щодо позивача шляхом надання угоди про конфіденційність. Факт поширення конфіденційно інформації було підтверджено шляхом огляду записів відповідача у соціальних мережах.

Більше того, позивачем доведено причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманими позивачем збитками, які виразились у розірванні контрагентом позивача укладеного договору та неотриманням позивачем очікуваного доходу.

В результаті розгляду справи, позов компанії було задоволено, з особи, винної в розголошені конфіденційної інформації було стягнуто упущену вигоду в розмірі 279 808, 00 грн. (двісті сімдесят дев`ять тисяч вісімсот гривень 00 копійок).

Іншим цікавим кейсом є судовий спір, в якому розробник намагався достроково розірвати договір про нерозголошення конфіденційної інформації (справа №907/258/18).

Так, між позивачем та відповідачем було укладено контракт, предметом якого були послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення. Крім цього, між сторонами було підписано NDA, відповідно до умов якого зобов’язання сторін, визначені цим договором, залишаються чинними в межах строку дії цього договору незалежно від припинення дії будь-яких інших договорів (контрактів), укладених між сторонами.

Позивач звернувся до суду х вимогою про дострокове розірвання NDA у зв’язку з тим, що, на думку позивача, NDA був укладений у зв’язку з виконанням основного контракту на розроблення програмного забезпечення, а тому, якщо контракт було розірвано, то і договір NDA підлягає розірванню як похідний.

Судом першої інстанції позов було задоволено, а договір NDA розірвано. В той же час, суд апеляційної інстанції виклав іншу позицію та скасував рішення першої інстанції, зазначивши про те, що договором не передбачено одностороннє розірвання договору у судовому порядку. Суд звернув увагу на те, що NDA укладено між сторонами з метою збереження прав замовника та гарантій того, що конфіденційна інформація не буде розголошена навіть після того, як співпрацю між сторонами було припинено.

Цікавим є також те, що розробник посилався на дискримінаційні та занадто жорсткі умови договору NDA, проте суд зазначив, що ці обставини не можуть бути підставою для розірвання договору, враховуючи принцип свободи договору, а також законодавчі підстави для розірвання договору.

Є безліч інших судових справ, в яких не заперечується дійсність та законність договорів NDA, однак питання постає в доказовій базі, особливо доказів того, що саме ця особа здійснила розголошення конфіденційної інформації, а також в доведенні самого факту розголошення. В цих справах важливим є не тільки збирання та подання доказів на етапі судового розгляду, а й першочергове повноцінне та правильне оформлення документообігу компанії щодо захисту конфіденційної інформації до моменту виникнення проблемних питань.

Так, наприклад, Верховний Суд у своїй постанові по праві № 752/5775/16-ц від 28.02.2019 року підтвердив правомірність рішень суду першої та апеляційної інстанції, якими було відмовлено в задоволенні позову про притягнення до відповідальності за привласнення та неправомірне використання у власних цілях комерційної таємниці юридичної особи за договором NDA. За фабулою справи відповідач під час перебування у відпустці по догляду за дитиною здійснила несанкціонований доступ через корпоративну систему «Redmine» до інформації яка містить комерційну таємницю з подальшим розголошенням такої інформації компанії конкуренту. Незважаючи на це, суд відмовив у задоволенні позову у зв’язку з ненаданням належного та допустимого доказу про неправомірне використання відповідачем у власних цілях комерційної таємниці належної позивачу.

Фактом залишається те, що більшість компаній в Україні сьогодні легковажно ставляться до правового забезпечення збереження конфіденційної інформації всередині корпоративної структури, в тому числі тому, що вважають договір NDA правовою фікцією. Однак, як ми бачимо, українські суди так не вважають і успішно розглядають спори, пов’язані з виконанням та порушенням умов NDA.

Розуміння важливості цього питання, на жаль, виникає тільки тоді, коли конкурент починає випускати аналогічний продукт з використанням ваших напрацювань або колишній співробітник створює аналогічний продукт та продає його клієнтам вашої компанії за меншою вартістю. В цей момент окрім образи та жаги помсти виникає почуття незахищеності, крихкості вашого бізнесу та розуміння необхідності надійного правового забезпечення збереження конфіденційної інформації всередині компанії. Для уникнення таких ситуацій, слід заздалегідь дбати про інформаційну безпеку діяльності вашої компанії та довіряти це кваліфікованим юристам.