Особливості позову про відшкодування шкоди з рф до національного суду

Внаслідок збройної агресії рф проти України великій кількості громадян та  підприємств завдано збитків у вигляді пошкодженого або зруйнованого майна, вкраденої  або знищеної сировини чи обладнання. Наряду з питанням про фіксацію нанесених збитків постає більш гостре питання про шляхи їх  відшкодування. Уже зараз можна визначити декілька можливих шляхів потенційного відшкодування збитків, які анонсуються як на державному рівні, так і серед експертів юридичної галузі. Більш детально розглянемо особливості позову від господарюючого суб’єкта про відшкодування шкоди з рф до національного суду.

У судовій практиці критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб’єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

Статтею 2 ЦК України визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права. Для того, щоб бути повноцінним учасником цивільних відносин, державі потрібно мати певний правовий вираз (статус), притаманний звичайним учасникам цих відносин, тобто статус особи. Враховуючи національні правові традиції, мова може йти лише про статус юридичної особи публічного права.

В даній категорії справ спір виникає між юридичною особою приватного права – Позивачем, та іноземною державою-агресором як особливим суб’єктом цивільного права, статус якого може бути прирівняно до юридичної особи публічного права. При цьому, в розрізі предмета спору, у даній категорії справ спір виникає щодо відшкодування шкоди, завданої господарюючому суб’єкту – Позивачу.

З огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб’єктний склад спору та його предмет, спір у даній справі містить ознаки господарського спору. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 405/4179/18 (провадження № 14-44 цс 19), де зроблено висновок про те, що спір юридичної особи з органами державної влади про відшкодування шкоди, завданої їхньою бездіяльністю, належить до юрисдикції господарського суду.

Аналогічних висновків дійшов Солом’янський районний суд м. Києва в ухвалі від 13.06.2022 у справі № 760/6691/22 за позовом юридичної особи – українського підприємства, до держави-агресора.

Отже, спір у цій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Хто є відповідачем по справі?

Оскільки шкоду завдано збройною агресією рф, логічно, що первинне питання виникає про відповідальність держави за прийняті рішення щодо вчинення бойових дій на території іншої держави, тобто як суб’єкта публічного права. Однак, за загальним правилом та відповідно до положень чинного законодавства для розгляду справи проти конкретної держави в національному суді необхідно отримати згоду компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі як відповідача.

Верховний суду справах № 428/11673/19 та 760/17232/20-ц, дійшов висновків, що, у зв’язку з тим, що наразі відсутні будь-які механізми або інші міждержавні домовленості між Україною та російською федерацією щодо відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, завданих внаслідок дій військової агресії російської федерації на території України, звернення до українського суду є єдиним ефективним засобом судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

Тож застосування судового імунітету російської федерації (зокрема, частини першої статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право») у даній категорії справ не буде узгоджуватися із обов’язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету російської федерації буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію російської федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету російської федерації буде непропорційним до своєї мети, адже воно позбавить Позивача права на судовий захист. Тож поки судова практика йде шляхом, що краще вказувати відповідачем саме державу-агресора.

Відповідно до законодавства позови  проти рф можливо подавати за місцем знаходження майна відповідача, як правило за місцезнаходженням консульства рф. Однак у зв`язку з розривом дипломатичних відносин з рф та припиненням діяльності консульств суди  застосовують ч. 8 ст. 29 ГПК України, відповідно до якої, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред’являтися також за місцем заподіяння шкоди.

При поданні позовної заяви необхідно належним чином довести, факт пошкодження майна, суму нанесених відповідачем збитків, а також право власності позивача на пошкоджене майно.

Особливу увагу  у процесі доказування необхідно приділити наявністю причинного зв’язка між протиправною поведінкою та збитками.

Після набуття чинності рішення українського національного суду про стягнення з РФ завданих збитків, виникає питання виконання такого рішення.

Можливість виконання такого рішення в Україні залежить від результатів виконання Закону України “Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів”. Однак у випадку, якщо все майно рф та її ключових резидентів не буде достатньо, то основним джерелом виконання рішення для бізнесу стануть закордонні активи рф та її резидентів. Процес виконання таких рішень, може бути врегульований на підставі двосторонніх договорів з державами, що наклали арешт на  закордонні активи рф.