У сучасних умовах глобалізації та активного розвитку зовнішньоекономічної діяльності питання митного оформлення товарів не втрачає своєї актуальності. Одним із ключових аспектів цього процесу є визначення митної вартості імпортованих товарів, яка безпосередньо впливає на розмір сплачуваних мит і податків. Проте, не завжди заявлена імпортером вартість визнається митними органами, що може призводити до коригування митної вартості та збільшення фінансового навантаження на бізнес.

Зауважимо, що на митні органи покладено обов’язок здійснювати контроль за правильністю визначення митної вартості, у тому числі шляхом  перевірки обраного декларантом методу визначення митної вартості та, за необхідності, застосування іншого методу.

Основним методом визначення митної вартості товарів які ввозяться на митну територію України, відповідно до ст. 57 МК України, є перший метод – за ціною договору (контракту).

Другорядні методи визначення митної вартості: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, і декларант і митниця мають визначити – чи є можливим застосування основного методу і якій з другорядних методів підлягає застосуванню у кожному конкретному випадку неможливості використання основного методу.

Загальна вимога щодо черговості застосування методів, наведена у третій частині статті 57 МК України, яка визначає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу.

Звертаючись до судової практики щодо черговості застосування методів визначення митної вартості товарів, перш за все акцентуємо увагу на висновку КАС ВС, наведеному у постанові від 27.04.2020р. у справі №140/804/19: «Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів – основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим», а також на висновку, зробленому КАС ВС у постанові від 10.06.2020р.: «Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість не може бути визначена застосуванням попереднього методу» (справа №1.380.2019.004752).

Досліджуючи питання наявності підстав для застосування кожного наступного методу  Верховний суд відмітив, що відмовляючи у застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості митному органу не достатньо лише вказати на відсутність підстав для його застосування, – митний орган має (а) довести, що подані декларантом для митного оформлення документи є недостатніми або у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації (б) надати докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості згідно з першим методом (постанова КАС ВС 23.07.2019р. у справі № 1140/3242/18).

При цьому резервний метод застосовується лише, коли не можуть бути застосовані жоден із попередніх методів. Разом з тим, митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватись на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Проводячи аналіз дотримання митних процедур застосування другорядних методів, у справі № 1.380.2019.004752 Верховний Суду (постанова  від 10 червня 2020 року) відмітив, що застосуванню другорядних методів має передувати процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59, 60 Митного кодексу. Проведення такої процедури законодавчо унормовано ч. 4. ст. 57 МК України. Під час процедури консультацій митний орган та декларант можуть здійснювати обмін наявною інформацією. Враховуючи положення ч. 6 ст. 53 МК України декларант, має право подати наявні в нього додаткові документи. Консультації можуть проводитися як в усному форматі, так і в письмовому – на вимогу декларанта.

Під час консультацій має бути встановлено який саме метод визначення митної вартості має бути застосовано, при цьому неможливість застосування кожного попереднього методу має бути обґрунтована митницею (постанова КАС ВС від 19.06.2020р у справі №1.380.2019.002044).

Звертаємо увагу, що оскільки метою консультацій є вибір обґрунтованого методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, – ціль декларанта – подати до митниці документи, які нівелюють наявні сумніви митного органу та підтверджують обґрунтованість та прозорість формування митної вартості.

Якщо ж митний орган не може аргументовано довести, що декларантом надано неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, включаючи невірне визначення вартості, заявлена декларантом митна вартість вважається автоматично визнаною (ч. 7 ст. 54 МК України).

Основні причини, що призводять до коригування митної вартості можна класифікувати за наступними групами:

1. Розбіжності у документах. Розбіжності між поданими документами, такими як інвойси, контракти, транспортні накладні та митні декларації. Найчастіше такі розбіжності стосуються номерів та дати контракту, умов оплати, кількості товару, одиниць виміру, номенклатури або коду товару тощо.
2. Недостатність інформації: відсутність повної інформації, необхідної для перевірки митницю заявленої декларантом митної вартості, наприклад, інформації про походження товару, умови постачання або вартість окремих складових частин митної вартості.
3. Відсутність документів:

• ненадання документів, визначених ст. 53 МК України та інших обов’язкових документів, таких як транспортні документи, сертифікати відповідності, сертифікати походження, відомості про вартість страхування тощо;
• недостатність або відсутність документів для документального підтвердження митної вартості товару, таких як прайс-листи, банківські виписки, платіжні інструкції, інші фінансові документи.

4. Недоліки у документах щодо опису товару:

• невизначеність або розбіжності в описі товару, зокрема, відсутність детальної інформації про характеристики, кількість, вагу або інші параметри товару;
• арифметичні, орфографічні або інші технічні помилки, які викликають сумніви щодо достовірності наведеної інформації;

5. Невідповідність умов контракту фактичним умовам імпорту:

• розбіжності між фактичною та задекларованою вартістю (наприклад, якщо в поданих документах вартість товару відрізняється від документально підтвердженої суми оплати через математичні помилки або ненадання всіх документів на підтвердження складових митної вартості);
• невідповідність умов оплати (якщо строки зазначені в контракті, не співпадають з фактичними строками оплати, або застосовано умови оплати (передплата, розстрочка), які не передбачені контрактом);
• невідповідність умов постачання, зазначених у документах, наприклад умов поставки згідно INCOTERMS, фактичним умовам;
• математичні розбіжності в платіжних документах та контракті;
• невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах та встановлених при митному огляді цих товарів.

6. Незвичайні умови оплати:

• нетипові умови оплати, які не характерні для таких угод у даній галузі (наприклад, дуже довгий термін відстрочки платежу);
• явна невідповідність рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене;

7. Подання документів з недоліками (наприклад, документів, які містять ознаки підробок, або не мають належних реквізитів, у т.ч. номерів, дат, підписів на документах тощо).
8. Пов’язаність продавця і покупця: якщо у митного органу виникли підозри, що ціна товару була скоригована на користь заниження митної вартості.

Ці недоліки можуть викликати підозри та сумніви у митних органів щодо автентичності поданих документів, достовірності заявленої митної вартості, підозру у заниженні декларантом митної вартості та мають наслідком прийняття рішення про її коригування.

Підстави, які фактично зазначає митний орган у рішенні про коригування митної вартості досліджувалися тут і тут.

Розуміючи, які чинники призводять до ухвалення рішень про коригування митної вартості, декларанту доцільно перевіряти відсутність таких тригерів у документах, що подаються ним до митного оформлення.

Якщо ж все таки митницею ухвалено рішення про коригування заявленої митної вартості, то в першу чергу слід звернути увагу на його обґрунтованість та відповідність вимогам Митного кодексу. Зокрема, рішення має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (включаючи числові значення складових митної вартості, вартості ідентичних або подібних товарів, а також інші фактори, що могли вплинути на ціну), яка призвела до сумнівів у правильності визначення митної вартості та рішення про її коригування;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів (з числа визначених ч. 3 ст. 53 МК України) при наданні яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

– у разі згоди з рішенням про коригування – за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

– у разі незгоди декларанта – за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МК України в розмірі, визначеному митним органом;

б) право декларанта оскаржити рішення про коригування.

Вимоги щодо заповнення рішення про коригування митної вартості, зокрема графи 33 рішення, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195.

Водночас, судова практика визначає, що рішення про коригування митної вартості має містити:

• вказівку на конкретні розбіжності або невідповідності в поданих декларантом документах, які стали підставою для невизнання заявленої ним митної вартості товару (постанова КАС ВС від 21.04.2021 р. у справі № 820/307/17);
• обгрунтування необхідності витребування додаткових документів (постанова ВС від 23.10.2020 р. у справі № 820/3231/16);
• зазначення інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості (постанова ВС від 04.11.2021р. у справі № 120/2634/19-а)
• вказівку на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації (постанова ВС від 21.04.2021 р. у справі № 809/1838/15);
• інформацію, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (постанови ВС від 11.11.2021р. у справі №808/1411/17, від 18.08.2021р. у справі №821/1050/17, 02.06.2015 р. у справі № 21-498а15)
• на підставі яких документів митний орган може пересвідчитися у правильності вказаної декларантом митної вартості (постанова ВС 23.01.2020 у справі №804/4365/16 та від 04.11.2021 у справі 120/2634/19-а.);
• конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначення документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності (постанов ВС від 03.12.2020 у справі №810/2749/16).

Важливий узагальнюючий висновок Верховного суду від 27.04.2020р. у справі №140/804/19: «Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.»

Як бачимо, судова практика встановлює вимоги до рішень про коригування митної вартості, які забезпечують прозорість і об’єктивність процесу визначення митної вартості, сприяючи захисту прав декларантів і забезпечуючи законність рішень митних органів. Ігнорування митним органом цих вимог свідчить про порушення митницею вимог законності і обґрунтованості рішень митних органів та є підставою для скасування їх у судовому порядку.

Спочатку відповімо на питання: чи варто оскаржувати в судовому порядку рішення про коригування митної вартості? Однозначно варто.

Наведена вище судова практика свідчить, що, на жаль, випадки прийняття необґрунтованих рішень митницею є непоодинокими. Згідно зі звітними даними митниць Держмитслужби кількість розглянутих судових справ за їх участі у січні-листопаді 2023 року складає 3 733 справ, з яких на користь митниць Держмитслужби –  673 справи, на користь позивачів – 3 060  справ (82 %), з них 2 728 – про оскарження рішень про коригування  митної вартості товарів.

Що врахувати при підготовці до суду? Для успішного оскарження рішення про коригування митної вартості перш за все слід врахувати, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, обов’язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Тобто, перш за все необхідно впевнитися у правильності  математичних розрахунків, достатності та належності оформлення документів, які підтверджують числові складові митної вартості.

Зробити це можна використовуючи наведені вище чинники, що призводять до ухвалення митним органом рішень про коригування митної вартості, – перевірте відсутність недоліків в документах.

Разом з тим, звертаємо увагу на висновок касаційного суду про те, що декларант не зобов’язаний (звільнений від обов’язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом (постанова КАС ВС від 02.07.2020р. у справі 803/916/17).

Тобто, за наявності документів на підтвердження складових митної вартості,  у випадку сумнівів митного органу у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,  обов’язок доказування обґрунтованості сумнівів та надання доказів на їх підтвердження покладається саме на митний орган.

Наступним кроком має бути перевірка обґрунтованості рішення про коригування митної вартості. Вище наведені законодавчі вимоги до змісту рішення та судова практика дозволять проаналізувати рішення митниці на дотримання таких вимог як обґрунтованість, інформативність, об’єктивність, повнота, наявність та використання допустимих доказів, дотримання процедури консультацій та процедури вибору методу визначення митної вартості, обґрунтованість витребування додаткових документів тощо.

Якщо документи декларанта відповідають вимогам  законодавства – можна готувати позовну заяву.

Верховний Суд на початку червня 2024р. опублікував Огляд судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо митної справи, з яким можна ознайомитися за цим посиланням. Позиції Верховного суду, які будуть корисними саме при оскарженні рішення про коригування митної вартості наведені тут.

У цій статті було розглянуто процедуру послідовності застосування методів визначення митної вартості та процедуру консультацій, що використовуються митними органами та чинники, які призводять до ухвалення митницею рішень про коригування, а також основні нюанси успішного оскарження таких рішень. Зауважимо, що оскарження рішень є невід’ємною частиною митного регулювання, яка сприяє прозорості, справедливості та захисту прав усіх учасників зовнішньоекономічної діяльності. Але, звісно, краще довірити це питання фахівцям.