Останні тенденції спорів з АМКУ та огляд судової практики

Останні роки демонструють чітку тенденцію: кількість справ АМКУ щодо змови на торгах зростає. Особливо це стосується процедур у системі Prozorro. Основна проблема полягає не лише у штрафах. Реальні наслідки для бізнесу значно ширші: заборона брати участь у закупівлях на 3 роки, включення до публічного реєстру порушників АМКУ, ризики для репутації.

Більше того, навіть стадія отримання вимоги АМКУ вже означає, що орган бачить ознаки порушення та активно збирає докази. У результаті бізнес стикається з новою реальністю: навіть формальні або технічні збіги можуть стати підставою для відкриття справи. Наприклад, подання документів з однієї IP-адреси, використання одного тендерного спеціаліста, співпадіння форматування документів.

Вимога про надання інформації – це ключовий процесуальний інструмент АМКУ.  На практиці отримання вимоги означає, що компанія вже знаходиться у фокусі повноцінного антимонопольного розслідування.

Інакше кажучи: це не “перевірка про всяк випадок”, а стадія, коли АМКУ вже бачить потенційне порушення і починає його документувати.

Вимога як старт активної фази розслідування

У більшості випадків вимога не є першою дією АМКУ. До її направлення орган вже:

• проаналізував дані з Prozorro;
• виявив технічні або поведінкові збіги між учасниками;
• отримав частину інформації від майданчиків, банків або податкових органів;
• сформував попереднє бачення можливої змови.

Тому вимога це фактично інструмент для дозбирання доказів, а не їх первинного пошуку. Саме тому питання у вимозі часто виглядають дуже точковими.

Обов’язковість виконання

Один з найбільш небезпечних міфів бізнесу, що вимогу можна проігнорувати, якщо вона необґрунтована. На практиці це не працює. Незалежно від того чи погоджується компанія з підозрами – вимога є обов’язковою до виконання.

Судова практика прямо підтверджує: невиконання вимоги є самостійним порушенням, незалежно від суті справи.

Обсяг інформації

У типовій ситуації бізнес отримує документ на десятки пунктів. І це не просто перелік документів. Зазвичай АМКУ запитує:

• усю тендерну документацію;
• внутрішню переписку щодо підготовки пропозицій;
• інформацію про працівників і підрядників;
• договори з консультантами;
• технічні дані (IP-адреси, пристрої);
• фінансові операції за певний період;
• зв’язки з іншими компаніями.

Проблема в тому, що частина інформації може бути відсутня, а частина знаходиться у третіх осіб (провайдери, банки, контрагенти). У результаті виникає типова ситуація, коли виконати вимогу на 100% об’єктивно неможливо. Але, як показує практика, це не звільняє від відповідальності.

Реальна мета вимоги: знайти зв’язки, а не документи

На рівні логіки важливо розуміти, що АМКУ цікавить не сам факт наявності документів, а те, що стоїть за ними. Основне завдання – встановити чи діяли компанії незалежно та чи існував вплив однієї сторони на іншу.

Саме тому питання у вимогах часто стосуються того, хто готував документи, з яких пристроїв вони подавались, хто мав доступ до електронних кабінетів, чи є спільні працівники або консультанти.

Критичність строків

Стандартний строк для відповіді 10 – 20 днів з моменту отримання вимоги. На практиці зазвичай цього недостатньо для збору повного пакету документів та підготовки юридично виваженої відповіді.

Через це бізнес часто допускає ключову помилку: починає готувати відповідь занадто пізно або поспіхом. У результаті підприємство надає неповну інформацію, інформацію, що містить суперечності або технічні помилки, що може призвести до окремого штрафу.

Тому, критично важливо відразу після отримання вимоги подавати клопотання про продовження строку, якщо ви розумієте, що збір інформації та документів у вас займе багато часу.

У відповіді на вимогу суб’єкти господарювання мають не просто відповісти на питання, а пояснити всі виявлені збіги та зруйнувати логіку змови.

Таким чином, отримання вимоги АМКУ означає, що компанія вже перебуває у зоні ризику і АМКУ вже сформував попередню позицію. Будь-яка помилка у відповіді може мати наслідки. Тому, цей етап слід розглядати не як технічний, а як ключову точку входу в захист у справі.

На відміну від класичних правопорушень, у справах про антиконкурентні узгоджені дії АМКУ майже ніколи не має прямих доказів змови.

Натомість, Антимонопольний комітет використовує інший підхід: він будує позицію на сукупності непрямих доказів, які в своїй логічній єдності свідчать про відсутність реальної конкуренції між учасниками.

Джерела доказів: як формується доказова база

Для формування доказової бази АМКУ одночасно використовує декілька незалежних джерел інформації.

1) По-перше, це дані електронної системи закупівель (Prozorro) та інших майданчиків.

Представники Антимонопольного комітету аналізують час подання пропозицій, послідовність дій учасників, технічні параметри входу до системи, історію завантаження документів. Ці дані дозволяють встановити, чи діяли компанії незалежно, чи їх дії були синхронізовані.

2) По-друге, важливим джерелом є інформація від інтернет-провайдерів.

Представники Антимонопольного комітету з’ясовують кому належала конкретна IP-адреса, де фізично знаходився користувач, чи використовували компанії одну мережу або один офіс. На практиці саме ці дані часто стають критичними.

3) По-третє, активно використовуються дані податкових органів.

Зокрема, аналізуються наявність спільних працівників або бухгалтерів, адреси реєстрації, подання звітності з однієї IP-адреси, кадрові перетини між компаніями. Це дозволяє встановити, чи існує фактичний зв’язок між суб’єктами.

4) По-четверте, аналізуються внутрішні документи та листування.

Особливо звертають увагу на проєкти тендерних документів та метадані файлів (хто створював, редагував). Саме тут АМКУ часто знаходить технічні сліди спільної підготовки документів.

Важливо розуміти, що жоден із цих доказів сам по собі не є вирішальним. Наприклад, одна IP-адреса може пояснюватись бізнес-центром, а однакові документи – типовими шаблонами замовника. Однак, коли такі обставини поєднуються, вони формують єдину картину. Саме такий підхід підтримується і судами.

Найбільш “чутливі” для бізнесу докази

З практичної точки зору існує кілька факторів, які Антимонопольний комітет вважає найбільш переконливими.

1) Насамперед, це використання однієї IP-адреси.

Це один із найсильніших аргументів, особливо, якщо він підтверджується іншими даними (спільний офіс, один провайдер, одна особа).

2) Другий критичний фактор – використання одного представника або консультанта.

Якщо одна особа готує документи, подає пропозиції або комунікує з замовником це майже завжди сприймається як ознака координації.

3) Третій важливий момент – однакові документи.

Йдеться не лише про структуру, а й про однакові помилки, форматування, назви файлів та метадані.

4) Четвертий фактор – синхронність дій.

Наприклад, подання пропозицій з різницею у кілька хвилин або одночасне завантаження документів.

Особливий ризик для нерезидентів

У справах з іноземними компаніями ситуація часто є ще складнішою. Формально нерезидент може вважати себе незалежним учасником. Однак, АМКУ оцінює не юрисдикцію, а фактичну поведінку.

Ризик суттєво зростає, якщо:

• діяльність нерезидента фактично здійснюється з території України;
• документи подаються з тих самих IP-адрес, що і у резидента;
• використовується один представник або консультант;
• існують господарські або фінансові зв’язки.

У таких випадках АМКУ, як правило, не робить різниці між резидентом і нерезидентом та може визнати їх учасниками одного порушення.

Підхід АМКУ до доведення змови базується на побудові логічної моделі поведінки компаній. Саме тому головна помилка бізнесу – намагатися пояснити кожен факт окремо.

Ефективний захист можливий лише тоді, коли всі обставини пояснюються в єдиній логіці, а кожен збіг має обґрунтоване пояснення. Інакше, навіть формально нейтральні факти у своїй сукупності можуть бути використані як доказ змови.

Аналіз актуальної судової практики свідчить про формування досить стабільного і водночас жорсткого підходу судів у спорах з Антимонопольним комітетом України. У більшості випадків суди підтримують логіку та методологію АМКУ, що суттєво ускладнює можливості для бізнесу ефективно оскаржувати рішення.

Ключова особливість полягає в тому, що суди не розглядають такі спори як класичний спір двох сторін, а скоріше як перевірку того, чи діяв АМКУ в межах своїх повноважень і чи є його висновки логічно обґрунтованими.

1) Широкі повноваження АМКУ та обмежений судовий контроль.

Суди послідовно виходять з того, що АМКУ наділений широкими дискреційними повноваженнями у сфері збору та оцінки доказів. Зокрема, визнається право органу запитувати значний обсяг інформації, самостійно визначати її необхідність та встановлювати форму, спосіб і строки її надання.

При цьому суди не підміняють АМКУ у такій оцінці та перевіряють лише, чи не вийшов орган за межі своїх повноважень.

Це означає, що аргументи бізнесу на кшталт “АМКУ неправильно оцінив докази” або “Комітет не повинен був витребовувати таку інформацію” зазвичай не є достатніми для скасування рішення.

Показовою є постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі № 910/623/25, де суд прямо зазначив, що навіть факт неприйняття компанії участі у торгах не звільняє її від обов’язку надати інформацію на вимогу АМКУ. Таким чином, право Комітету витребовувати інформацію не залежить від процесуального статусу суб’єкта у конкретній процедурі закупівлі.

Аналогічний підхід підтверджено у рішенні Господарського суду Львівської області від 19.03.2026 у справі № 914/3869/25. Суд наголосив, що законодавство не встановлює вичерпних вимог до форми запиту АМКУ, а також не надає суб’єкту господарювання права самостійно оцінювати доцільність або обґрунтованість витребування інформації. Більше того, право АМКУ запитувати інформацію не ставиться в залежність від факту відкриття справи про порушення конкурентного законодавства. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 910/13472/18, від 16.06.2020 у справі № 908/1369/19.

2) Надання неповної відповіді на вимогу або відсутність доказів направлення такої відповіді – прирівнюється до ненадання відповіді.

Судова практика демонструє вкрай формальний підхід до виконання вимог АМКУ. Зокрема, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі № 910/1546/22 суд дійшов висновку, що надання інформації частково або без належного підтвердження її направлення не може вважатися належним виконанням вимоги. Відсутність доказів направлення відповіді фактично прирівнюється до її ненадання.

У постанові Касаційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 910/10358/23 суд також звернув увагу на суперечливу поведінку позивача, який одночасно посилався на відсутність інформації та на обмеження щодо її розкриття. Така непослідовність була оцінена як обставина, що працює проти компанії. У даній справі позивач надав відповідь на вимогу, але не надав відповідей на ті питання, що містила вимога. Таким чином, навіть часткове або неналежне виконання вимоги АМКУ може бути кваліфіковане як порушення.

3) Обов’язок отримання вимоги покладається на суб’єктів господарювання.

Окрему увагу суди приділяють питанню належного отримання вимоги. У постанові Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 910/11292/23 суд прямо зазначив, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Посилання на недоліки роботи поштових служб або інші технічні причини не звільняють від відповідальності. Це означає, що ризик неотримання вимоги фактично покладається на сам бізнес.

4) Сукупність непрямих доказів є достатньою підставою для притягнення до відповідальності.

У справах про змову суди повністю підтримують підхід АМКУ щодо використання непрямих доказів. Показовою є постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у справі № 910/4398/23, де суд погодився з висновками про узгодженість дій учасників на підставі сукупності обставин, зокрема:

• використання однакових IP-адрес;
• подання початкових тендерних пропозицій з одного авторизованого електронного майданчика;
• подання пропозицій в одну дату та у час, наближений до послідовного;
• внесення авансу для участі у процедурах закупівель в один день та час наближений до послідовного;
• спільні характеристики документів;
• використання одного пристрою;
• відсутність реальної конкуренції під час аукціону;
• наявність спільних контактних даних.

Суд підкреслив застосування стандарту вірогідності доказів, що дозволяє встановити порушення навіть без прямого підтвердження змови.

Водночас, існує і позитивна практика для бізнесу

Попри загальну тенденцію, судова практика не є абсолютно однорідною. Наприклад, у постанові Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 у справі № 914/2182/24 суд підтримав позицію бізнесу та звернув увагу на необхідність ретельного аналізу доказів АМКУ. Зокрема, суд встановив, що:

• господарські відносини між компаніями самі по собі не свідчать про змову;
• обмін листуванням може бути обумовлений виконанням договірних зобов’язань;
• схожість оформлення документів може пояснюватися ринковою практикою;
• відсутність дослідження IP-адрес з боку АМКУ є суттєвим недоліком доказової бази.

Постановою від 12.08.2025 по справі № 914/2182/24 Касаційний господарський суд залишив без змін постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 року.

Таким чином, суд підкреслив, що навіть при широких повноваженнях АМКУ його висновки повинні базуватися на повному та належному дослідженні обставин.

Судова практика демонструє, що АМКУ має широку свободу дій, а формальні помилки бізнесу мають критичне значення. Таким чином, ефективний захист будується на узгодженій позиції та роботі з доказами ще до прийняття рішення АМКУ.

Судова практика у спорах з АМКУ чітко показує, що результат справи в більшості випадків формується не в суді, а значно раніше, на стадії отримання вимоги та комунікації з органом. Саме тому ефективний захист базується на правильно побудованій поведінці з перших днів.

Зважаючи на це, далі надаємо рекомендації, які допоможуть побудувати правильну поведінку вже на етапі отримання вимоги АМКУ.

1) Реакція на вимогу: швидкість має значення.

Після отримання вимоги АМКУ ключовим фактором стає час. Зволікання або спроба проігнорувати – одна з найтиповіших і найнебезпечніших помилок бізнесу. Суди прямо підтверджують, що сам факт ненадання інформації є достатньою підставою для відповідальності, незалежно від причин.

Перші дні після отримання вимоги – критичні, оскільки саме в цей момент формується стратегія відповіді та визначається подальша логіка захисту.

2) Строки: їх потрібно не “встигнути”, а керувати ними.

З огляду на обсяг інформації, яку зазвичай запитує АМКУ, стандартні строки відповіді майже завжди є недостатніми. Тому правильною і очікуваною практикою є подання клопотання про продовження строку.

Це не сприймається як ухилення, а навпаки, це ознака належної процесуальної поведінки. Більше того, відсутність такого кроку часто призводить до поспішних і неякісних відповідей, що в подальшому працює проти компанії.

3) Внутрішній аудит: потрібно бачити справу очима АМКУ.

Одна з ключових помилок бізнесу – відповідати на вимогу без розуміння, що саме вже відомо АМКУ. Правильний підхід полягає в проведенні внутрішнього аудиту ще до підготовки відповіді. Фактично компанія має відтворити логіку розслідування:

• перевірити IP-адреси та технічні дані;
• проаналізувати листування і підготовку документів;
• виявити можливі перетини працівників або консультантів;
• оцінити фінансові зв’язки між учасниками.

Це дозволяє не лише підготувати відповідь, а й заздалегідь виявити слабкі місця. З урахуванням того, що суди визнають допустимість використання непрямих доказів у сукупності такий аудит є фактично необхідним елементом захисту.

4) Єдина позиція: пояснювати потрібно не факти, а їх сукупність.

Ще один критично важливий аспект – формування узгодженої позиції. АМКУ оцінює не окремі факти, а загальну картину. Тому, завдання бізнесу не просто надати відповіді на питання, а пояснити всі потенційно ризикові обставини в єдиній логіці.

Наприклад, спільна IP-адреса може пояснюватися використанням одного бізнес-центру, а один консультант – незалежним підрядником без впливу на прийняття рішень.

Ключовим є те, щоб ці пояснення не суперечили одне одному і формували цілісну картину незалежної поведінки.

З урахуванням того, що суди рідко переглядають оцінку доказів по суті, ефективний захист має бути зосереджений одразу після отримання вимоги.

Практика спорів з АМКУ переконливо демонструє, що у таких справах виграє не той, хто краще судиться, а той, хто правильно діє з самого початку.

Ефективна стратегія захисту включає своєчасну та проактивну реакцію на вимогу, формування узгодженої та логічної позиції та відсутність суперечностей у поясненнях і документах.

Водночас, судова практика показує, що будь-які помилки на ранніх етапах, навіть формальні, можуть мати довгострокові наслідки, включаючи штрафи, включення до реєстру АМКУ та втрату доступу до публічних закупівель. Саме тому, ключове значення має не лише зміст відповіді, а й правильна побудова всієї стратегії взаємодії з АМКУ.

З урахуванням складності підходів АМКУ та доволі обмежених можливостей ефективного оскарження в суді, оптимальним рішенням для бізнесу є залучення юристів ще на стадії отримання вимоги, а не після прийняття рішення.

Це дозволяє правильно сформувати позицію з самого початку та суттєво підвищити шанси на позитивний результат. У спорах з АМКУ превентивна юридична робота майже завжди ефективніша, ніж подальше оскарження вже прийнятого рішення.