Доктрина «alter ego»: нові перспективи у спорах проти рф

Загальновідомо, що юридичні особи виступають самостійними та повноправними суб’єктами правовідносин. Так, юридичним особам притаманна низка ознак, які дозволяють виокремити її з поміж інших учасників цивільного обороту. Серед них, зазвичай, вирізняють такі ознаки, як: наявність організаційної єдності, майнової відокремленості, власної легітимної мети існування, а також здатність самостійно нести юридичну відповідальність та за допомогою органів управління генерувати та виражати свою волю. Саме наявність таких властивостей і дозволяє сформувати загальне правило, відповідно до якого учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її учасника (засновника), що також розуміють як поняття «корпоративної завіси».

Разом із тим,  інструмент корпоративної завіси часто може використовуватись учасниками (засновниками) з метою зловживань, коли юридична особа діє не за своїм прямим призначенням, а, наприклад, з метою приховування активів, ухилення від юридичної відповідальності тощо.

При чому таке зловживання може відбуватись не лише приватними учасниками компаній, а й державою, коли юридичні особи створюються нею і функціонують під її повним контролем не для ведення підприємницької діяльності, а для досягнення геополітичних, військових або економічних цілей.

Задля припинення такого зловживання суди почали застосовувати інститут «підняття корпоративної завіси». Однією з форм підняття такої корпоративної завіси є застосування доктрини «alter ego» або «теорії ідентичності», в основу якої закладена концепція відсутності незалежності юридичної особи від своїх учасників.

У таких випадках юридична особа визнається так званим «другим я» її учасників і відповідно всі дії такої компанії розглядаються як дії самих її учасників.

Будь-яка держава здійснює свої функції через різноманітні органи, як-от міністерства, урядові установи та організації. У той же час державні компанії, хоч і мають свою специфіку у порівнянні з приватними компаніями, але, так чи інакше, діють як окремі суб’єкти господарювання, реалізовуючи ті чи інші суспільно-корисні економічні завдання.

Натомість, російська федерація є яскравим прикладом держави, де фактично відсутня межа між органами державної влади та державними компаніями. У рф державні підприємства не лише виконують економічні функції, але й діють як продовження державного апарату, виконуючи прямі вказівки політичного керівництва. Це створює ситуацію, коли такі компанії фактично перестають бути самостійними суб’єктами та функціонують як інструменти реалізації державної політики.

Очевидно, що російське ПАТ «ГАЗПРОМ» неодноразово використовувалося рф як засіб економічного тиску на інші країни. Рішення щодо підвищення або зниження цін на газ, припинення поставок або будівництва нових трубопроводів ухвалювалися не стільки з комерційних причин, скільки з політичних. Такі рішення ухвалюються не органами управління Газпрому, а безпосередньо урядом з подачі президента рф. Так само і багато інших державних компаній рф, як от ПАТ «НК «РОСНЕФТЬ», ПАТ «СБЕРБАНК», ДКР «ВЕБ.РФ», ПАТ «БАНК «ВТБ», ВАТ «РЖД» та ін., виконують функції не стільки самостійних суб’єктів підприємництва, скільки є інструментами державної влади, переслідуючи цілі, які не мають жодного стосунку до економічної ефективності або ринкової доцільності.

Згадана вище доктрина «alter ego» дозволяє визначити, чи є відповідний суб`єкт господарювання «другим я» держави, а отже, чи повинні вони нести солідарну відповідальність за боргові зобов’язання один одного.

Одним із ключових проблемних питань, які на сьогодні виникають у категорії спорів щодо відшкодування збитків, завданих збройною агресією рф є реальне виконання рішення суду, яким понесені потерпілою стороною збитки присуджено до стягнення з держави-агресора.

Більше про шляхи визнання та виконання рішень арбітражних та судових рішень проти російської федерації за кордоном ви можете дізнатись в оглядовій статті співкеруючого партнера ЮК «АРМАДА» Іллі Шевченка та радника ЮК «АРМАДА» Ореста Бумби.

У той же час, розмір часток активів російських державних компаній у країнах світу, незважаючи на санкційні обмеження, оцінюється в десятки мільярдів доларів. Відтак, наявність можливостей для їх потенційного арешту та стягнення, у разі визнання судами компаній-власників alter ego російської федерації, значно збільшує шанси на можливість фактичного виконання судових рішень.

За таких умов, залучення державних компаній рф як відповідачів у спорах про відшкодування збитків завданих збройною агресією у ролі alter ego держави російська федерація слід розглядати як перспективний правовий механізм, що підвищує ефективність захисту порушених прав та інтересів позивачів, адже він дозволяє розширити коло відповідачів та відповідно збільшити можливості для проведення стягнення суми понесених збитків.

Від моменту своєї появи доктрину «alter ego» було застосовано в численних судових справах у багатьох країнах світу, включаючи випадки, коли сторона домоглася винесення судового рішення проти інструменту держави і прагне стягнути кошти з цієї держави, а також коли сторона відшкодувала збитки, завдані державою і намагається здійснити стягнення з органу або інструменту держави. На сьогодні критерії, за допомогою яких визначають, чи є відповідна державна компанія alter ego самої держави, є в повній мірі сформованими та усталеними як в міжнародній, так і в національній судовій практиці.

Так, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїй практиці, яка є обов’язковою для національних судів України, виробив такий собі тест відповідності, який складається з наступних елементів оцінки тієї чи іншої компанії:

• правовий статус компанії згідно з національним законодавством

І хоча цей критерій не є визначальним, судом досліджується, зокрема, наявність або відсутність спеціального законодавчого порядку створення та функціонування державної компанії.

• характер та контекст діяльності компанії

У цій частині до уваги беруться права, що надані компанії, тобто те, чи реалізація цих прав, як правило, зберігається за державними органами, характер діяльності компанії, тобто чи здійснює юридична особа публічну функцію або навпаки є типовим бізнесом, а також контекст, в якому вона здійснюється. Наприклад, юридичні особи можуть вважатися «урядовими організаціями», якщо виконують певні державні обов`язки під наглядом державних органів.

• відокремленість майна компанії, ступінь державної власності, а також ступінь державного нагляду та контролю, а також контроль над активами компанії

Досліджується, чи держава розпоряджається майном компанії як своїм або суттєво контролює його, чи належать державі більшість активів чи всі активи таким чином, щоб підприємство повністю залежало від держави, контролювалося та управлялося ним.

• операційна незалежність компанії

Здійснюється оцінка здатності компанії самостійно приймати рішення та виражати свою волю.

Тож, як бачимо, не достатньо лише знайти будь-яку російську державну компанію та визначити її відповідачем у потенційному позові про відшкодування збитків завданих збройною агресією рф. Спочатку слід провести попередню самостійну оцінку відповідності такої компанії до вище наведених критеріїв тесту. Також доцільно обирати ті компанії, які мають якомога більше активів в Європі, адже не варто забувати, що рф нині вживає численні заходи по виведенню або прихованню активів, які перебувають за кордоном.

Вперше доктрина «alter ego» була застосована щодо російської державної компанії в Україні постфактум у межах справи № 910/4210/20. За обставинами цієї справи група кредиторів отримала рішення закордонного арбітражного суду про стягнення компенсації з рф за примусове експропріювання нерухомого майна внаслідок незаконної анексії АР Крим російською федерацією у 2014 році. Виконуючи вказане судове рішення на території України, виконавець, до якого звернулись стягувачі, спочатку наклав арешт, а згодом здійснив звернення стягнення на пакет акцій ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК», які належали Державній корпорації розвитку «ВЕБ.РФ». Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 року визнав законними висновки судів попередніх інстанцій про правомірність звернення стягнення на пакет акцій ПАТ «Промінвестбанк», що належав ДКР «ВЕБ.РФ» як alter ego російської федерації. Саме викладенні правові висновки у цьому рішенні на сьогодні складають основу при застосуванні доктрини «alter ego» у спорах щодо стягнення збитків, завданих внаслідок збройної агресії рф.

Разом із тим, на сьогодні практика застосування доктрини «alter ego» національними судами саме у спорах по відшкодуванню збитків завданих внаслідок повномасштабної збройної агресії рф перебуває на стадії свого поступового розвитку. Останні відомості, що відображені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР), вказують на появу низки ухвал про залучення державних компаній рф як співвідповідачів у справах, що поки перебувають на розгляді, а також поодиноких рішень, де доктрина була успішно застосована.

Однак, вже сьогодні можна стверджувати про перспективу застосування такого механізму порівняно з  класичними позовами до рф в особі її державних органів.

Так, українська компанія з управління активами «СЛАВУТИЧ-ІНВЕСТ», отримавши позитивне рішення Господарського суду Запорізької області у справі по відшкодуванню збитків, завданих збройною агресією рф, звернулась до Окружного суду м. Гааги (Нідерланди) із заявою про попереднє забезпечення позовної заяви до російського ПАТ «ГАЗПРОМ» та пов’язаних з ним компаній, як alter ego російської федерації, шляхом накладення арешту на частку активів російського Газпрому в компанії Wintershall. Гаазький суд, розглядаючи подану заяву, врахував, що юридичну особу можна визнати alter ego російської федерації, а відтак, у випадку подання та задоволення у майбутньому позовних вимог – стягнути з неї суверенний борг. Таким чином, Окружний суд м. Гааги наклав попередній арешт на акції компанії на суму більше 11 млн. Євро.

Як бачимо, і хоча накладений арешт є лише попереднім, а про повноцінне стягнення коштів до кінця завершення розгляду справи поки говорити зарано, розглянутий приклад демонструє перспективність використання механізму залучення державних компаній рф як alter ego російської федерації у справах про відшкодування збитків, завданих збройною агресією.

У сучасних реаліях збройної агресії рф проти України питання відшкодування завданих збитків набуває ключового значення як для постраждалих осіб, так і для міжнародного правопорядку. Проведений аналіз правових механізмів, спрямованих на притягнення до відповідальності російської федерації, її державних органів та пов’язаних із нею суб’єктів, свідчить про потенційну ефективність комплексного підходу, який включає використання доктрини «alter ego» для залучення до відповідальності державних компаній рф.

Практика українських і міжнародних судів демонструє, що залучення пов’язаних із рф компаній як відповідачів у справах про відшкодування збитків є перспективним і дієвим правовим інструментом.

Таким чином, розвиток та популяризація цього механізму не лише сприятиме забезпеченню реального відшкодування завданої постраждалим сторонам шкоди, а й створюватиме нові економічні та правові важелі для протидії агресії.