В травні минулого року набув чинності закон № 466, яким було, в тому числі, змінено підхід держави до застосування відповідальності платників податків.
Нарешті, оновлена концепція відповідальності змушує контролюючий орган довести вину платника податків у випадку вчинення порушення податкового законодавства. Прийнятим законом було зменшено надмірний тягар відповідальності підприємців. З урахуванням прискіпливої уваги податкових органів до будівельних компаній та звички податківців покладати відповідальність на підрядників за недобросовісних постачальників, для будівельних компаній такі зміни повинні полегшити роботу. Але чи це так? Розглянемо далі у цій публікації.
1. ЩО ЗМІНИЛОСЬ У ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ?
Законом України № 466-ІХ від 16.01.2020 року, який набув чинності ще 23 травня 2020 року, було внесено численні зміни до Податкового кодексу України. Як вбачається з пояснювальної записки до проекту Закону, він розроблений з метою запровадження міжнародних стандартів податкового контролю для всіх учасників міжнародної торгівлі та імплементація норм BEPS, реформування інституту фінансової відповідальності та удосконалення процедури адміністрування податків та зборів.
В цілому, варто відзначити, що зміни дійсно спрямовані на зменшення надмірного обсягу відповідальності підприємств в межах податкового законодавства. Так, наприклад, було змінено штрафні санкції, наприклад штраф у випадку прострочення платником оплати узгодженої суми грошового зобов`язання зменшено до 5% (було 10%) при простроченні до 30 днів, та до 10% (було 20%) при простроченні більше ніж на 30 днів.
Крім того, п. 2 р. ХХ ПКУ доповнено пунктом 73, яким визначено, зокрема, що переглядаються неузгоджені та несплачені станом на 23.05.2020 року штрафні санкції, нараховані за період з 01.01.2017 до 31.12.2019 року за порушення підприємствами граничного строку для реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
Враховуючи вищезазначене, податкова повинна була здійснити перерахунок суми штрафу та надіслати платнику нове ППР, в той час як попереднє ППР вважається скасованим.
На жаль, податкові органи досі не поспішають робити перерахунок в сторону зменшення штрафних санкцій, адже строк для проведення перерахунку законодавством встановлено не було, а тому, на думку контролюючих органів, жодних порушень законну у випадку зволікання з перерахунком немає. Дійсно, законодавець не встановив ані строків проведення перерахунку, ані чіткої процедури, що призводить до зловживань з боку податкових органів. Процедура судового оскарження може тривати не один рік, а отже податкова може не квапитись протягом всього цього періоду існування неузгоджених зобов’язань за попередніми ППР.
До того ж, деякі податкові наполягають на сплаті штрафних санкцій за попередньо винесеними ППР, незважаючи на те, що в силу закону попередні ППР вже визнано скасованими прямою нормою Закону.
Прикро, що, незважаючи на позитивні зміни в законодавстві, для платника податку все ще залишається так багато перепон, створюваних некомпетентними кадрами податкових органів на місцях, які звикли працювати «по-старому».
2. ВИННА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.
Ключовою зміною, яка неодмінно тішить, є те, що контролюючий орган зобов’язаний довести наявність умислу та вини платника податків з метою притягнення до фінансової відповідальності.
Законодавець трансформує визначення податкового правопорушення, доповнюючи його такою ознакою як «винне діяння», в той же час, до статті 14 ПКУ, яка містить всі дефініції, так і не було внесено поняття «вини».
Як вбачається з норми 112.2. Податкового кодексу, платник податків буде вважатися винним тоді, коли буде встановлено, що він мав можливість дотриматись правил та норм, але не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання.
Але які заходи вважаються «достатніми»? Законодавець відповідає на це питання, зазначаючи, що вжиті платником податків заходи будуть вважатися достатніми, якщо податківці не доведуть, що вчиняючи правопорушення, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Для тих компаній, які неодноразово мали справу з податковими перевірками та оскарженням висновків податкової за так званими «нереальним господарським операціям», поняття обачності та добросовісності платника не є новими. Будівельні компанії, які щодня укладають безліч договорів на постачання матеріалів для будівельних робіт, на жаль, стало звичним доведення належної обачності при виборі контрагентів.
Однак, законодавець змінює підхід, що неодмінно має позитивним чином вплинути на результати податкових перевірок. До цього часу податкові органи в актах перевірок робили висновки про нереальність операцій з постачання матеріалів на тій підставі, що контрагент, наприклад, не має власного складського приміщення, або в нього працює тільки 2 особи за трудовими договорами. А отже, на думку податківців, він не міг здійснити поставку теплоізоляційної вати (наприклад), а тому така операція взагалі не відбулась і покупець повинен нести відповідальність за несумлінне ведення господарської діяльності постачальником. Здавалось би, абсурд! Але ж, ні. На жаль, багато підприємств вже пройшли через це і знають, що визнати операцію «нереальною» та донарахувати платнику податкові зобов’язання – це проста справа для податківців. Доводити при цьому вину платника податківцям не обов’язково. Було. Принаймні, на стадії складання акту перевірки. Правду та реальність операції можна і потрібно доводити в судовому порядку. Саме там податкова в силу положень ст. 77 КАСУ повинна була довести правомірність своїх висновків.
Що ж ми маємо зараз? Результати перевірок, проведених після 01.01.2021 р. контролюючі органи повинні оформлювати за новими правилами, визначеними законодавством. Податкові органи вже на етапі проведення перевірки повинні зібрати всі належні докази наявності вини платника у вчиненні податкового правопорушення та довести наявність такої вини. Такі обставини повинні бути чітко зафіксовані не тільки в самому Акті перевірки, але й у ППР.
3. ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ.
Необхідно зазначити, що принцип прояву обачності у виборі контрагента не є новим для підприємств, особливо будівельних компаній, яким найчастіше збільшують обсяг відповідальності за недобросовісних контрагентів-постачальників.
Дійсно, цього разу законодавець фактично закріпив на законодавчому рівні критерії та принципи, які вже були сформовані судовою практикою. Так, Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах на тому, що саме належна податкова обачність є передумовою отримання податкової вигоди.
Незважаючи на те, що тепер саме на податкові органи покладено обов’язок доводити те, що платник податків не проявив належної обачності при виборі контрагента, рекомендуємо підприємствам не послаблювати свою позицію та продовжувати самостійно збирати доказову базу.
Так, наприклад, рекомендуємо проявляти «належну обачність» наступним чином:
- За можливості проводити відбір контрагента на конкурсних засадах, що доволі часто практикується у будівельних холдингах та дозволяє обрати найбільш добросовісного контрагента;
- Перед укладенням договору отримувати у контрагента підтвердження наявності матеріально-технічної бази, трудових ресурсів, необхідних дозволів, ліцензій, сертифікатів, досвіду, наявність повноважень у підписанта;
- Здійснювати аналіз відкритих даних про контрагента, перевіряти наявність податкового боргу, відкритих проваджень, судових справ;
- Укладати з контрагентом власну належним чином розроблену форму договору.
Такі, здавалось би, прості заходи допоможуть не тільки довести належну обачність при виборі контрагента, але й уникнути ризиків при роботі з цим контрагентом.
ВИСНОВКИ
Нова концепція відповідальності платників податків однозначно має бути чудовим інструментом для зменшення тягаря відповідальності сумлінних платників податків. Відповідальність за дії третіх осіб, які неналежним чином ведуть свою господарську діяльність, завжди обурювала підприємців. Сподіваємось, нововведення все ж полегшать роботу бізнесу та зведуть нанівець спори з податковою щодо «нереальних господарських операцій». Разом з тим, передбачаємо виникнення нової судової практики в розрізі доведення відсутності вини та умислу платників податків. В такому випадку, однією з передумов успішного спору з податковою є прояв належної обачності при виборі контрагентів. Іншою, здійснення кваліфікованого юридичного супроводу діяльності вашої компанії, що допоможе не тільки виграти справу у спорах з податковою, а й не допустити таких спорів.
