1. Вступ

Не є таємницю, що однією з поширених ситуацій, з якими стикаються імпортери в Україні, є отримання від митного органу картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та одночасного прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів. Як правило, такі дії обґрунтовуються митницею наявністю «сумнів у правильності визначення митної вартості декларантом».

Розберемось з тим, наскільки обґрунтованими є дії та сумніви митниці та як визначити перспективи судового оскарження рішень митниці.

2. Підстави, які зазначаються митницю при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів

Потрібно віддати належне – митниця є досить креативним органом, тому серед підстав відмови в прийнятті митної декларації є численні варіації, ось лише деякі з них:

• розбіжності, в поданих декларантом документах для митного оформлення;
• ненадання додаткових документів або відомостей на запит митниці, ненадання всіх документів, визначених ст. 53 МК України;
• відсутність печатки перевізника, вантажовідправника або іншої особи на документах;
• недотримання умов оплати, визначених ЗЕД контрактом, неможливість перевірити повноту перерахування коштів за товар;
• документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;
• пов’язаність між собою продавця товарів і покупця;
• наявність попередніх митних оформлень підприємством ідентичного товару вищої вартості.

І цей перелік не є вичерпним, проте не всі з наведених позицій, згідно Митного кодексу України, є правомірними підставами для відмови у митному оформленні товарів та прийнятті рішення про коригування митної вартості. Тому варто не зволікати, а діяти активно для відновлення порушеного права.

3. Як самостійно визначити – чи є рішення митниці правомірним

За змістом частини 6 статті 54 МК України, у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю митниця відмовляє, якщо декларантом:

(1)  невірно проведено розрахунок митної вартості;

(2) неподані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 – 4 статті 53 МК, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

(3) обрано неправильний метод визначення митної вартості товару;

або у випадку, якщо митниця отримала документально підтверджену офіційну інформацію органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої декларантом митної вартості.

З наведених вище випадків, відмовити у митному оформленні митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, якщо декларантом дотримано наведені вище вимоги і не допущено порушень, – є правові підстави оскаржувати рішення митного органу.

4. Як декларанту перевірити, чи дотримано ним вимоги Митного кодексу України?

Перш за все – варто пересвідчитися в правильності обраного методу визначення митної вартості товару.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, що імпортуються в Україну здійснюється за такими методами: 1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

При цьому, першим є основний є метод – за ціною договору (вартістю операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

Наступним кроком є перевірка заявленої митної вартості та поданих документів щодо складових ціни (вартості) товару.

Тут варто звернути увагу на вимоги статті 54 МК України, згідно з якою контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється шляхом: (і) перевірки числового значення заявленої митної вартості; та (іі) перевірки наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, необхідно перевірити математичну правильність розрахунку заявленої митної вартості, а також – чи всі чинники (числові складові ціни/митної вартості), які за умовами ЗЕД контракту впливають на вартість товару, підтверджені наданими до митниці документами (транспортні витрати, пакування, страхування тощо).

Якщо помилок не виявлено, – декларант має підстави для успішного оскарження рішення митного органу. Вказану позицію підтримує й судова практика, яка наведена нижче.

5. Позиції Верховного суду, які будуть корисними при захисті декларантом своїх прав

Верховний Суд послідовно притримується позиції, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Наприклад у постанові 28.02.2024р.  у справі 815/6793/17 ВС зауважив, що оскільки декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей, касаційна скарга митниці не підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанції є правомірними.

У постановах від 03.04.2024р. у справі 600/4278/22-а, від  15.02.2024р. у справі № 640/29559/20, від 13.03.2019р. у справі №820/8016/15, від 26.11.2019р. у справі №821/107/16 та від 23.10.2021р. у справі №815/4821/16, Верховний Суд виснує, що повноваження митного органу на витребування документів Верховний Суд від декларанта для підтвердження заявленої митної вартості є правомірними виключно у тому випадку, якщо запит стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Послідовною є судова практика ВС і щодо вимог до оформлення рішень митниці. Наприклад, у  постановах від 21.02.2024р. у справі 815/5772/17, від 28.02.2024р. у справі 815/5827/17 Верховний Суд, з посиланням на  пункти 2, 5 частини 2 статті 55 МК України, зауважив, що письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, інформацію яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також містити обґрунтування скоригованого числового значення митної вартості товарів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Крім того, у рішенні про коригування митної вартості митниця має зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтовувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити які саме документи, можуть усунути сумніви.

6. Висновки

Митні органи мають певну свободу дій під час прийняття рішень за наслідками поданих декларантом документів з митного оформлення товару. Така умовна свобода викликана передусім недосконалими формулюваннями норм Митного кодексу, такими як «має право перевіряти», «має право витребовувати», «має право відмовити», що може створювати у митників хибне враження про обсяги наданих ними повноважень.

Тому декларанту передусім варто пам’ятати, що митні органи не можуть зловживати своїми дискреційними повноваженнями і повинні чітко дотримуватись вимог законодавства при прийнятті рішень.

Декларант має право оскаржувати неправомірні рішення митників в судовому порядку.

Головне – в будь-якому процесі захисту своїх прав – активна позиція, дотримання строків оскарження, якісна підготовка документів та дотримання процедур захисту своїх прав.