12 Серпня 2024 року — Судовий супровід та вирішення спорів — Час читання: 7 хвилин
Стягнення банківської гарантії, нові правила гри
Розглянемо, як діяти кредитору та боржнику, якщо між ними існує спір за основним зобов’язанням, забезпеченим гарантією.
1. Вступ
Складна та нестабільна економічна ситуація змушує бізнес вживати додаткових механізмів для захисту свої прав та законних інтересів. Одним із таких механізмів є Банківська гарантія.
Суть банківської гарантії полягає у тому, що банк або інша фінансова установа, гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) його обов’язку і у разі порушення боржником відповідного зобов’язання, банк відповідає перед кредитором.
Банківська гарантія є досить розповсюдженою фінансовою послугою і широко використовується, зокрема, у сфері публічних закупівель, сільському господарстві, нафто-газовому секторі, а також у правовідносинах, коли постачальники товарів, робіт або послуг банально не довіряють покупцям або замовникам.
З огляду на популярність банківської гарантії, вона часто стає предметом судових спорів.
За останні роки був напрацьований значний пул судових рішень що визначили «правила гри» у спорах щодо банківської гарантії. Однак із прийняттям постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у від 17.05.2024 року у справі № 910/17772/20 скоріше за все підхід до цієї категорії банківських спорів зміниться.
Тому, розглянемо, як кредиторам та боржникам реалізувати свої права щодо банківської гарантії, із врахуванням вказаних висновків Верховного Суду.
2. Як було і як стало
До 17.05.2024 року Верховний Суд послідовно займав позицію, що з огляду на приписи ст. ст. 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанова об’єднаної палати КГС ВС від 18.06.2021 року у справі № 910/16898/19, постанова КГС ВС від 15.06.2023 року у справі № 910/8580/22).
Фактично, у справах щодо стягнення за банківською гарантією, кредитору (бенефіціару) по-перше, необхідно було довести, що настав гарантійний випадок, тобто що боржник (принципал) належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання, забезпечені гарантією.
По-друге, довести, що ним було дотримано правила «належного представлення», тобто відповідності документів за гарантією вимогам і умовам такої гарантії. Наприклад письмова вимога бенефіціара має бути підписана уповноваженою особою такого бенефіціара, скріплена печаткою та направлена кур’єрською поштою на конкретну адресу банку, зазначену у договорі банківської гарантії.
Якщо два зазначені критерії не були дотримані, на переконання Верховного Суду, така банківська гарантія не підлягає виконанню.
Водночас, із прийняттям у травні 2024 року вказаної вище постанови об’єднаної КГС ВС підхід радикально змінився.
Передаючи справу на розгляд об’єднаної палати, Колегія суддів Касаційного господарського суду, керувалася позицією, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов’язку принципала, а має платити, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії.
І такий підхід було підтримано об’єднаною палатою та сформовано правовий висновок відповідно до якого положення ГК та ЦК України, що врегульовують правовідносини у сфері банківської гарантії, слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов’язку принципала, а зобов’язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Крім того, ст. 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора і цей перелік не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов’язання боржником.
Із врахуванням нової позиції Верховного Суду, розглянемо, як діяти кредитору та боржнику, якщо між ними існує спір за основним зобов’язанням, забезпеченим гарантією.
3. Стратегія кредитора (бенефіціара)
В цілому, нова позиція Верховного Суду значно спрощує процедуру стягнення гарантії кредитором з банку, оскільки фактично тепер кредитору непотрібно доводити невиконання боржником (принципалом) зобов’язань, забезпечених банківською гарантією.
Тому, у кредитора є два шляхи поновлення своїх прав. Перший – це звернутися до боржника за основним зобов’язанням і стягнути заборгованість з нього. Другий – звернутися до банку із вимогою виплатити банківську гарантію.
Якщо кредитор виявив бажання скористатися своїм правом на стягнення гарантії, йому передусім необхідно забезпечити належне представлення вимоги до гаранту за змістом та способом подання. В даному випадку необхідно ретельно проаналізувати відповідні положення договору банківської гарантії і врахувати: в якій формі та із долученням яких документів має бути виставлена вимога до банку, які обов’язкові реквізити вимоги (підписи уповноважених осіб, наявність/відсутність відбитку печатки, певні застереження у тексті вимоги тощо). Також, вимога має бути направлена банку саме у спосіб визначений угодою про таку гарантію. Тобто для визначення належності представлення слід керуватися саме умовами банківської гарантії, що узгоджується і з позицією ОП КГС ВС від 02.10.2020 року у справі № 904/1156/19 та КГС ВС від 08.06.2022 року у справі № 910/9397/20).
Тому, якщо кредитором не було забезпечено виконання критерію «належного представлення» саме на умовах, визначених банківською гарантією, суд відмовить у задоволенні майбутнього позову кредитора до банку.
4. Стратегія боржника (принципала)
Слід пам’ятати, що якщо гарант задовольнив вимоги кредитора в рамках банківської гарантії, такий гарант отримує право зворотної вимоги (регресу) до боржника (принципала) в межах сум виплаченої гарантії (ч. 1 ст. 569 ЦК України).
З огляду на це, новий підхід Верховного Суду до питань розв’язання спорів щодо банківської гарантії створює значні ризики саме для боржника.
Змоделюємо ситуацію, коли банк виплатив кредитору гарантію, хоча порушення основного зобов’язання зі сторони боржника не було. У новій постанові Верховний Суд вказує, що отримання такої гарантії кредитором є набуттям майна без достатньої правової підстави, тому боржник має право звернутися до суду із відповідним кондикційним позовом у порядку, визначеному ст. 1212-1214 ЦК України.
Водночас, даний механізм захисту навряд чи буде реально ефективним, оскільки право на стягнення такого безпідставно отриманого майна виникне лише після розгляду по суті кондикційного спору, в той час, як право регресу банку до боржника виникає одразу після проведення виплати гарантом на користь кредитору.
5. Висновок
На моє переконання, новий підхід Верховного Суду до спорів щодо банківської гарантії є незбалансованим.
Так, звісно, інститут банківської гарантії насамперед покликаний надати упевненості учасникам відповідних правовідносин, що кредитор (бенефіціар) зможе гарантовано і швидко отримати відповідний платіж, однак за «старими правилами гри», кредитор і так міг це зробити за умови дотримання критеріїв «належного представлення» та доведення факту порушення боржником зобов’язань забезпечених гарантією.
При цьому раніше банк і боржник також були захищені, оскільки фактично гарант міг відмовитися від гарантійних зобов’язань до встановлення факту порушення боржником зобов’язань перед кредитором.
Боржник (принципал) також міг ефективно захищатися від умовних недобросовісних дій кредитора, який виявив бажання реалізувати право на банківську гарантію при надуманому спорі щодо основного зобов’язання.
Крім того, на мою думку, новий підхід Верховного Суду не відповідає принципу процесуальної економії, оскільки створює передумови, коли для остаточного вирішення спору фактично необхідно два судових процеси, перший – це спір щодо стягнення банківської гарантії з банку, що ініціюється кредитором, другий – це кондикційний спір, ініційований боржником до кредитора.
Перегляньте практику “Судовий супровід та вирішення спорів” або заповніть форму нижче, щоб отримати вичерпну консультацію юриста.