Штрафні санкції в договорі: на що звернути увагу

1. Вступ

Штрафні санкції є важливим інструментом у договірних відносинах, які забезпечують виконання зобов’язань та захист інтересів сторін. Вони відіграють ключову роль у правовому регулюванні господарських і цивільно-правових відносин, встановлюючи механізм відповідальності за порушення договірних умов.

Законодавче визначення штрафних санкцій міститься в Господарському кодексі України (ГК України) та Цивільному кодексі України (ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафні санкції визнаються господарськими санкціями у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Водночас ст. 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов’язання.

2. Поняття, мета та види штрафних санкцій у договорі

Штрафні санкції виконують кілька важливих функцій у договірних відносинах:

1. Стимулювання належного виконання зобов’язань. Контрагент, знаючи про можливі фінансові наслідки порушення договору, ставиться до виконання своїх зобов’язань більш відповідально. Наприклад, якщо підрядник зобов’язаний завершити будівництво до певної дати, загроза штрафу за прострочення стимулює його до дотримання строків.
2. Захист інтересів сторін. Наявність штрафних санкцій дозволяє компенсувати ризики, які виникають у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань. Це особливо важливо у сфері комерційних угод, де несвоєчасне постачання товарів або ненадання послуг може призвести до суттєвих фінансових втрат.
3. Відшкодування можливих збитків. Хоча штрафні санкції не завжди покривають усі можливі втрати, вони частково компенсують недоотримані вигоди або витрати, спричинені порушенням договору. Наприклад, у разі прострочення орендної плати орендодавець може вимагати пеню, що частково компенсує фінансові незручності.
4. Формування правової відповідальності. Механізм штрафних санкцій сприяє розвитку правової культури та зміцнює принцип відповідальності в договірних відносинах.

Якщо згадувати про види штрафних санкцій у договорах, варто зазначити, що в українському законодавстві штрафні санкції поділяються на кілька основних категорій:

1. Неустойка – передбачає фіксовану грошову суму або відсоток від суми невиконаного зобов’язання. Неустойка в свою чергу поділяється на:

• Штраф – визначається у відсотках від загальної суми договору або окремого зобов’язання.
• Пеня – нараховується у відсотках від суми невиконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Питання про можливість одночасного стягнення штрафу та пені викликає певні дискусії у правозастосовній практиці. Відповідно до положень ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення. Однак, аналіз норм ГК України (ч. 2 ст. 231) та ЦК України (ст. 549) свідчить, що штраф і пеня є різними формами неустойки, а отже, можуть застосовуватися одночасно. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 23 липня 2019 року у справі № 910/7398/18 підтверджує, що можливість одночасного стягнення штрафу та пені узгоджується з принципом свободи договору, закріпленим у ст. 627 ЦК України.

1. Інфляційні втрати та 3% річних – нараховуються у разі прострочення виконання грошових зобов’язань відповідно до ст. 625 ЦК України. Інфляційні виплати компенсують знецінення грошових коштів, а 3% річних є формою додаткової відповідальності боржника. Інфляційні втрати та 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховуються на суму боргу у разі прострочення виконання грошового зобов’язання. Основні особливості застосування:

1. Стягуються лише за прострочення грошових зобов’язань.
2. Можуть бути стягнуті незалежно від того, чи передбачені вони договором.
3. Інфляційні втрати розраховуються на основі офіційних даних Держстату України.

Розрахунок 3% річних здійснюється наступним чином:

1. При простроченні зобов’язань за повний рік – множення суми боргу на 3%.
2. При простроченні на період менше року – розрахунок відбувається пропорційно кількості прострочених місяців.

Важливо зазначити, що штраф і пеню слід обов’язково передбачити в договорі, оскільки їх нарахування можливе лише за наявності відповідних умов. Водночас інфляційні втрати та 3% річних можна стягувати навіть без окремого зазначення в договорі, оскільки таке право передбачене законодавством.

Крім того, 3% річних – це мінімальна ставка, передбачена законом. Якщо в договорі вказано вищий відсоток, то стягненню підлягає саме він.

3. Штрафні санкції та форс-мажор

У господарських та цивільно-правових відносинах форс-мажор є важливим юридичним інструментом, який може впливати на виконання зобов’язань та відповідальність сторін. Статтею 617 Цивільного кодексу України , а також статтею 218 Господарського кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

За загальним правилом, форс-мажор звільняє сторону договору від відповідальності за порушення договірних зобов’язань, а саме від нарахування штрафів та пені за їх неналежне виконання. Проте цей правовий інститут має свої обмеження, які необхідно враховувати при укладенні та виконанні договорів.

Форс-мажор не звільняє від виконання зобов’язань. Наприклад, якщо контрагент не зміг поставити товар у визначені договором строки через форс-мажор, він може посилатися на цю обставину як на підставу для звільнення від штрафних санкцій. Однак це не звільняє його від обов’язку здійснити поставку після усунення дії форс-мажорних обставин.

Форс-мажор не змінює строки виконання зобов’язань. Цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків прострочення виконання зобов’язань, а не на їх скасування чи автоматичне продовження строків.

Частина 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначає, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, які об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору. Серед таких обставин закон визначає загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну тощо.

Торгово-промислова палата України (ТПП) у своєму листі № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 офіційно визнала військову агресію російської федерації проти України форс-мажорною обставиною. Це означає, що введення воєнного стану на території України може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору. Однак звільнення можливе лише за умови, що саме ця обставина спричинила невиконання договірних зобов’язань. Таким чином, сторона договору має довести причинно-наслідковий зв’язок між воєнними діями та неможливістю виконання договору.

Розгляд судових справ підтверджує, що факт наявності воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності. Важливим є доведення безпосереднього впливу форс-мажорних обставин на виконання договору.

Наприклад, у Постанові Верховного Суду по справі № 123498749 03 грудня 2024 року сторона посилалася на відключення електроенергії, мобілізацію працівників, що спричинило нестачу персоналу та унеможливило виконання зобов’язань. Проте Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не проаналізували:

• Чи припадали оголошені повітряні тривоги на робочий час.
• Чи були ці періоди значними та чи впливали на строки виконання робіт.
• Чи залучені до мобілізації працівники безпосередньо виконували роботи за договором підряду.
• Чи було у підприємства можливість залучити інших працівників для виконання робіт.

Попередні суди, посилаючись на сертифікати ТПП та загальновідомі обставини, встановили факт форс-мажору. Однак Верховний Суд наголосив, що необхідно довести надзвичайність та невідворотність саме для конкретного випадку.

Отже, форс-мажор звільняє від відповідальності лише за умови доведення причинно-наслідкового зв’язку між надзвичайними обставинами та неможливістю виконання договору, необхідно довести, що конкретні обставини є форс-мажорними саме у відповідній ситуації. Наявність воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від зобов’язань, особливо якщо на момент укладення договору сторонам вже було відомо про можливі ризики.

Відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», завданнями ТПП є, зокрема, засвідчення обставин форс-мажору відповідно до умов договорів за зверненнями суб’єктів господарської діяльності.

Як вбачається з листа Торгово-промислової палати України від 30.05.2014 р. № 1362/-05-5, ТПП засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів (контрактів) на підставі чинного законодавства України та Регламенту про порядок засвідчення ТПП України форс-мажорних обставин («Регламент»). Тому форс-мажорна обставина обов’язково підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

4. Доцільність штрафних санкцій у договорах

Штрафні санкції є важливим інструментом у договірних відносинах, оскільки вони стимулюють сторони до належного виконання зобов’язань та забезпечують захист від можливих порушень. Однак застосування штрафних санкцій не завжди є доцільним чи виправданим. У деяких випадках їх використання може призвести до дисбалансу у договірних відносинах, ускладнити співпрацю або навіть суперечити законодавчим нормам.

Варто розглянути ситуації, коли включення штрафних санкцій у договір є обґрунтованим і необхідним, а також випадки, коли їх застосування може бути недоцільним або неефективним.

Оцінюючи необхідність штрафних санкцій у договорі поставки товарів, важливо враховувати спосіб оплати товару, оскільки від цього залежать ризики сторін.

1. У випадку 100% передоплати

Якщо покупець здійснив повну передоплату за товар, штрафні санкції за неналежне прийняття товару можуть бути необов’язковими. Продавець уже отримав оплату, тому його фінансові ризики мінімальні. Однак у договорі доцільно передбачити порядок зберігання товару та можливі наслідки для покупця у разі невчасного прийняття, наприклад:

• нарахування плати за зберігання;
• обмеження строку безоплатного зберігання.

2. Часткова передоплата (наприклад, 50/50)

За часткової передоплати ризики продавця зростають, оскільки у разі відмови покупця від прийняття товару він може зазнати фінансових втрат. Доцільно передбачити у договорі:

• штрафні санкції або пеню за відмову від прийняття товару;
• відповідальність за несплату другої частини вартості товару.

Це необхідно, оскільки продавець може не лише втратити решту коштів, а й зазнати додаткових витрат на зберігання, повернення чи повторну реалізацію товару. Крім того, порушення строків приймання товару може негативно вплинути на виконання продавцем інших договірних зобов’язань.

3. Відсутність передоплати (оплата після постачання)

У цьому випадку ризики продавця є найвищими, тому договір має чітко передбачати відповідальність покупця за ухилення від прийняття товару. До таких заходів можуть належати:

• штрафи;
• пеня;
• відшкодування фактичних збитків (витрати на транспортування, зберігання, втрати від повторної реалізації тощо).

У господарській практиці договори часто містять положення про штрафні санкції не лише за порушення строків оплати товару, а й за інші порушення договірних зобов’язань, зокрема за неналежне прийняття відвантаженого товару. Такі положення спрямовані на:

• забезпечення належного виконання зобов’язань;
• мінімізацію ризиків одностороннього ухилення від прийняття товару;
• запобігання фінансовим втратам сторін.

Наприклад, якщо продавець отримав передоплату, відвантажив товар відповідно до погоджених умов (у встановлені строки, належної якості, відповідно до специфікації), але покупець відмовився від його прийняття, це може вважатися порушенням договірних зобов’язань. У такому випадку договором може бути передбачена відповідальність покупця у вигляді штрафних санкцій.

Штрафні санкції є ефективним механізмом у договірних відносинах, але їх застосування має бути виваженим і відповідати реальним ризикам сторін. У договорах поставки товарів вони можуть відігравати ключову роль у забезпеченні фінансової стабільності та дотриманні договірної дисципліни. Водночас важливо уникати надмірного тиску на контрагентів та враховувати баланс інтересів обох сторін договору.

5. Висновки

Штрафні санкції є важливим механізмом у договірних відносинах, що стимулює належне виконання зобов’язань та забезпечує захист інтересів сторін. Вони можуть мати різні форми, зокрема штраф, пеню та інфляційні втрати, і застосовуються залежно від конкретних умов договору.

Разом із цим, включення штрафних санкцій має бути виваженим і відповідати реальним ризикам та особливостям договірних відносин. Важливо враховувати, що форс-мажор може слугувати підставою для звільнення від відповідальності, однак необхідно довести безпосередній вплив непереборної сили на неможливість виконання договору.

Таким чином, ефективне застосування штрафних санкцій потребує детального аналізу договірних умов та законодавчих норм, що дозволить уникнути правових ризиків і сприятиме стабільним та взаємовигідним діловим відносинам. Якщо Ви зіткнулись з питанням як правильно вписати штрафні санкції у договір – юристи ЮК «АРМАДА» допоможуть.