Митниця на шляху до ЄС: чого очікувати українському бізнесу?

1. Реформа митниці як складова вступу до ЄС

Ратифікувавши Угоду про асоціацію з ЄC, Україна взяла на себе зобов’язання наблизити власне законодавство до законодавства Європейського Союзу. Так, незмінний курс на євроінтеграцію передбачає впровадження в національне законодавство нових нормативних положень, нерідко незвичних для української правової реальності.

Відповідно до щорічної оцінки прогресу країн, які претендують на членство в Євросоюзі на предмет відповідності країн стандартам ЄС від 30 жовтня 2024 року (Ukraine Report 2024), Україна має значні здобутки в сфері «Митного союзу». До слова, результат в цій сфері наразі є одним із найвищих серед усіх країн-кандидатів.

Наприкінці жовтня минулого року Єврокомісія також позитивно оцінила динаміку виконання Україною переговорного розділу 29 «Митний союз», зазначивши, що «Україна має хороший рівень підготовки щодо Митного союзу і досягла значного прогресу в цьому напрямку».

Це вкотре підтверджує, що митна сфера є одним із найважливіших та пріоритетних напрямків євроінтеграції України.

Разом з цим, важливість реформування законодавства у сфері митної політики продиктована реальністю, в якій ми знаходимось – Євросоюз наразі є одним із найбільших торгівельних партнерів України. За інформацією Держмитслужби, у 2024 році частка торгівлі з ЄС становила 54%. До прикладу, у 2024 році українці експортували найбільше до Польщі — на $4,7 млрд, Іспанії — на $2,9 млрд, Німеччини — на $2,8 млрд.

Однак, безперечно, попереду нас очікує ще дуже багато реформ. Незмінний курс на євроінтеграцію у сфері митної політики вимагає глибокої трансформації законодавства, основною метою якої є прийняття нового Митного кодексу, що повністю відповідатиме митному праву ЄС.

В цьому контексті, в якості перехідного/проміжного етапу на шляху до прийняття нового Митного кодексу, Верховною Радою було прийнято Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо імплементації деяких положень Митного кодексу Європейського Союзу» №3926-ІХ (далі – Закон), який набере чинності вже 19 квітня 2025 року.

Цей Закон наближає Україну до повноцінного застосування митного законодавства Європейського Союзу та, фактично, завершує введення основної частини митного права ЄС до національного законодавства України. Прийняття Закону обґрунтовано необхідністю виконання зобов’язань України в рамках Угоди про асоціацію в частині наближення митного законодавства України до законодавства ЄС, оновленням положень Митного кодексу України з урахуванням європейської практики.

Зауважимо, що Законом передбачені численні нововведення до Митного кодексу України, які неможливо охопити в одній оглядовій статті. Так, серед нововведень можна виокремити запровадження інституту «митного представництва», торкаються зміни також застосування митних режимів, проведення митних перевірок. Значних змін зазнають діяльність авторизованих економічних операторів (АЕО) і митних брокерів. Передбачені Законом реформи є важливим кроком для інтеграції митної політики України з правовою системою ЄС.

Ми, в свою чергу, спробуємо виокремити деякі з них та коротко їх розглянути. Основною ж метою, при цьому, є спроба спрогнозувати, як вплинуть зміни на діяльність бізнесу вже в найближчому майбутньому.

2. Впровадження концепції «митного представництва»

Зазначимо, що наразі в діючому Митному кодексі немає чіткого розмежування прав, обов’язків та відповідальності митного брокера та його клієнта.

На практиці ж це нерідко має наслідком певні неузгодженості або ризики як для митного брокера, так і для суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності – наприклад, при проведенні документальних перевірок щодо правильності декларування товарів, щодо адміністративної відповідальності за порушення, щодо сплати митних платежів тощо.

Вирішити вказану проблематику покликано запровадження інституту «митного представництва» – аналогічно до концепції, що вже функціонує в країнах ЄС. Так, передбачається впровадження окремих видів представництва з чітким розмежуванням відповідальності суб’єкта ЗЕД та митного представника.

Як зазначають у митній службі, впровадження концепції митного представництва є головною концептуальною новацією євроінтеграційних змін до Митного кодексу України.

Вказані новації закріплені у новій статті 11-1 Митного кодексу. Згідно з частиною першою цієї статті, будь-яка особа має право призначити митного представника Такі представники зможуть представляти своїх клієнтів (імпортерів/експортерів) перед митними органами в якості:

– прямого митного представника, який діє в інтересах і від імені особи, яку він представляє, або

– непрямого митного представника, який діє в інтересах особи, яку він представляє, але вже від власного імені.

І вже в цьому контексті, в залежності від обраного формату митного представництва розмежовуються права, обов’язки та відповідальність між митним брокером та його клієнтом.

При цьому ключова відмінність між прямим і непрямим представництвом полягає в тому, що непрямий митний представник, подаючи митну декларацію від свого імені, хоч і в інтересах свого клієнта, стає декларантом і, в тому числі, несе солідарну з ним відповідальність за сплату митних платежів.

Після запровадження таких змін декларування товарів можна буде здійснити за одним із трьох сценаріїв: (1) самостійне декларування суб’єктом ЗЕД від власного імені (2) декларування із залученням митного брокера в порядку прямого представництва (3) декларування із залученням митного брокера в порядку непрямого представництва.

Кожен із запропонованих варіантів варто обирати, зважаючи на власні можливості та рівень компетенцій. Якщо підприємство має достатньо кваліфікований персонал, оптимальним буде перший сценарій – так зване «самопредставництво». У разі відсутності таких фахівців доцільно скористатися послугами професійних брокерів, за потреби солідарно поділивши з ними відповідальність.

Отже, як бачимо, євроінтеграційні зміни певним чином перерозподіляють ролі дійових осіб у митному декларуванні, торкаючись при цьому також діяльності митних брокерів.

Відповідно, зміни торкаються і визначення особи, яка виступатиме декларантом, – в залежності від обраного імпортером сценарію декларування товарів. Згідно Закону, декларантом є «особа, яка подає від власного імені митну декларацію, декларацію тимчасового зберігання, загальну декларацію прибуття, чи особа, від імені якої подається така декларація».

В свою чергу, звичний нам «декларант» (резидент, що є стороною зовнішньоекономічного договору) стає «утримувачем митного режиму», оскільки основна його функція – дотримуватися всіх обов’язків та умов, які виникають у зв’язку із поміщенням товарів в той чи інший митний режим. При цьому утримувач митного режиму може самостійно виступати   декларантом або делегувати ці обов’язки, обираючи один із сценаріїв застосування «митного представництва».

Отже, «декларантом», після набуття чинності Законом, стає та особа, яка безпосередньо бере на себе відповідальність за здійснення митного декларування. Це може бути як резидент, що уклав зовнішньоекономічний договір (імпортер/експортер, який є утримувачем митного режиму), так і митний представник (митний брокер).

Митний брокер, в свою чергу, також може бути (або не бути) декларантом в залежності від того, який сценарій надання своїх послуг клієнту він обере. Так, прямий митний представник не виступає декларантом, а подає митну декларацію від імені та в інтересах імпортера/експортера, який залишається декларантом та утримувачем митного режиму. Непрямий представник, навпаки, набуває статусу декларанта, подаючи митну декларацію від свого імені, але в інтересах імпортера/експортера, який продовжує бути утримувачем митного режиму.

3. Без авторизації – нікуди

Законом №3926 значним чином змінено підходи, пов’язані із застосуванням деяких митних режимів. В першу чергу пропонуємо звернути увагу на те, що після вступу в силу цих змін, поміщення товарів в окремі митні режимі потребуватимуть обов’язкової наявності у підприємства відповідної авторизації. Це передбачено нововведеною статтею 73-1 до МК України.

Такими митними режимами є: імпорт (у частині процедури кінцевого використання), тимчасове ввезення, переробка на митній території та переробка за межами митної території.

Поміщення товарів у ці митні режими може здійснюватися лише за наявності авторизації – що надається митним органом.

Таку авторизацію можна буде отримати двома способами: або на підставі заяви підприємства до відповідного органу, або ж безпосередньо на підставі митної декларації.

При цьому, авторизацію на підставі митної декларації отримати можна не завжди. Так, зокрема, передбачається заборона надання авторизації на підставі митної декларації у таких випадках:

• якщо вартість товару становить понад 10 000 євро;
• якщо підприємству було надано три або більше авторизацій на підставі митної декларації протягом одного місяця;
• або ж якщо підприємству було надано 20 чи більше авторизацій для поміщення товарів у митний режим на підставі митної декларації протягом одного року.

Різним також буде і строк дії таких авторизацій. Так, строк дії авторизації, що надається на підставі заяви підприємства не може перевищувати п’яти років з дня набрання чинності рішенням про надання авторизації. В свою чергу, строк дії авторизації, що надається на підставі митної декларації не може перевищувати 180 днів з дня завершення митного оформлення.

Разом з цим, слід врахувати, що митні органи прийматимуть рішення про авторизацію для поміщення товарів у митні режими в загальному порядку, передбаченому главою 3 Митного Кодексу – яка, відповідно, також зазнає змін. Так, відповідно до пункту 6 частини першої статті 19-2 МК України (в новій редакції), митні органи приймають рішення про авторизації для поміщення товарів у митні режими, які потребують такої авторизації.

В свою чергу, згідно зі ст. 19-3 МК України (звісно, також в новій редакції), в залежності від обраного митного режиму, який підлягає авторизації, та способу отримання авторизації (нагадаємо – це може бути за заявою або за МД) рішення про надання авторизації приймають такі митні органи:

а) митниця, у зоні діяльності якої буде розпочато або здійснено повний цикл виробництва, – у разі якщо рішення щодо авторизації для поміщення товарів у митні режими імпорту (у частині процедури кінцевого використання), переробки на митній території приймається на підставі заяви підприємства;

б) митний орган, що здійснює випуск товарів у митний режим, – у разі, якщо рішення щодо авторизації для поміщення товарів у митні режими переробки за межами митної території та тимчасового ввезення приймається на підставі заяви підприємства;

в) митний орган, що здійснює випуск товарів у митний режим, – у разі якщо рішення щодо авторизації приймається на підставі митної декларації.

Отже, залежно від обраного митного режиму та способу отримання авторизації, звертатись слід до відповідного митного органу, визначеного статтею ст. 19-3 МК України. Подання заяв про надання авторизацій відбуватиметься в порядку, визначеному ст. 19-4 МК України безпосередньо до визначених митних органів в електронній або ж паперовій формах.

При цьому, відповідні форми заяв мають бути встановлені Кабінетом Міністрів України. Зазначимо, що впровадження нових форм очікується у постанові Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року № 1092 «Деякі питання реалізації положень Митного кодексу України щодо надання авторизацій». Отже, вже найближчим часом слід очікувати змін до цієї постанови.

Разом з цим, згідно зі статтею 404 Митного кодексу України (знову ж таки, в редакції Закону №3926), деякі види діяльності, контроль за провадженням яких здійснюється митними органами, також підлягають обов’язковій авторизації.

Так, отримання авторизацій є обов’язковою для наступних видів діяльності: митна брокерська діяльність; експлуатація митного складу; експлуатація складу тимчасового зберігання.

Пропонуємо розглянути ці види діяльності детальніше.

4. Брокерська діяльність по-новому

Як зазначають в Держмитслужбі, в українське митне законодавство запроваджується одна з європейських практик щодо провадження митної брокерської діяльності.

Фактично, дозвіл на провадження митної брокерської діяльності замінюється на авторизацію. Це означає, що для провадження митної брокерської діяльності, також необхідно пройти/отримати відповідну авторизацію.

Це випливає одразу ж із дефініції, наведеної в статті 416 МК України (із змінами відповідно до Закону №3926) за якою: «митний брокер – це підприємство, якому надано авторизацію на провадження митної брокерської діяльності та яке надає послуги митного представництва, а також послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в інтересах іншої особи від її імені або від власного імені.

Для отримання авторизації, в свою чергу, підприємство має відповідати певним умовам. Так, авторизацію може отримати підприємство, яке має обліковий номер в митних органах (тобто здійснює операції з товарами), відповідає критерію «дотримання вимог митного та податкового законодавства України», а також відповідає умовам 2 і 4 критерію «забезпечення практичних стандартів компетенції або професійної кваліфікації відповідальної посадової особи підприємства» (пп. 2 та 4 ч.4 ст.14 МК України в редакції Закону №3926). Також, мають бути відсутні факти притягнення до кримінальної відповідальності» (ч. 1 ст. 14 Митного кодексу України).

Варто зазначити, що після отримання «брокерської» авторизації підприємству буде простіше отримати статус АЕО або авторизації на будь-які інші види спрощень. Це працює і навпаки, адже вимоги є взаємозаліковими – відповідні умови та критерії, які вже перевірені митницею, повторно підтверджувати не потрібно.

Так, критерії для митних брокерів є співставними з тими, які встановлені для автоматизованих економічних операторів (АЕО).

При цьому підприємства, які станом на сьогодні вже мають дозвіл на провадження митної брокерської діяльності, мають «авторизуватись» (отримати відповідну авторизацію) до 19.04.2026 року. До цієї дати ці дозволи ще будуть чинними. Таким чином, законодавці завбачливо надали певний «перехідний» період для безболісної адаптації.

Разом з цим, строки отримання такої авторизації чітко визначені – до 15 робочих днів, з них: 5 днів – це попередній розгляд заяви підприємства для отримання авторизації та 10 днів – оцінка відповідності підприємства на підставі поданої разом із заявою Анкети самооцінки.

5. Митні склади. Що змінилось?

Нагадаємо, що в розумінні частини першої статті 424 МК України, митний склад – це спеціально облаштоване складське приміщення (а також – резервуар, холодильна чи морозильна камера, критий чи відкритий майданчик), що призначене для зберігання товарів під митним контролем.

Частиною 2 ст. 424 МК України передбачений розподіл на два види митних складів – відкритий та закритий.

Законом №3926 запроваджено поділ митних складів на типи за європейським зразком, а також розширено перелік дозволених на них операцій.

Так, передбачається, що митний склад відкритого типу може бути:

1) типу I – якщо обов’язки щодо зберігання та декларування товарів у митний режим митного складу покладено на утримувача митного складу та на утримувача митного режиму;

2) типу II – якщо обов’язки щодо зберігання та декларування товарів у митний режим митного складу покладено виключно на утримувача митного режиму;

3) типу III – якщо утримувачем складу є митний орган (склад митного органу).

Згідно з ч. 5 ст. 424 МК України, митний склад закритого типу призначається виключно для зберігання під митним контролем товарів, що декларуються утримувачем цього складу, який є також утримувачем митного режиму, але не обов’язково є власником товарів.

Необхідність отримання авторизації на експлуатацію митного складу передбачена статтею 425 МК України (звісно, в редакції Закону №3926).

Так, згідно з ч. 1 зазначеної статті, експлуатація митного складу відкритого типу I, відкритого типу II та закритого типу здійснюється підприємством на підставі авторизації на експлуатацію митного складу. При цьому, підприємство, яке отримало авторизацію на експлуатацію митного складу, вважається утримувачем митного складу.

Згідно з ч. 2 статті 425 МК України, рішення про надання авторизації на експлуатацію митного складу приймається за заявою про надання авторизації в порядку, передбаченому главою 3 цього Кодексу – тобто, в загальному порядку, який ми розглянули в попередніх розділах цієї статті.

6. Пост-митний контроль. Митні перевірки

Не оминули зміни і порядок здійснення митного контролю та митних перевірок.

Перш за все Законом (ст. 344-1 МК України) розширена на оновлена процедура проведення пост-митного контролю. Нагадаємо, пост-митний контроль – це механізм документального митного контролю (митної перевірки) на етапі «після митного оформлення».

Під час пост-митного контролю митниця перевірятиме інформацію, зазначену в митних деклараціях, документи, які були додані разом з ними, а також документи щодо комерційних операцій з товарами у відповідних митних режимах. Пост-митний контроль також охоплюватиме сплату митних платежів, пені та інших платежів, за сплатою яких здійснюється контроль митницею.

Цікаво, що пост-митний контроль матиме дві форми проведення – доперевірочний аналіз митних декларацій (з урахуваннями даних інформаційних ресурсів та інформаційного обміну з іншими органами державної влади) та документальну перевірку.

Під час пост-митного контролю митний орган може направляти обов’язкові до виконання запити щодо надання документів та пояснень як до суб’єктів ЗЕ операцій, так і до державних органів. Строк відповіді на такий запит – 15 календарних днів.

У випадку виявлення невідповідностей в документах під час пост-митного контролю, митниця має провести повноцінну документальну перевірку, якщо предмет перевірки належить до повноважень митниці, або ж повідомити належні органи про виявлені невідповідності для вжиття заходів реагування.

З нововведень в частині проведення документальних перевірок можна відзначити новий документ – програму перевірки, яка має бути додана до наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки як його невід’ємний додаток.

Доповнено також підстави для проведення документальних позапланових перевірок. Зокрема, такі перевірки можуть призначатися у разі несплати митних платежів за поданою митною декларацією, або якщо митницею отримано документи із запізненням (після завершення попередньої перевірки).

За аналогією з Податковим кодексом, ст. 353 МК України доповнюється положенням, яке врегульовує порядок подання документів підприємством у разі відмови посадових осіб митного органу їх приймати під час перевірки, що має сприяти захисту прав підприємств та запобіганню зловживанням з боку контролюючих органів.

Також оновлені, положення ст. 354 МК України щодо оформлення результатів перевірок та розгляду заперечень. Зокрема, збільшено строки подання заперечень з 5 до 10 робочих днів, та строки їх розгляду митним органом до 10 робочих днів. Водночас, закріплено право підприємств подавати додаткові докази, які можуть вплинути на рішення митного органу.

Зауважуємо, що такі зміни підвищують рівень процесуальних гарантій для бізнесу та сприяють більшій прозорості митного контролю. Але подовження строків ухвалення рішень, зокрема строку прийняття ППР з 10 до 15 робочих днів, може негативно вплинути на загальну тривалість перевірок та ефективність їх результатів.

Втім, загалом такі зміни спрямовані на підвищення ефективності митного контролю в умовах наближення до європейських стандартів та сприяють підвищенню конкурентоспроможності українського бізнесу на міжнародному рівні.

7. Висновки

Шлях реформ ніколи не буває легким, однак, є необхідним. Так, як зазначають в Держмитслужбі, «реформа – це завжди інвестиції в інституцію. Усі ми маємо бути свідомими, що без митниці євроінтеграція України не відбудеться. Якщо ми воліємо стати «східним кордоном Європи», маємо відповідати тим високим стандартам, за якими прагнемо жити і здійснювати свою діяльність».

В цьому контексті впроваджувану реформу можна вважати необхідним етапом, сходинкою, яку необхідно подолати на шляху до ЄС. Наскільки успішним буде це подолання, в свою чергу, залежить від багатьох факторів. Зміни комплексно вплинуть практично на всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, і в цьому контексті, важливо, щоб було напрацьовано достатність нормативно-правової бази, впроваджено максимальну цифровізацію та забезпечено високий рівень готовності митних органів, що, в підсумку, гарантувало б зручність процедур для бізнесу.

Отже, чого ж очікувати українському бізнесу? Очевидно – змін, які бізнес відчує на собі вже найближчому майбутньому. Особливо, якщо мова йде про зміни настільки масштабні та всеохоплюючі. В свою чергу, найкращий прогноз може надати лише час, адже тільки в майбутньому ми зможемо оцінити, як бізнес адаптується до нових правил та наскільки поступовим буде цей процес. Ми ж, в свою чергу, закликаємо підприємців завчасно підготуватись – в першу чергу з точки зору обізнаності із новими правилами, та планувати свою господарську діяльність з їх врахуванням.