Господарські суди за позовами прокуратури: як захистити своє майно.

Ви придбали комплекс нерухомого майна в держави багато років тому? Або приватизували будівлю, що раніше відносилась до комунальної власності? Чи, можливо, за рішенням Держгеокадастру або райдержадміністрації колись отримали у власність земельну ділянку? Тоді ця стаття точно буде цікавою для Вас.

В ній ми розглянемо особливості судових процесів за позовами прокуратури та надамо декілька практичних порад, які дозволять Вам збудувати оптимальну стратегію захисту свого майна.

Мабуть, всім відомо, що прокуратура може брати участь не лише в кримінальних справах для підтримки публічного обвинувачення, а й в господарських спорах в інтересах держави або громади. Втім, межі повноважень прокурорів, як представників інтересів держави в господарському суді, не є абсолютними. Пропонуємо розглянути їх детальніше.

Конституція України визначає, що прокуратура, крім інших повноважень, має право представляти інтереси держави в суді. Однак ця ж норма містить обмежувальне формулювання: «у виключних випадках і в порядку, що визначені законом». Тож давайте дослідимо, що це за виключні випадки, і який, власне, порядок представництва встановлено законом.

Обов’язок представляти інтереси держави або територіальної громади, за загальним правилом, покладено на органи державної влади або, відповідно, місцевого самоврядування. Саме ці органи мають звертатись до суду в разі, якщо вони вважають порушеними права держави. На прокуратуру покладені лише допоміжні функції в цьому захисті.

Тож, існує всього два виключних випадка, у яких прокурор може звернутись в якості позивача в інтересах держави:

• Державний орган або орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень може захистити інтереси держави, однак не робить цього (або робить неналежним чином);
• Відсутній орган, який, згідно повноважень, може захистити право держави в цьому конкретному спорі.

Враховуючи, яка купа державних та самоврядних органів в нас існує, набагато частіше використовується перший випадок.

При цьому Закон України «Про прокуратуру» зобов’язує прокурора перед зверненням до суду завчасно звернутись до державного органу, який має повноваження захистити відповідні інтереси держави. В цьому зверненні прокурор має викласти обставини, якими він обґрунтовує порушення, і дізнатись позицію органу влади з цього приводу. І лише після підтвердження відсутності наміру захищати інтереси держави самостійно прокурор отримує право подати позов до суду.

Окремо хочу звернути Вашу увагу на слово «завчасно». Прокурор не має права в день подання позову формально попередити листом державний орган про це. Завчасно – значить надати органу держави або місцевого самоврядування розумний строк, в який можна відреагувати на це звернення. Нажаль, цим правилом прокуратура інколи нехтує, що призводить до порушення норм законодавства. Обов’язково звертайте на це увагу при побудові стратегії захисту.

Це одне з найболючіших питань щодо позовів прокуратури. Якщо позов подається в межах позовної давності – все зрозуміло. Рік тому Ви придбали комунальне майно, у прокурора виникли питання щодо правомірності такого придбання й він звернувся до суду. З дотриманням вище описаної процедури, звичайно. Сторони змагаються, надають докази та аргументацію, суд їх ретельно досліджує та приймає законне й справедливе рішення. Принаймні, так має бути.

А от що робити у випадку, коли прокуратура у 2021 році подала позов, наприклад, про скасування рішення сільської ради, датованого 2008 роком? А саме цим рішенням за Вами було визнано право власності на будівлю (на той момент така процедура існувала й сільради могли приймати такі рішення). Ще в 2008 році Вам було видано свідоцтво про право власності, в подальшому Ви зареєстрували своє майно в реєстрі речових прав та спокійно займаєтесь своїм бізнесом.  А потім несподівано отримуєте позовну заяву, в якій просять рішення сільради дванадцятирічної давнини скасувати разом із свідоцтвом про право власності, а запис з реєстру речових прав видалити.

При цьому Ви давно втратили всі документи, які готували для оформлення майна, юрист, який Вам допомагав, виїхав за кордон, сільрада знаходиться в стані припинення у зв’язку із приєднанням до ОТГ, а райдержадміністрація давно ліквідована. Про належне зберігання в архівах всіх необхідних документів протягом дванадцяти років теж годі й мріяти. Тож знайти докази на підтвердження своєї правоти наразі буде дуже і дуже складно.

Але ж законом встановлено трирічний строк, в межах якого за загальним правилом можна звернутись до господарського суду, запитаєте Ви? Саме так. І пропуск цього строку є окремою, самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Тому пропуск цього строку прокуратура має обґрунтувати.

Раніше вказували, що прокурор дізнався про порушення лише позавчора, під час кропітких досліджень архівної документації за давні часи. Тому, начебто, й не міг звернутись до суду, адже про порушення йому було невідомо.

Але в певний момент суди визначились із позицією, що неважливо, коли дізнався про порушення цей конкретний прокурор. Важливо, коли дізнався державний орган, який уповноважений захищати інтереси держави.

Крім цього, звертаю Вашу увагу на наступне. Для визначення початку відліку позовної давності має значення не лише день, коли державний орган дізнався, але й той день, коли він міг дізнатись. Більше того, судовою практикою закріплено так звану «презумпцію обізнаності». Це значить, що особа за загальним правилом має можливість та обов’язок особи знати про стан своїх майнових прав. І саме державний орган (а в нашому випадку прокурор) зобов’язаний довести не тільки той факт, що про порушення не було відомо раніше, а й той, що про нього не могло бути відомо з поважних причин.

Це надважливо враховувати при побудові оптимальної стратегії судового захисту у таких позовах. Адже в разі, якщо Ви або Ваш представник в суді не заявите про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд не матиме права застосувати ці норми за власною ініціативою.

Позовна давність має дуже велике значення у таких спорах. Адже вона, крім іншого, може захистити Вас від винесення судом неправомірного рішення внаслідок розгляду справи, всі обставини якої неможливо достовірно з’ясувати за їх давністю.

Справи за позовами прокуратури є досить різноманітними. Це можуть бути позови про визнання недійсними договорів, рішень міських або сільських рад, державних адміністрацій та багато інших. Тому, звичайно, для побудови оптимальної стратегії ведення судової справи необхідно ретельно аналізувати кожен окремий позов.

Втім декілька загальних поради виокремити можна.

• Звертайте увагу на те, чи дотримано процедуру набуття прокурором права на представництво інтересів держави в суді (детально цю процедуру ми описували трохи вище);
• Дослідіть, чи правильно прокурор визначив державний орган, в інтересах якого він подав позов (адже якщо повноваження щодо предмету спору належать до сфери компетенції іншого державного органу, то суд має відмовити у задоволенні позовних вимог);
• Зверніть увагу, ким підписано позовну заяву. Згідно п. 6.1. Наказу Офісу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389, позови можуть підписувати Генеральний прокурор, його перші заступники та заступники, керівники обласних, окружних прокуратур, їх перші заступники та заступники;
• З’ясуйте, чи подано позов в межах позовної давності? Якщо ні, то чи якісно обґрунтовано поважність причин пропуску строку?
• Окрему увагу зверніть, чим обґрунтовано порушення інтересів держави. В разі відсутності або недоведення порушення інтересів держави, позов також не підлягає задоволенню;
• Доручіть супровід спору адвокату, що спеціалізується на супроводі господарських спорів та має досвід супроводу спорів з прокуратурою. Це дозволить виявити всі помилки, допущені прокурором під час підготовки та подання позову, та використати їх для досягнення позитивного результату. Самопредставництво, як правило, має наслідком випущення з поля зору важливих деталей, які б дозволили максимізувати Ваші шанси, та зменшує вірогідність перемоги в суді.