Дискримінація в рекламі. Як не отримати штраф рекламодавцю?

08 січня 2022 року набрали чинності зміни до Закону України «Про рекламу» (далі – Закон) щодо протидії дискримінації за ознакою статі, які передбачені Законом від 10.09.2021 № 1750-IX (далі – Зміни), якими суттєво збільшено вимоги до форми і змісту реклами.

Ці зміни прийняті на виконання Україною міжнародних конвенцій, а також зобов’язань щодо угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Зокрема, ці зміни стосуються того, що не можна розміщувати в рекламі, для того, щоб така реклама не вважалась дискримінаційною за ознаками статі.

Про основні положення останніх змін Закону України «Про рекламу», а також про основні вимоги щодо недискримінації у рекламі – далі у статті.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону дискримінаційна реклама – реклама, що вміщує чи використовує твердження та/або зображення, які є дискримінаційними за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками щодо особи та/або групи осіб.

В свою чергу дискримінаційна реклама за ознакою статі – реклама, що містить твердження та/або зображення щодо інтелектуальної, фізичної, соціальної чи іншої переваги однієї статі над іншою та/або щодо стереотипності ролі чоловіка та жінки, що пропагує принизливе та зневажливе ставлення; принижує гідність людини за ознакою статі; демонструє насильство за ознакою статі; використовує зображення тіла людини (частини тіла) виключно як сексуального об’єкта з метою привернення уваги споживача та/або посилання (слова, звуки, зображення) на сексуальні стосунки, що не стосуються рекламованого продукту чи способу його споживання.

Закон прямо не визначає, що заборонено розміщувати, чи вказувати в рекламі, але із самого визначення можна зробити висновок, що в рекламі будь-якого товару чи послуг заборонено:

• Розміщувати твердження та/або зображення щодо інтелектуальної, фізичної, соціальної чи іншої переваги однієї статі над іншою.
• Розміщувати твердження та/або зображення щодо стереотипності ролі чоловіка та жінки. (Тут звертаю увагу, що про конкретні стереотипи Закон не зазначає і тому це положення дає можливість для зловживання, як зі сторони рекламодавців так і органів державної влади, які будуть контролювати виконання цього закон).
• Пропаганда принизливого та зневажливого ставлення, приниження гідність людини за ознакою статі.
• Демонстрація насильства за ознакою статі.
• Використовувати зображення тіла людини (частини тіла) виключно як сексуального об’єкта з метою привернення уваги споживача та/або посилання (слова, звуки, зображення) на сексуальні стосунки, що не стосуються рекламованого продукту чи способу його споживання. Прикладом такої реклами може бути зображення жінки чи чоловіка з сексуальним контекстом при рекламі, наприклад, кухонної плитки чи меблів. Широковідомим прикладом такого випадку в минулому була реклама автомобілів на світових автосалонах дівчатами модельної зовнішності, від чого відмовились виробники автомобілів саме у зв’язку з дискримінаційністю такої реклами.

В контексті даних змін, хочу нагадати про вимоги до реклами вакансій, які були визначені ще Законом України «Про зайнятість населення», де в статті 11 зазначено, що забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати вимоги, що надають перевагу одній із статей. Це саме зазначено і в ст. 24-1 Закону України «Про рекламу».

Для прикладу, якщо ви рекламуєте вакансію про роботу на посаду, скажімо, бухгалтера, то ви не можете вказувати в оголошені, що на цю посаду шукаєте тільки жінку, адже «бухгалтер» не є специфічною роботою, яка може виконуватися лише особою певної статі. Така реклама про вакансію є дискримінаційною і за неї передбачена відповідальність.

Прикладів дискримінації є дуже багато, але проблемою залишається те, що Закон прописаний дуже широко, не передбачені конкретні випадки дискримінації, що може призвести до необґрунтованих звинувачень та зловживань зі стони органів державної влади.

Відповідно до Закону Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, а саме – Держпродспоживслужба України та її територіальні органи. Вони як раз і здійснюють контроль щодо дотримання вимог про недискримінаційність реклами за ознаками статі.

Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть як самі рекламодавці (тобто ті особи, що замовили рекламу), так і виробники реклами і розповсюджувачі реклами.

У випадку виявлення дискримінаційної реклами за ознаками статі, органи Держпродспоживслужби мають право витребувати у рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю. Крім того, вони мають право вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов’язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Щодо відповідальності.

1. За порушення ст. 24-1 Закону України «Про рекламу» щодо заборони в рекламі про вакансії (прийом на роботу) пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам на рекламодавця накладається штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент вчинення порушення. У 2022 році цей штраф становить 65 000,00 грн. (6500 х 10).

2. Відповідно до статті 27 Закону України «Про рекламу», рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами, винні у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту несуть відповідальність у розмірі п’ятикратної вартості розповсюдженої реклами. Разом з тим, такий розмір відповідальності можна застосувати, якщо органу державної влади відомий розмір її вартості. В іншому випадку, у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто до 5100 гривень.