Прагнення податкових органів будь-якою ціною забезпечити виконання фіскальної функції часто призводить до прийняття ними рішень, якими добросовісний платник податку завідомо призначається «ризиковим», з усіма негативними наслідками набуття такого статусу.
А далі вже його особиста справа, як він буде доводити протилежне.
В цій статті ми проаналізуємо питання ризиковості платника податку, а саме чинне правове регулювання, запропонуємо заходи, необхідні для виключення з переліку ризикових, проаналізуємо ефективність судового захисту прав платника податку.
1. АКТУАЛЬНЕ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ РИЗИКОВОСТІ ПЛАТНИКА ПОДАТКУ
Наразі критерії ризиковості платника податку визначено в додатку 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1165.
Під час автоматизованого моніторингу податкової накладної до системи моніторингу податкових накладних та розрахунків коригування, вона спочатку пройде оцінку ризиковості платника і якщо платник відповідатиме критеріям ризиковості, її реєстрацію буде зупинено. Далі, якщо платник не відповідатиме критеріям ризиковості, буде оцінюватись критерій ризиковості операції.
Якщо моніторинг розпізнає операцію як ризикову – реєстрацію податкової накладної буде зупинено, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія.
Нагадаємо, до 01.02.2020 року діяв сумнозвісний Порядок блокування податкових накладних/розрахунків коригування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117, згідно з яким критерії ризиковості затверджувала Державна податкова (фіскальна) служба.
Із часів дії Постанови № 117 критерії ризиковості платника податку особливо не змінилися. Лише зникло декілька з них.
Для чого було затверджено чинну постанову? — Для того, щоб не було питань у суді, що зупинка ПН/РК відбувається згідно з показниками, які не затверджені. Адже лист податкової (фіскальної) служби не є нормативним документом, він є лише листом. Тому постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1165 з 1 лютого 2020 року визначено критерії ризикового платника, ризикової операції та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія.
Отримайте БЕЗКОШТОВНУ консультацію юриста з актуального питання
Error: Contact form not found.
2. АКТУАЛЬНІ КРИТЕРІЇ РИЗИКОВОСТІ ПЛАТНИКА ПДВ
Починаючи з 01.02.2020 року платник ПДВ отримує статус ризикового платника, якщо за інформацією, наявною в контролюючих органів:
1) його зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) і підроблених документів;
2) його зареєстрували (перереєстрували) в органах державної реєстрації фізичні особи з подальшим переданням (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам;
3) його зареєстрували (перереєстрували) в органах державної реєстрації фізичні особи, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження;
4) його зареєстровано (перереєстровано) і він провадить фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників;
5) платник ПДВ — юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ);
6) він не подав до контролюючого органу ПДВ-звітність за два останні звітні (податкові) періоди;
7) платник податку на прибуток підприємств не подав до контролюючого органу фінансову звітність за останній звітний період;
8) наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Ці критерії були й раніше, але їх стало дещо менше.
Основні вимоги до проведення габаритно-вагового контролю:
– у темну пору доби місце здійснення габаритно-вагового контролю повинне бути освітленим;
– ваги мають бути сертифіковані. У разі несправності ваг, зважування не допускається. Водій може ознайомитись зі свідоцтвом про повірку ваг та свідоцтвом про державну метрологічну атестацію;
– габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення);
– якщо вага на пункті габаритно-вагового контролю суттєво відрізняється від ваги зазначеної в ТТН, просити повторне зважування;
– водій має право взяти витяг на ваги, фотографувати ваги та документи на ваги, робити відео фіксацію;
– у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів складають акт за формою, встановленою Мінінфраструктури, з оперативним повідомленням уповноваженого підрозділу Національної поліції;
– водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.
3. ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ПЛАТНИКА ПОДАТКУ ВКЛЮЧЕНО ДО ПЕРЕЛІКУ РИЗИКОВИХ?
Про включення платника податку до переліку ризикових він дізнається з електронного кабінету платника податків у день прийняття такого рішення.
Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.
Отже, нормами Порядку №1165 прямо передбачена можливість платника податку подати інформацію та копії документів, якими довести Контролюючому органу невідповідність критеріями ризиковості платника податку. За результатами розгляду таких пояснень Контролюючий орган приймає відповідне рішення.
Згідно з абз. 10 п. 6 Порядку №1165, документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;
- інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
На практиці дуже часто внаслідок прийняття рішення про включення платника до переліку ризикових платників податків платник податку потрапляє у стан правової невизначеності, оскільки контролюючий орган не повідомляє, які саме документи необхідно подати для виключення платника податків з переліку ризикових.
За такого, у платника податку, з однієї сторони, збільшуються шанси на судове оскарження прийнятого рішення як необґрунтованого, а з іншої, виникає обов’язок збирати усі можливі документальні докази для спростування прийнятого податковим органом рішення.
Досить поширені випадки, коли єдиною підставою для прийняття рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку, є лише те, що платник податку має господарські відносини із іншими суб’єктами, яких контролюючий орган вважає такими, що здійснюють ризикову діяльність.
Втім, на нашу думку, це аж ніяк не може виступати підставою для віднесення його до ризикових, оскільки таким чином на платника податку покладатиметься відповідальність за ймовірні сумнівні дії (бездіяльність) контрагента.
Так, у Постанові Вищого адміністративного суду України від 06.09.2016р. у справі № К/800/18344/16, було зазначено, що, Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов’язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов’язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов’язань.
Аналогічні правові позиції висловлювалися також і Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 08.05.2018р. у справі № 802/3984/15-а, від 20.03.2020р. у справі № 520/399/19, від 15.05.2020р. у справі №808/9101/15, від 22.05.2020р. у справі №П/811/1384/16 та низці інших.
4. СУДОВЕ ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ ПРО ВКЛЮЧЕННЯ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ДО ПЕРЕЛІКУ РИЗИКОВИХ
Пунктом 6 Порядку № 1165 врегульовано процедуру прийняття контролюючим органом рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, зокрема, визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податків з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.
Крім того, додатком 4 до Порядку № 1165 затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, якою прямо передбачено, що таке рішення може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку. Це означає, що Кабінет Міністрів України, який за нормами пункту 201.16 статті 201 ПК України наділений делегованими повноваженнями встановлювати порядок та підстави зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, прямо визнав юрисдикцію адміністративного суду на розгляд по суті спорів між платниками податків та контролюючими органами щодо правомірності прийняття рішень про включення платників податків до переліку ризикових.
Вказане, в сукупності, свідчить про передбачену нормотворцем можливість оскарження рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку в судовому порядку, чого попередній порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117, не передбачав.
Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку відповідає визначенню «індивідуального акта», передбаченому п.19 ч.1 ст.4 КАС України та, як наслідок, є предметом судового оскарження.
Відповідно до положень ч.3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на зазначене, правильним способом захисту порушеного права вбачається звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та зобов’язання податкового органу виключити платника податку з переліку ризикових платників податків.
Щодо перспективності судового оскарження, то враховуючи, що, по-перше, суди взагалі ставлять під сумнів легітимність самих критеріїв ризиковості платника, а по-друге, те, що дуже часто податківці не можуть обґрунтувати причину включення платника до числа ризикових платників, то ймовірність рішення суду на користь платника достатньо висока.
ПІДСУМКИ
Аналіз порушеного питання дає підстави дійти наступних висновків:
- Віднесення платника податку до переліку ризикових безумовно призводить до негативних наслідків у вигляді зупинки реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних усіх поданих ним податкових накладних та репутаційні ризики платника податку.
- Адміністративне та судове оскарження рішення Про відповідність платника податку критеріям ризиковості і зобов’язання комісії податкового органу виключити платника податку із цього переліку є перспективним, з огляду на поширену практику винесення податківцями необґрунтованих рішень.
