Defence City: нова модель для оборонних кластерів в Україні

Після початку повномасштабної війни Україна опинилася перед необхідністю швидкої модернізації оборонної інфраструктури та розширення власних виробничих потужностей. Однією з актуальних концепцій стало створення Defence City – окремого правового режиму для компаній оборонно-промислового комплексу.

1. Що таке Defence City та чому ця тема є актуальною саме зараз

21 серпня 2025 року Верховна Рада України ухвалила у другому читанні та в цілому два ключові законопроєкти, які закладають основу для реалізації ініціативи Defence City:

• Законопроєкт №13420 – про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки підприємств оборонно-промислового комплексу
• Законопроєкт №13421 – про внесення зміни до розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України щодо підтримки підприємств оборонно-промислового комплексу

Законопроєктом №13420 передбачено створення реєстру Defence City Кабінетом Міністрів України. Держателем Реєстру є Міністерство оборони України. Зауважуємо, що Міністерство оборони України здійснює контроль за дотриманням резидентами Defence City встановлених вимог законодавства. Так,  контроль здійснюється шляхом розгляду звітів про відповідність та іншої інформації стосовно резидентів. Крім того, Міністерство оборони має право надсилати запити та отримувати від правоохоронних та інших державних органів України інформацію з метою збору відомостей про відповідність чи невідповідність резидентів Defence City вимогам, визначеним законодавством.

Мета Defence City полягає не лише у створенні укріпленого простору, здатного протистояти атакам, а й у забезпеченні стійкої економіки воєнного часу. Тут можуть одночасно функціонувати заводи оборонної промисловості, логістичні хаби, житлові квартали для працівників, освітні та медичні заклади. Це спроба створити нову модель міста майбутнього, яка гарантуватиме і безпеку, і розвиток.

Таким чином, Defence City – це не лише оборонний проєкт, а й юридична, економічна та соціальна концепція, яка може стати одним із ключових інструментів відбудови України в умовах війни та післявоєнного відновлення.

2. Правовий статус резидента Defence City

Правовий статус резидента Defence City має стати спеціальним правовим режимом для суб’єктів господарювання, які безпосередньо здійснюють діяльність у сфері оборони, безпеки або суміжних галузях. Концепція передбачає, що статус резидента надаватиме підприємству або установі доступ до податкових пільг, спрощених процедур регуляторного контролю та спеціальних механізмів державної підтримки.

Отримання статусу резидента Defence City є добровільним. Для отримання такого статусу юридична особа має звернутися до Міністерства оборони України із заявою про надання статусу резидента Defence City. Юридична особа набуває статусу резидента Defence City з дня прийняття МОУ рішення про надання статусу резидента та внесення відповідного запису до реєстру Defence City.

Юридичні особи включаються до спеціального Переліку резидентів за заявою, якщо вони одночасно відповідають таким критеріям:

1) частка кваліфікованого доходу від діяльності має становити:

• не менше 75% загального доходу юридичної особи;
• не менше 50% загального доходу юридичної особи – для суб’єктів літакобудування.

На момент подання заяви дохід розраховується за попередній рік, а протягом всього періоду перебування в Переліку розраховується за кожен квартал.

Для розрахунку до кваліфікованого доходу включається дохід від реалізації оборонних товарів власного виробництва, виконання робіт та/або надання послуг з розроблення, виготовлення, ремонту, модернізації або утилізації оборонних товарів, а також інші доходи, отримані у грошовій формі як благодійна допомога і використані для виробництва та постачання оборонних товарів.

Це положення видається надмірно жорстким, оскільки виключає підприємства, які працюють у суміжних секторах (наприклад, виробників подвійних технологій). Для порівняння: у Дія.City ключові вимоги розраховуються щорічно, а не щоквартально, що є більш гнучким механізмом.

2) місцезнаходження підприємства. Юридична особа або її відокремлений підрозділ має місцезнаходження в межах територій (областей), перелік яких визначає Міноборони.

Вимога щодо місцезнаходження підприємства у межах визначених Міноборони територій викликає сумніви з точки зору безпеки та економічної логіки. Такий підхід може створити концентрацію виробництв у зонах підвищеного ризику замість рівномірного розподілу по країні.

3) податковий статус. Резидентом може бути лише платник податку на прибуток. Виключаються неприбуткові організації та суб’єкти, які застосовують спеціальні режими (наприклад, спрощену систему оподаткування). Це створює додаткові бар’єри для стартапів і малого бізнесу.

Звітність.

Резидент Defence City зобов’язаний щороку не пізніше 1 червня року, наступного за звітним, подавати до Міністерства оборони України звіт про відповідність вимогам, встановленим для резидентів Defence City, за період з 1 січня до 31 грудня попереднього календарного року. У разі невідповідності встановленим вимогам – МОУ має право скасувати статус резидента.

Законом визначено перелік підприємств, які не можуть отримати статус резидента Defence City. До такого переліку належать:

• підприємства, які не є платниками податку на прибуток підприємств;
• неприбуткові підприємства;
• підприємства, що застосовують спеціальні режими оподаткування;
• зареєстровані на території та / або відповідно до законодавства іноземної держави;
• юридичні особи, що не розкрили інформацію про кінцевих бенефіціарних власників та/або структуру власності;
• юридичні особи, учасники якої пов’язані з РФ;
• підприємства, у статутному капіталі якого 25% і більше належать ЮО, зареєстрованим у державах, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом;
• підприємства, стосовно учасників якого застосовано санкції або учасники якої є пов’язаними з особами, до яких застосовано санкції;
• підприємство, що визнано банкрутом або перебуває у процесі припинення, крім перетворення;
• підприємство, що має заборгованість зі сплати податків та / або ЄСВ;
• юридична особа, стосовно якої протягом останніх 12 місяців було встановлено факт прострочення з її вини виконання зобов’язань за договором постачання для потреб сил оборони строком понад 60 календарних днів.

Модель Defence City орієнтована на прозорі, фінансово стабільні та безпечні для держави компанії. Встановлені критерії є логічними з точки зору національної безпеки, але надмірна зарегульованість може звузити коло потенційних резидентів лише до великих гравців ринку, що суперечить завданню стимулювання інновацій.

3. Defence City vs Дія.City

При розгляді концепції Defence City доцільно провести її порівняння із вже діючим спеціальним правовим режимом Дія.City, оскільки обидві моделі мають спільну мету – стимулювання розвитку окремих галузей економіки через запровадження особливих правил для бізнесу, але відрізняються підходами, вимогами та ризиками для учасників.

1) правова основа.

Дія.City уже закріплена в законодавстві – Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні». Defence City наразі перебуває на етапі впровадження і поки що не має усталеної практики застосування. Це означає, що резиденти Дія.City вже можуть користуватися передбаченими податковими та організаційними перевагами, тоді як резиденти Defence City мають очікувати остаточного ухвалення законодавства та його імплементації.

2) вимоги до бізнесу.

У Дія.City передбачено, що 90 % доходу компанії має формуватися з ІТ-діяльності, при цьому обсяг доходу розраховується за рік. Defence City є значно суворішим: 75 % (50% в окремих випадках) доходу повинні походити від оборонної діяльності, і такий показник визначатиметься не лише за рік, а й щоквартально. Це створює додаткове навантаження на бухгалтерію та ризик втрати статусу у разі тимчасових коливань у доходах.

3) територіальні обмеження.

Особливістю Defence City є вимога про місцезнаходження юридичної особи або її підрозділу на територіях, визначених Міністерством оборони. Така умова пояснюється безпековими міркуваннями, проте значно звужує коло потенційних учасників. Дія.City, навпаки, не передбачає жодних територіальних обмежень – компанія може бути зареєстрована в будь-якому регіоні України.

4) податковий режим.

Дія.City пропонує доволі гнучкі механізми: компанії можуть обирати між стандартним податком на прибуток 18 % або спеціальним режимом – 9 %. Defence City передбачає податкові стимули, але вони будуть більш вузько спрямованими та залежними від оборонного сектору. Так, наприклад, підприємства-резиденти Defence City звільняються від податку на прибуток підприємств за умови реінвестування прибутку у визначені законом напрями.

5) обмеження для резидентів.

Defence City встановлює жорсткіші правила. Не можуть стати резидентами підприємства, які мають податкові борги, перебувають у процедурі банкрутства, під санкціями, пов’язані з РФ чи зареєстровані в офшорних юрисдикціях. У Дія.City обмеження менш суворі – основна вимога полягає у відповідності видам діяльності та відсутності податкових боргів.

6) баланс ризиків і переваг.

З точки зору бізнесу, Дія.City створює привабливі та зрозумілі умови з акцентом на гнучкість та податкові стимули. Defence City, навпаки, має стати інструментом мобілізації ресурсів для оборонної сфери, тому логічно передбачає жорсткішу регуляцію, високий рівень контролю та обмеження. Водночас саме ці фактори можуть стримувати залучення інвесторів і зменшити коло потенційних резидентів.

Таким чином, Дія.City є прикладом стимулювання економіки через створення м’яких умов для розвитку інноваційного бізнесу, тоді як Defence City передбачає більш суворий та закритий режим, спрямований виключно на оборонний сектор. З юридичної точки зору, бізнес, який прагне стати резидентом Defence City, має бути готовим до підвищених вимог та ризиків втрати статусу у разі найменших відхилень від встановлених критеріїв.

4. Переваги та недоліки для бізнесу

Податкові та адміністративні стимули.

Підприємства, включені до Переліку резидентів Defence City, до 1 січня 2036 року звільняються від ряду податків:

1) податок на прибуток підприємств – за умови реінвестування прибутку у визначені законом напрями та невиплати дивідендів (крім дивідендів на користь держави).

Резиденти Defence City звільняються від оподаткування податком на прибуток підприємств починаючи з першого числа першого місяця наступного календарного кварталу після подання заяви про звільнення від оподаткування прибутку.

Для платників податку-резидентів Defence City податковими періодами є календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Платники податку, визначені цим підпунктом, не можуть застосовувати виключно річний податковий період

Застосування визначених правил оподаткування допускається за умови одночасного виконання таких вимог:

1) платник податку має статус резидента Defence City;

2) платник податку не є резидентом Дія Сіті;

3) платник податку не нараховує і не виплачує на користь власників корпоративних прав дивіденди;

4) відсутні встановлені факти порушення платником податків податкових обов’язків щодо подання звітності та/або документів, передбачених ПКУ.

Прибуток, звільнений від оподаткування, спрямовується на розвиток діяльності резидента Defence City не пізніше 31 грудня календарного року, наступного за податковим роком, виключно за напрямами, що передбачені законом (зокрема, створення або переоснащення матеріально-технічної бази, створення, придбання, основних засобів, удосконалення технологічних та виробничих процесів, впровадження новітніх технологій, витрати на дослідження, виготовлення нових зразків озброєння та військової техніки).

Спрямування звільненого від оподаткування прибутку за іншими напрямами, ніж визначені законом, вважається нецільовим використанням звільненого від оподаткування прибутку.

У разі невикористання резидентом Defence City звільненого від оподаткування прибутку відповідно до визначених законом напрямів до 31 грудня календарного року, наступного за податковим роком, платник податку зобов’язаний нарахувати та сплатити податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств, на невикористану частину звільненого від оподаткування прибутку.

2) земельний податок.

Резиденти Defence City звільняються від сплати земельного податку починаючи з наступного місяця після надання статусу резидента. Звільнення від сплати земельного податку поширюється на:

1) земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти виробничого призначення, що використовуються у господарській діяльності резидентів Defence City;

2) земельні ділянки, які тимчасово не використовуються у господарській діяльності резидентів Defence City протягом періоду релокації і при цьому не передані у користування третім особам.

3) податок на нерухоме майно (відмінне від земельної ділянки).

Резиденти Defence City звільняються від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, починаючи з наступного місяця після надання статусу резидента. Звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, поширюється на:

1) об’єкти нерухомості, розташовані на території обраного для релокації населеного пункту, за умови, що такі об’єкти нерухомості не здаються в оренду, лізинг, позичку (крім працівників резидента Defence City) та використовуються у господарській діяльності резидентів Defence City та/або для проживання їх працівників;

2) будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, які на період релокації резидентів Defence City не використовуються за призначенням у їхній господарській діяльності, та не здаються в оренду, лізинг, позичку.

4) екологічний податок.

Резиденти Defence City звільняються від сплати екологічного податку починаючи з наступного податкового періоду після надання статусу резидента.

У разі втрати статусу резидента Defence City платник податку втрачає право на звільнення від сплати податків. Такий платник зобов’язаний після прийняття рішення про втрату статусу резидента Defence City подати уточнюючі податкові, нарахувати та сплатити податкове зобов’язання та пеню.

Спрощений режим у сфері експорту та фінансів.

Резиденти Defence City можуть отримати особливі умови експорту товарів та технологій військового призначення і подвійного використання. Законом передбачено спрощені митні процедури, спрощений експортний контроль товарів військового призначення та можливість встановлення НБУ особливостей валютного нагляду

Закритий доступ до реєстрів.

Доступ до відомостей про підприємства, що включені до Переліку, в ЄДР, ДРРП, ДЗК обмежений – це додатковий захист для бізнесу. Дані передаються виключно уповноваженим органам (ДПС, митниці, Держказначейству, Мін’юсту, Офісу Генпрокурора тощо).

Крім того, підприємства не зобов’язані оприлюднювати річну фінансову та консолідовану звітність до завершення воєнного стану (з подальшою відстрочкою ще на 3 місяці). Це знижує адміністративне навантаження та гарантує конфіденційність.

Потенційні недоліки:

1. Залежність від державної політики – у разі скорочення фінансування оборонного сектору бізнес може втратити ринок збуту.
2. Безпекові ризики – підприємства, розташовані у стратегічних зонах, стають мішенями для ворога.
3. Правова невизначеність – без повноцінного закону інвестори стикаються з ризиками бюрократії та правових колізій.
4. Високі капітальні витрати – релокація або створення нових виробничих кластерів вимагає значних інвестицій.
5. Соціальна та екологічна відповідальність – резиденти нестимуть додаткові витрати на безпеку, охорону праці та екологічні заходи.

5. Висновки

Концепція Defence City може стати стратегічним проривом для України, поєднавши посилення обороноздатності з економічним розвитком. Для бізнесу це відкриває унікальні можливості – участь у масштабних проєктах, залучення інвестицій та вихід на нові ринки. Водночас ризики, пов’язані з правовою невизначеністю, безпекою та залежністю від державних замовлень, вимагають зваженого підходу.

Лише баланс юридичних гарантій і економічних стимулів забезпечить довгострокову життєздатність цього проєкту та його привабливість для підприємців.