Поділ бізнесу при розлученні. Частина 1: товариства з обмеженою відповідальністю

1. Вступ

Однією з найбільш розповсюджених категорій сімейних спорів є справи щодо поділу спільного сумісного майна подружжя.

За більше ніж двадцять років дії Сімейного кодексу України (далі – СК України) національні суди напрацювали значний бекграунд справ щодо поділу рухомого та нерухомого майна, земельних ділянок і навіть тварин.

Водночас, незважаючи на значний досвід судів у справах щодо поділу майна, поділ бізнес активів в судовому порядку все ще залишається складним та заплутаним процесом.

Тому спробуємо розібратися, як здійснюється поділ товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) – найбільш розповсюдженої форми суб’єктів господарювання України, в судовому порядку.

2. ТОВ як об’єкт поділу при розлученні: виплата вартості частки учасника

Відповідно до ст. 140 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) ТОВом є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки. Вказані частки встановлюють певний обсяг корпоративних прав учасників (засновників) щодо ТОВ.

Згідно ст. 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Аналогічна норма передбачена ч. 2 ст. 115 ЦК України.

Коли один із подружжя вносить кошти зі спільної сумісної власності як вклад у статутний капітал товариства, відбувається трансформація правовідносин. Згідно з правовими принципами, товариство стає власником внесених коштів, а особа, яка здійснила внесок, набуває право на частку учасника цього товариства.

Другий з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства, для захисту свого права при поділі спільного сумісного майна набуває специфічне право. Це право полягає не у вимаганні повернення частини первісного внеску, а у вимаганні виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі товариства.

Дана правова позиція ґрунтується на тому, що після внесення коштів до статутного капіталу вони перестають існувати як окреме майно подружжя і стають власністю товариства. Натомість виникає корпоративне право участі в товаристві, яке і підлягає поділу між подружжям (постанова Велика Палата Верховного Суду від 10.04.2024 року у справі № 760/20948/16-ц).

Статтею 96-1 ЦК України визначено, що корпоративні права – це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. За загальним правилом корпоративні права надають їх власнику право:

• брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому законом та статутом товариства;
• отримувати інформацію про господарську діяльність товариства;
• брати участь у розподілі прибутку товариства;
• отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

При створенні ТОВ, особа передає йому певне майно та/або грошові кошти, взамін отримуючи вказані вище корпоративні права. З часу здійснення внеску це майно стає власністю ТОВ (ст. 115 ЦК України).

Тому, в силу приписів ст. 115 ЦК України майно, що було передане в статутний капітал ТОВ не може бути об’єктом поділу, оскільки не належить на праві спільної сумісної власності подружжю.

Отже, на підставі вищевикладеного можна констатувати, що корпоративні права, виражені у частках у статутному капіталі ТОВ, є майновим правом, оскільки встановлюють своїм власникам право, зокрема, отримувати грошові кошти (дивіденди) або майно у разі ліквідації ТОВ.

3. Правовий режим корпоративних прав у спільній сумісній власності подружжя

Статтю 60 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому, майно, що передане у статутний капітал ТОВ його учасниками, є власністю ТОВ, а не учасника (ст. 115 Цивільного кодексу України).

Положення ст. 115 Цивільного кодексу України є логічним, оскільки сплата грошових коштів або передання будь-якого майна у статутний капітал ТОВ є фактично договором купівлі-продажу або міни грошових коштів (майна) на корпоративні права ТОВ (постанова КАС ВС від 23 січня 2018 року у справі № 804/1395/13-а).

З огляду на те, що внесення грошових коштів або іншого майна у статутний капітал ТОВ є правочином (угодою) щодо відчуження цього майна в обмін на корпоративні права, майно, передане у статутний капітал ТОВ, вже не може бути об’єктом права спільної сумісної власності. Ця позиція кореспондується із позицією Верховного Суду України, викладеної ще у постанові пленуму від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Таким чином, грошові кошти (майно), що були передані у статутний капітал ТОВ не є правом спільної сумісної власності подружжя, оскільки таке майно вибуло із власності подружжя у момент передання майна до статутного капіталу ТОВ.

При цьому, 03.06.2015 Верховний Суд України ухвалив постанову у справі № 6-38цс15, де зазначив що: «якщо один із подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства».

Фактично Верховний Суд України ще у 2015 році, встановив презумпцію взаємної згоди обох з подружжя на формування статутного капіталу ТОВ.

Щодо питання поділу корпоративних прав також варто підкреслити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 року у справі № 760/20948/16-ц відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постановах від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, а також Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 7 травня 2019 року у справі № 490/1408/15-ц. Вказаний відступ полягає у тому, що один з подружжя при поділі спільного сумісного майна може претендувати на виплату частки у статутному капіталі, що є відмінним від виплати половини вартості внеску засновника у статний капітал цього товариства.

Отже, простіше кажучи, раніше при розлученні, якщо чоловік мав частку в ТОВ, дружина могла отримати лише половину від того, скільки він вклав у компанію на старті. Тепер же, за новим рішенням Верховного Суду, дружина має право на половину від того, скільки ця частка реально коштує на момент розлучення, тобто від її ринкової вартості. Це значно змінює підхід до поділу бізнесу як спільного майна подружжя, роблячи його справедливішим стосовно того з подружжя, хто не був формальним власником, але мав право на частку як на спільне майно.

Постає питання, як ділити корпоративні права у ТОВ при розірванні шлюбу та про що просити суд?

Для визначення того, як саме захищати свої майнові права при поділі корпоративних прав у ТОВ, необхідно встановити, чи було майно, передане у статутний капітал в інтересах сім’ї.

4. Вклад у статутний капітал ТОВ в інтересах сім’ї

У даному випадку грошові кошти (майно), внесені одним з подружжя, який є учасником ТОВ, за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього ТОВ, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним із визначальних є факт набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі.

У другого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов’язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності ТОВ.

Вказана позиція підтверджується актуальною судовою практикою (постанова Верховного Суду від 13.03.2019 у справі 756/10797/15-ц, Постанова Верховного Суду від 07.05.2019 у справі № 490/1408/15-ц, Постанова Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 642/2179/17).

Таким чином, якщо вклад у статутний капітал ТОВ був зроблений не в інтересах сім’ї, то другий з подружжя отримує лише право вимагати виплатити йому половину вартості внесеного майна.

5. Вклад у статутний капітал ТОВ не в інтересах сім’ї

Частина 3 ст. 61 Сімейного кодексу України встановлює, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, внесення вкладу у статутний капітал ТОВ, що здійснений одним із подружжя в інтересах сім’ї, є договором купівлі-продажу (міни) корпоративних прав на грошові кошти або майно, укладений в інтересах сім’ї.

Водночас, дохід, отриманий ТОВ за результатами своєї діяльності, виражений грошовими коштами або певним майном, є правом спільної сумісної власності подружжя і другий з подружжя має право вимагати поділу одержаних доходів. Така позиція підтримується Верховним Судом (справа № 209/974/15-ц).

Таким чином, якщо вклад у статутний капітал ТОВ був зроблений в інтересах сім’ї, другий з подружжя, який не є учасником ТОВ, має право вимагати поділу одержаних доходів.

6. Презумпція спільного сумісного майна

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виключенням є випадки, визначені ст. 57 СК України.

Керуючись вказаними нормами Сімейного кодексу та відповідно до презумпції спільної сумісної власності подружжя на майно, що було набуте за час шлюбу, суд виходить із того, що будь-яке майно, набуте подружжям у шлюбі, є спільним сумісним майном.

Слід пам’ятати, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 81 ЦПК України). Тому, саме на ту особу, яка заявляє, що майно не є спільною сумісною власністю подружжя, а було набуте за гроші одного із подружжя, покладається тягар доказування у суді (постанова ВП ВС від 21.11.2018 року № 372/504/17, постанова ВП ВС від 11.10.2023 року у справі № 756/8056/19).

7. Висновок

Поділ корпоративних прав у ТОВ при розірванні шлюбу характеризується складною правовою природою та потребує ретельного аналізу конкретних обставин справи.

Щодо ключових положень, які визначають механізм поділу ТОВ між подружжям:

По-перше, майно, внесене до статутного капіталу ТОВ, перестає бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя та стає власністю товариства. Натомість у того хто вніс вклад виникають корпоративні права, які підлягають поділу.

По-друге, характер поділу залежить від мети здійснення вкладу:

якщо вклад зроблено не в інтересах сім’ї, другий з подружжя має право лише на виплату половини вартості внесеного майна;

якщо вклад здійснено в інтересах сім’ї, другий з подружжя набуває право на поділ доходів, отриманих від діяльності ТОВ.

По-третє, діє презумпція спільної сумісної власності на майно, набуте в шлюбі, тому тягар доведення протилежного покладається на особу, яка це стверджує.

По-четверте, судова практика, зокрема позиція Великої Палати Верховного Суду, підтверджує трансформацію речових прав на майно в зобов’язальні права вимоги при внесенні вкладів до статутного капіталу.

Таким чином, успішне вирішення спорів щодо поділу ТОВ при розлученні потребує комплексного підходу, який враховує як корпоративно-правові аспекти функціонування товариства, так і особливості сімейно-правових відносин між подружжям, а також ретельної оцінки доказової бази щодо джерел походження коштів та мети їх інвестування.