Нові законодавчі ініціативи щодо оподаткування ІТ сфери

Не менш обговорюваною темою цієї осені після COVID-19 та місцевих виборів є нові законодавчі ініціативи щодо оподаткування ІТ-бізнесу.

Незважаючи на те, що законопроекти були зареєстровані в липні-серпні 2020 року, дискусії серед ІТ-спільноти не вщухають, адже питання створення оптимального податкового клімату було і залишається одним з найболючіших для цієї галузі.

Пропоную проаналізувати законодавчі ініціативи для розуміння того, до чого готуватися ІТ-бізнесу.

Не встигла ІТ-індустрія усвідомити нові реалії ведення бізнесу в умовах прийнятого Закону № 466-IX про так звані «КІК», що вступив в силу 23.05.2020 року, як рівно через два місяці (23.07.2020) парламент зареєстрував законопроект № 3933. Проект закону згодом було відкликано, доопрацьовано та знову подано до розгляду вже 02.09.2020 року. Бізнес спільнота на чолі з Європейською Бізнес Асоціацією розкритикувала законопроект № 3933, адже він не відповідає сучасним реаліям ІТ-бізнесу в Україні.

10.08.2020 року ВРУ було зареєстровано законопроект №3979 про заходи стимулювання розвитку ІТ-індустрії в Україні. А вже 11.08.2020 року було зареєстровано проект закону № 3933-1 як альтернативний до проекту закону № 3933.

Альтернативний законопроект № 3933-1 є кращим за його «попередника», але знову не враховує багатьох особливостей індустрії інформаційних технологій.

Як стверджують законодавці, метою цих законопроектів є досягнення Україною лідерства в індустрії інформаційних технологій, для чого пропонується надання податкових стимулів ІТ-індустрії за рахунок низки податкових пільг. Зазначені законопроекти встановлюють комплексну систему заходів, що необхідна для розвитку ІТ-індустрії в Україні. Але чи це так?

Законопроект № 3933 має назву «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування суб’єктів індустрії інформаційних технологій» та регулює, в першу чергу, саме питання оподаткування діяльності ІТ-спеціалістів.

Так, новелою законопроекту є введення поняття «суб’єкту індустрії інформаційних технологій» та фіксація критеріїв, яким повинен відповідати такий суб’єкт. Що ж це за критерії та що дає статус «суб’єкту індустрії інформаційних технологій»?

Суб’єкт господарювання для отримання цього статусу повинен протягом 4 послідовних податкових кварталів сукупно і одночасно відповідати таким критеріям, як:

• Працювати за чітко визначеними видами економічної діяльності (КВЕД) та отримувати не менш ніж 90% доходів від такої діяльності;
• Питома вага витрат з оплати праці в собівартості реалізованих товарах (послугах, роботах) повинна дорівнювати або перевищувати 50%.
• Не мати податкового боргу та не бути визнаним банкрутом.

Якщо суб’єкт господарювання відповідає зазначеним критеріям, то він матиме право на ряд пільг на період з січня 2021 до 31.12.2030 року. Податкове навантаження становитиме 10% (замість 18% ПДФО – 5%, замість 22% ЄСВ – 5%). До того ж, законопроектом пропонується звільнити працівників ІТ-компаній від сплати військового збору (1,5%) та застосувати до доходів суб’єкта індустрії інформаційних технологій ставку не 18%, а 9%.

Здавалось би, що може бути краще? Однак, не все так просто, адже законодавець встановлює додаткові умови для застосування зазначених пільг. Так, наприклад, законодавець встановив мінімальний поріг заробітної плати для працівників ІТ-компаній – п’ятикратний розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня. Слід зазначити, що законодавець змінив редакцію цього пункту у порівнянні з першим проектом, адже саме редакція цього пункту викликала шквал обурення. Так, якщо згадати першу редакцію, застосування пільг було можливим, якщо заробітна плата ІТ-спеціаліста становила приблизно 3740 доларів на місяць, що, на жаль, далеко від реальної ситуації.

Реєстрація суб’єкта індустрії інформаційних технологій здійснюється доволі просто на підставі заяви, фінансової звітності та копій первинних документів шляхом внесення запису до Реєстру суб’єкта індустрії інформаційних технологій. Тобто, логіка законодавця цілком очевидна, адже сьогодні більшість ІТ-компаній продовжують працювати без офісу та офіційної реєстрації суб’єктом господарювання. Хочеш отримати пільги – виходь з тіні.

Зауважу, що законодавець доволі жорстко закріпив підстави для позбавлення податкових пільг. У разі виявлення контролюючим органом порушення суб’єктом вимог, наприклад, отримання доходів від інших видів економічної діяльності у розмірі більше ніж 10%, проводиться анулювання реєстрації компанії як суб’єкта індустрії інформаційних технологій. Більше того, такий суб’єкт повинен сплатити за попередні періоди податки в повному обсязі, а також штрафні санкції у розмірі 200 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання.

Ідеальна картинка законодавця чудова: ІТ-компанії працюють «відкрито», реєструються та отримують пільги, а на ІТ-фахівців чекає офіційне працевлаштування з високими заробітними платами. На жаль, реальна картина далека від цього законопроекту, хоча, в цілому, напрямок ініціатив вірний.

Керівники більшості ІТ-компаній висловились проти цього законопроекту, адже, незважаючи на значні поліпшення, законопроект не враховує специфіки галузі та не спрямований на сервісні ІТ-компанії, які займають більшу частину ринку.

Недарма кажуть, що конструктивна критика корисна, адже, реакцією на критику та обурення стали два альтернативних законопроекти, які частково врахували побажання ІТ-бізнесу.

В цілому, альтернативні законопроекти мають ту саму мету та спрямовані на врегулювання тих самих відносин, що і проект 3933, однак, з певними відмінностями.

Так, наприклад, законопроект 3933-1 вводить нові поняття, такі як працівник ІТ-індустрії, реєстр ІТ-індустрії. Проект закону також оперує поняттям суб’єкт ІТ-індустрії, що майже тотожне поняттю суб’єкта індустрії інформаційних технологій за законопроектом 3933, проте змінює критерії необхідні для отримання цього статусу.

Тож, компанія може стати суб’єктом ІТ-індустрії, якщо компанія:

• зареєстрована за законодавством України;
• здійснює тільки ті види економічної діяльності в індустрії інформаційних технологій, які визначив уповноважений орган (на відміну від законопроекту 3933, яким діяльність обмежувалась тільки 6 видами КВЕД);
• розмір середньомісячної заробітної плати працівників ІТ-індустрії не менш ніж еквівалент 1200 євро (у законопроекті 3979 – 1500 євро);
• питома вага витратбезпосереднна оплату праці – не менше 70% (на відміну від законопроекту 3933, де було визначено 50%);
• розмір експортної виручки від здійснення діяльності в ІТ-індустрії становить не менше 70% від загального доходу;
• внесена до реєстру ІТ індустрій.

Отже, в певні критерії сформульовані більш м’яко, однак певні критерії є більш вибагливими.

Щодо переваг, які надає статус суб’єкта ІТ-індустрії, то законодавець передбачає для таких компаній можливість сплати ЄСВ за ІТ-працівника в розмірі 5% (але не менше двократного розміру мінімального ЄСВ), а також сплату ПДФО на такого працівника в розмірі 5%.

Цікаве питання, хто вважається ІТ-працівником. Як вбачається із законопроекту, працівниками ІТ-індустрії будуть вважатися особи, які безпосередньо задіяні у видах економічної діяльності в індустрії ІТ за визначеним переліком. А як щодо HR-спеціалістів, відділу продажу, маркетологів, менеджерів, адміністраторів, юристів ІТ-компаній? Виходить, пільгові умови на них не поширюються.

Законопроектом вводиться податок на виведений капітал в розмірі 18% (наприклад, на операції з виплати дивідендів), який деякі ототожнюють з податком на прибуток. Слід звернути увагу, що обурення серед ІТ-індустрії викликало формулювання п. 135.2.1.16 ст. 135.2.1. Податкового кодексу України, яким визначено, що «База оподаткування визначається як сума коштів та/або вартості майна, виплачених (переданого) у зв’язку з придбанням товарів, робіт, послуг у неплатника податку, що перебуває на спрощеній системі оподаткування». Тобто, фактично, витрати компанії одночасно формують дохід компанії, який необхідно оподатковувати. Більше того, така конструкція практично зводить нанівець класичну форму роботи ІТ-компаній. Як відомо, українська ІТ-індустрія є конкурентоспроможною та швидко розвивається саме завдяки договірній формі роботи з ФОПами-платниками єдиного податку. Ці ФОПи сплачують ЄСВ і 5% податку, в той час як законодавець пропонує додатково сплачувати ІТ-компаніям податок у розмірі 18% від суми винагороди ФОПа, що робить таку форму взаємодії максимально невигідною.

Ця позиція також підкріплюється таким критерієм відповідності статусу «суб’єкта ІТ» як сума витрат на оплату праці не менше 70% загальних витрат. Фактично, законопроект знову ж таки змушує ІТ-галузь відмовитись від звичної роботи на умовах цивільно-правових договорів з ФОПами та перевести всіх в штат на умовах КЗпП 1971 року.

Однак, ІТ-індустрія як ніхто інший відчуває застарілість трудового законодавства, яке не дає змогу ІТ-компаніям бути конкурентоспроможними на світовому ринку. Існуюче трудове законодавство не дає ІТ-компаніям змоги бути гнучкими, наприклад, через встановлення обмежень щодо позаурочної роботи, через недосконалі умови звільнення, переведення працівника, через малоефективні механізми захисту конфіденційної інформації працівником, через бюрократичні вимоги оформлення відпустки, лікарняних та інше.

Положення КЗпП не відповідають вимогам динамічної та прогресивної ІТ-галузі з потребами нічної роботи, роботи на умовах аутсорсингу/аутстаффінгу/лізингу персоналу, постійними відрядженнями, співпраці с кількома замовниками, постійної зміни заробітної плати з прив’язкою до курсу валют.

Щодо інших недоліків, виникає питання щодо реєстру ІТ-індустрій, який опубліковується в мережі Інтернет. Фактично, мова йде про той самий реєстр, що і у законопроекті 3933, однак в законопроекті 3979 вже чітко визначено, що органом, який веде цей реєстр буде Мінцифри.

При цьому, законодавець створює бюрократичні засади щодо подання документів для реєстрації, подання додаткових документів на запит контролюючих органів, оскарження рішення контролюючих органів у разі відмови у реєстрації, перевірок контролюючих органів. Всі ці перспективи лякають ІТ-бізнес, який і до цього весь час існував під тиском і загрозами постійних перевірок.

Специфіка діяльності ІТ-галузі робить неможливим будь-яку законотворчу діяльність в цій сфері без участі представників ІТ-бізнесу в обговореннях. Ця теза підтверджується тим фактом, що три з трьох запропонованих проектів закону дуже з малою долею вірогідності будуть застосовані на практиці, адже законопроекти, наприклад, не враховують особливості роботи сервісних ІТ-компаній, які становлять більшість на ринку ІТ. Наразі, ці законопроекти не можна назвати досконалими.

Втім, душе тішить той факт, що держава усвідомлює існуючі проблеми і почала шукати вихід шляхом законодавчого врегулювання. В подальшому, багато чого залежатиме і від самих ІТ-компаній та їх готовності переформатувати свої бізнес-процеси та модель роботи. Що можна сказати напевно, ці законопроекти покликані здійснити позитивні зміни, однак, в будь-якому випадку, надто поспішні та раптові заходи не принесуть бажаного результату.