Трудові відносини та трудове законодавство України робить черговий крок назустріч новим можливостям для роботодавців та працівників.
Маємо на увазі прийняття 18 липня 2022 року Верховною Радою України Закону№2421-IX«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом» або, як його охрестили в простонародді, Закону про фріланс.
Отже,з дня набрання 10 серпня 2022 року Законом чинності в Україні запроваджується новий різновид трудового договору – з нефіксованим робочим часом, при якому заробітна плата виплачується працівникові за фактично відпрацьований час.
По суті це такий собі симбіоз традиційного трудового договору та часто вживаного цивільно-правового договору про надання послуг, який матиме форму письмового трудового договору та надасть можливість роботодавцю:
- не гарантувати працівнику надання постійної роботи;
- не встановлювати конкретний час виконання роботи.
При цьому він має певний імператив, що виражається:
- в обов’язку роботодавця оплатити мінімум 32 години на календарний місяць, навіть якщо працівник фактично відпрацював менше часу;
- не перевищувати 40 базових годин на тиждень, а у разі перевищення – оплачувати як роботу в надурочний час;
- не перевищувати 6 базових днів на тиждень.
За Законом в договорі письмово мають бути зафіксовано такі умови:
- спосіб та мінімальний строк повідомлення роботодавцем працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;
- спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання у випадках, передбачених частиною восьмою цієї статті;
- інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).
Як бачимо, Законом вводяться нові терміни «базові години та дні» – це часові інтервали, в межах яких роботодавець може вимагати від працівника виконання трудових обов’язків.Поза межами цих інтервалів фізична особа на свій розсуд може планувати використання часу.
Звертаємо увагу, що гнучкості описуваному різновиду трудового договору додає той факт, що законодавець дозволив у ньому встановлювати додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов’язані зі здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру (на кшталт трудового договору у формі контракту).
Зазнала змін і норма про звільнення, тепер відповідно до зміненого пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП підставами припинення трудового договору відповідно стануть підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом. Для інформації – звільнення за такою підставою не передбачає виплати вихідної допомоги.
Зауважимо, що на перший погляд «ідеальні» договори з фрілансерами мають певні недоліки:
- Законом встановлені кількісні обмеження для роботодавця на укладення таких договорів, адже кількість договорів у одного роботодавця з фрілансерами не може перевищувати 10 % загальної кількості трудових договорів у цього самого роботодавця;
- для деяких сфер господарської діяльності одночасне працевлаштування працівника до декількох роботодавців може бути проблемою, адже багато роботодавців з метою збереження та захисту ділової репутації, службової інформації та ділових інтересів практикують укладення з працівниками договорів про неконкуренцію, і оскільки висока ймовірність того, що працівники у різних роботодавців виконуватимуть аналогічну роботу – це може загрожувати стабільності господарської діяльностіроботодавця.
Водночас для працівника зворотна сторона медалі може бути плюсом, оскільки дозволяє йому одночасно виконувати роботу та отримувати заробітну плату у декількох роботодавців – Законом чітко встановлено, що роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями.
Крім того, сторони трудового договору з нефіксованим робочим часом мають можливість укласти традиційний строковий або безстроковий трудовий договір з відповідною оплатою праці.
В частині відповідальності норми Кодекс законів про працю України також зазнали деяких змін, зокрема, додано спеціальну норму за якою, за перевищення допустимої кількості трудових договорів з нефіксованим робочим часом або ведення недостовірного обліку робочого часу працівника, який працює за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, стосовно фактично виконуваної ним роботи – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушенням.
Цікаві зміни внесені і до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” – при нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Висновки
В цілому такі нововведення є позитивними для українського бізнесу, але потребують певної практики їх застосування. Гадаю, з часом такі договори займуть гідне місце серед способів працевлаштування в нашій країні.