Огляд закону про електронні публічні послуги

6 серпня 2021 року Президент України підписав, прийнятий Верховною Радою України, Закону «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг» (далі – Закон).

Цей Закон було прийнято в рамках реалізації урядом стратегії цифрофізації державних послуг і головна його мета – впровадження режиму paperless, який передбачає відмову від паперового документообігу. Крім того, режим paperless передбачає заборону для державних органів вимагати паперові документи та інформацію, якщо вони наявні  у державних реєстрах.

Про основні положення Закону та особливості цифрофізації публічних послуг –далі у статті.

Головною метою Закону є встановлення законодавчих засад регулювання відносин у сфері надання публічних (електронних) послуг.

Перш за все слід звернути увагу, що Законом визначено такі ключові терміни, як «публічна послуга» та «електронна публічна послуга».

Так Публічна послуга це юридично або соціально значуща дія суб’єкта надання публічної (електронної публічної) послуги, у тому числі адміністративна послуга, за заявою (зверненням, запитом) суб’єкта звернення або без такого звернення, у результаті якої набуваються, змінюються чи припиняються права та/або обов’язки суб’єкта звернення, надаються відповідні матеріальні та/або нематеріальні блага суб’єкту звернення.

Також законодавець визначив, що електронна публічна послуга це послуга, що надається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, які перебувають в їх управлінні, у тому числі адміністративна послуга (у тому числі в автоматичному режимі), яка надається з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем на підставі заяви (звернення, запиту), поданої в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (у тому числі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг), або без подання такої заяви (звернення, запиту).

Слід звернути увагу, що термін «адміністративна послуга», порядок надання яких регулюється Законом України «Про адміністративні послуги» включено до поняття «Публічна послуга». З цього виникає питання: чи не призведе це до правової невизначеності при регулюванні надання адміністративних послуг, оскільки порядок їх надання регулюється іншим законом, що містить відмінні від цього Закону норми.

Також Законом окреслено коло суб’єктів звернення для отримання послуг – це фізична особа, фізична особа-підприємець, юридична особа, інша особа, яка звертається за отриманням публічної (електронної публічної) послуги. Також дано визначення суб’єкта надання публічної (електронної публічної) послуги – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні, комунальні підприємства, установи, організації та інші суб’єкти, уповноважені відповідно до законодавства надавати публічні (електронні публічні) послуги.

Окрім цього Законом впроваджено такі нові терміни як «автоматичний режим надання електронної публічної послуги», який передбачає автоматизоване надання послуг без додаткового опрацювання суб’єктом надання послуг, «комплексна електронна публічна послуга», тобто отримання декількох послуг на підставі однієї заяви та низку інших термінів пов’язаних з наданням та отриманням електронних публічних послуг.

Однак, найбільшу цікавість становлять визначені Законом особливості надання публічних (електронних) послуг. Розглянемо їх далі більш детально.

Аналізуючи положення Закону щодо порядку надання публічних (електронних публічних) послуг можно побачити, що головним принципом надання таких послуг в режимі paperless, є максимальна мінімізація кількості документів та інформації, які має подати фізична або юридична особа  для отримання публічної послуги.

Дотримання цього принципу прослідковується в усіх варіантах надання публічних (електронних публічних) послуг, які визначені в Законі.

Зокрема, у разі якщо законодавством для отримання послуги вимагається подання документів та/або інформації, що міститься в інформаційно-телекомунікаційних системах, то такі документи та/або інформація не подаються, а в заяві про надання публічної послуги зазначаються відомості, необхідні для надання такої послуги.

У такому випадку документи та/або інформація, необхідні для надання відповідної публічної (електронної публічної) послуги, отримуються суб’єктом надання послуг без участі суб’єкта звернення, на підставі зазначених у заяві відомостей шляхом доступу суб’єкта надання публічних послуг до відповідних інформаційно-телекомунікаційних систем або в автоматичному режимі шляхом електронної інформаційної взаємодії інформаційно-телекомунікаційних систем через систему електронної взаємодії цих систем.

В іншому випадку, якщо законодавством для отримання послуги вимагається подання документів та/або інформації, що не міститься в інформаційно-телекомунікаційних системах, які видані/створені або перебувають розпорядженні суб’єкта надання публічних послуг, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, такі документи та інформація не подаються, а в заяві про надання публічної (електронної публічної) послуги зазначаються відомості, необхідні для надання такої послуги, або до такої заяви додаються копії відповідних документів, засвідчені підписом суб’єкта звернення.

В цьому разі суб’єкт надання публічних послуг або програмні засоби відповідної інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі надсилають до суб’єкта, який видав документ або його правонаступнику, а в разі його відсутності – суб’єкту, який забезпечує надання відповідної публічної (електронної публічної) послуги, відповідному державному нотаріальному архіву), запит щодо підтвердження видачі такого документа та/або достовірності відомостей через систему електронної взаємодії електронних ресурсів.

Також слід звернути увагу, що у разі якщо законодавством для отримання публічної (електронної публічної) послуги вимагається подання документів у паперовій формі, такі документи можуть подаватися у формі електронного відображення інформації, що міститься у відповідному документі, засобами інформаційно-телекомунікаційних систем (у тому числі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг).

З наведеного вбачається, що законодавець поклав тягар з обробки та пошуку інформації та документів необхідних для надання публічних послуг на суб’єкти, які мають таки послуги надавати, тим самим спростивши процес отримання послуг для їх отримувачів.

Також Законом визначено особливості ідентифікації особи звернення при наданні публічних послуг. Зокрема, у разі якщо законодавством для отримання публічної послуги вимагається встановлення фізичної особи, яка подає документи в паперовій формі, для надання електронних публічних послуг належним дотриманням цієї вимоги вважатиметься  електронна ідентифікація фізичної особи, яка подає такі документи з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Представник юридичної особи, в свою чергу, буде встановлюватись на підставі електронної ідентифікації фізичної особи, яка подає документи з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Перевірка повноважень представників фізичних та юридичних осіб, при отримання публічних послуг буде здійснюватися в такими способами:

• з використанням відомостей (документів), що містяться в інформаційно-телекомунікаційних системах;
• за довіреністю, виданою з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (у тому числі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг);
• за примірником документа, що посвідчує повноваження представника, засвідченим нотаріусом шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та завантаженим нотаріусом до відповідної інформаційно-телекомунікаційної системи.

Також цікавою новелою Закону є така процедура, як надання послуг без подання заявником заяви, тобто суб’єкт надання послуг пропонує за власної ініціативи особі отримати послугу і така послуга може бути отримана в разі отриманого підтвердження від особи, яка підтвердила згоду на отримання такої послуги. Порядок надання таких послуг має визначити Кабінет Міністрів України.

Не зважаючи на прогресивність та корисні рішень, які він пропонує, даний Закон, нажаль, не позбавлений певних недоліків.

Перш за все однією з головних проблем Закону є наявність в ньому значної кількості бланкетних норм щодо прийняття підзаконних нормативно-правових актів Кабінетом Міністрів України, оскільки Закон не регулює необхідні для його реалізації суспільні відносини. Зокрема, Кабінет Міністрів має визначити:

• встановлення порядку формування засобами інформаційно-телекомунікаційних систем (у тому числі Єдиним державним веб-порталом електронних послуг) електронного відображення інформації, що міститься у документах;
• визначення переліку подій – життєвих ситуацій, настання яких є безумовною підставою для надання публічної (електронної публічної) послуги;
• визначення випадків, у яких надання публічних (електронних публічних) послуг неможливе без одержання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації, державних та комунальних підприємств, установ та організацій відомостей та/або документів, необхідних для надання відповідної послуги;

• визначення випадків, у яких публічні (електронні публічні) послуги можуть надаватися за ініціативою суб’єкта надання публічних (електронних публічних) послуг у разі настання події, яка є підставою для надання такої послуги, без подання відповідної заяви (звернення, запиту) про їх надання;
• визначення переліку електронних публічних послуг, що надаються в автоматичному режимі;
• визначення  випадків, у яких суб’єкт надання публічних (електронних публічних) послуг не може надавати електронні публічні послуги за замовчуванням;
• визначення порядку надання електронних публічних послуг, яким зокрема можуть передбачатися механізми верифікації електронних копій документів, виданих особами, які не є суб’єктами надання публічних (електронних публічних) послуг, та подання яких в паперовій формі вимагається для отримання публічної послуги, а також механізми перевірки цивільної правоздатності та дієздатності фізичних і юридичних осіб.

Отже, на сьогоднішній день багато питань пов’язаних з наданням публічних (електронних публічних) послуг залишаються не врегульованими і потребують прийняття відповідних підзаконних актів. У зв’язку з цим Закон має, певною мірою, декларативний характер та не регулює багато важливих аспектів.

Також, на нашу думку, залишається проблемним співвідношення понять «публічна» та «адміністративна» послуги. Виходячи з термінів, визначених в Законі, він фактично прирівнює публічні послуги до адміністративних послуг. Однак, оскільки сфера надання адміністративних послуг врегульована іншим Законом України «Про адміністративні послуги», то може виникнути правова невизначеність щодо регулювання відносин у сфері надання публічних та адміністративних послуг.