Податкова амністія: чи стосується кожного?

Держава активно продовжує боротьбу з ухиленням від сплати податків. Черговим кроком цієї боротьби стало надання фізичним особам можливості самостійно виправити допущені в минулому помилки та порушення шляхом одноразового добровільного декларування активів у період з вересня 2021 року по вересень 2022 року. Декларування та сплата податків гарантують звільнення від відповідальності за порушення податкового законодавства. Тож, які особливості цієї кампанії – розглянемо далі у цій публікації.

Закон № 1539-ІХ надає право декларування широкому колу осіб: це фізичні особи-резиденти України, які мають не задекларовані доходи або нерезиденти, але були резидентами на момент отримання активів (майна) щодо яких не були сплачені податки до 01.01.2021 р.

Загалом, добровільне декларування може бути цікавим, наприклад, особам, які тривалий час отримають заробітну плату «в конвертах», особам, які мають неоподатковувані доходи іноземного походження або з інших джерел, однак взагалі не сплачували з них податки або сплачували не в повному обсязі, фактично всім, хто не може пояснити джерело походження своїх активів.

Для кращого розуміння, уявімо ситуацію, що після скасування мораторію ви маєте намір придбати земельну ділянку сільськогосподарського призначення, вартість якої більше 400 тис. грн. Відповідно до закону, розрахунки за земельні ділянки проводяться виключно в безготівковій формі. При цьому, як банк, так і нотаріус вимагає від вас підтвердження джерела походження цих коштів. Чи зможете ви надати відповідні документи? Якщо ні, варто замислитись над можливістю здійснення одноразового добровільного декларування.

Закон визначає, що суб’єктами подання декларацій не можуть бути малолітні чи неповнолітні особи, недієздатні та обмежено дієздатні особи, особи, до яких Україною застосовано санкції. Та найголовніший виняток – особи, які за будь-який рік, починаючи з 2005 року подавали чи повинні були подавати декларації згідно із законодавством про протидію корупції, тобто держслужбовці.

І тут вже є певні складнощі, про які першими заявив Нацбанк України, направивши відповідний лист голові Нацагентства з питань держслужби. В даному листі мова йде про те, що для обмеження ризиків під час декларування готівки банки повинні перевіряти суб’єкта декларування, в тому числі на предмет того чи є/був він державним службовцем. Однак, Єдиний державний реєстр декларацій містить дані в електронному вигляді тільки починаючи з 2016 року. Тож, яким чином банкам перевірити, чи не був суб’єкт декларування держслужбовцем, наприклад, у 2007 році? Це питання досі залишається відкритим.

Найбільш популярним питанням в розрізі декларування є питання декларування готівки. Закон чітко визначає, що кошти в національній та іноземній валюті у готівковій формі не можуть бути об’єктами декларування. Саме це, на думку законодавців, дозволить уникнути зловживань та легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом.

Однак, держава пропонує інший варіант легалізації активів у готівковій формі – шляхом відкриття спеціального рахунку в банку. Так, Національним банком України було прийнято Постанову № 83, яка регламентує порядок відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання. Декларант відкриває спеціальний рахунок у банку та вносить на нього готівкові кошти, зазначаючи при цьому в призначенні платежу «добровільне декларування». І тут важливий нюанс: відповідно до законодавства особа повинна все одно підтвердити джерело походження цих грошових коштів. І тільки після цього, декларант має право або перерахувати грошові кошти на власний поточний рахунок фізичної особи, або зняти ці «легалізовані» кошти та закрити цей спеціальний рахунок, або подати заяву в банк і використовувати цей рахунок в подальшому як звичайний рахунок.

Найважливіше питання для банку під час здійснення фінансового моніторингу залишається країна походження цих коштів, адже банк відмовить декларанту, якщо ці грошові кошти мають джерела походження з країни, визнаної державою-агресором згідно із законом.

Зручно, але необхідність підтвердження джерела походження цих коштів дещо йде в розріз концепції «добровільного декларування». Якими документами підтвердити джерело походження коштів, якщо це «зарплата в конверті»? Винятків щодо здійснення фінмоніторингу цей Порядок не містить, адже як в ньому зазначено, що банк за результатами здійснення заходів фінмоніторингу «уживає дій з урахуванням положень законодавства». Скільки триватиме цей фінмоніторинг? Що буде, якщо декларант не зможе пояснити джерело походження цих коштів (а він навряд зможе)? Ці питання знову залишаються без відповіді.