Як стягнути бюджетне відшкодування ПДВ

1. Вступ

Бюджетне відшкодування ПДВ – це відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника податків.

Інакше кажучи, якщо у платника ПДВ, за результатами сплати вартості товарів робіт або послуг, в декларації, сума податкового кредиту перевищує суми податкового зобов’язання, такий платник податків має право вимагати їх відшкодування із бюджету.

Водночас, якщо бізнес виявив бажання реалізувати своє право на бюджетне відшкодування ПДВ, скоріше за все він буде вимушений звертатися до суду, бо податкові органи зовсім не налаштовані добровільно повертати гроші суб’єкту господарювання.

У цій статті розглянемо як правильно стягувати бюджетне відшкодування ПДВ в судовому порядку.

2. Належний спосіб захисту порушеного права

Свого часу існувало два протилежні підходи до того, з якими вимогами платник податків має звернутися до суду для отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

Перша позиція полягала у тому, що необхідно подавати позов про зобов’язання податкових органів вносити заяву до тимчасового реєстру про повернення сум бюджетного відшкодування або зобов’язувати податкову подавати висновок про відшкодування ПДВ до органів казначейства України.

Вказана позиція ґрунтувалася на тому, що ст. 43 ПК України визначено обов’язок податкового органу скласти та направити висновок про відшкодування податку до органів казначейства після чого у казначейства виникає обов’язок здійснити перерахування коштів бюджетного відшкодування ПДВ.

Друга позиція наполягала на тому, що належним способом захисту прав платника податків на бюджетне відшкодування ПДВ є подання позову про стягнення заборгованості з бюджету.

Ця позиція ґрунтувалася на тому, що мета, яку переслідує платник податків, чиї права на бюджетне відшкодування ПДВ були порушенні, є саме отримання відповідних сум бюджетного відшкодування.

В свою чергу, зобов’язання органів ДПС складати та подавати до казначейства висновки про відшкодування не призводить до бюджетного відшкодування і не є ефективним способом захисту порушеного права платника податків.

Крапку у цих розходженнях поставила Велика Палата Верховного Суду сформувавши відповідний правовий висновок.

Свою позицію Велика Палата аргументувала тим, що кожна юридична особа має право мирно та вільно володіти своїм майном. У розумінні першої статті першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «легітимне очікування» на отримання «активу», що виражений, зокрема, у сумах бюджетного відшкодування ПДВ, є майном і охороняється конвенцією.

Водночас, положення ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право на ефективний юридичний захист.

Такі способи захисту порушеного права, як зобов’язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внесення заяви платника податків до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

Під ефективним механізмом слід розуміти такий механізм, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вказана позиція підтримується судами всіх інстанцій і до цього часу. Тому, якщо платники податків бажають отримати бюджетне відшкодування ПДВ у судовому порядку, необхідно подавати позов про стягнення з бюджету сум такого бюджетного відшкодування.

3. Пеня, 3% річних та інфляційні втрати

За своєю правовою природою суми бюджетного відшкодування ПДВ є грошовими зобов’язаннями бюджету перед платником податків. Тому несвоєчасне перерахування сум бюджетного відшкодування, вважається саме порушенням грошових зобов’язань, що, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, надає платнику податків право вимагати сплати інфляційних втрат та 3% річних. Вказана позиція узгоджується із позицією Великої палати Верховного Суду

Також необхідно пам’ятати, що за несвоєчасне повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ, податковим законодавством встановлено відповідальність податкового органу у вигляді пені в розмірі 120% облікової ставки НБУ.

Інколи у цій категорії спорів органи ДПС намагаються стверджувати, що відсутні правові підстави для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки платником податків не доведено факту нанесення йому майнової шкоди.

З цього приводу слід пам’ятати, що інфляційні втрати, 3% річних та пеня носять компенсаційний характер і покликані мінімізувати втрати платника податків через неналежне виконання органами ДПС та його посадовими особами своїх владних управлінських функцій, що призвели до затримки перерахунку бюджетного відшкодування.

З огляду на це, для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, не потрібно доводити факт нанесення шкоди платнику податків, достатньо навести розрахунок цих сум та довести факт незаконності затримки сплати казначейством бюджетного відшкодування ПДВ.

4. Строк звернення до суду (позовна давність)

Одним із найбільш дискусійних питань в сфері податкових спорів є питання, позовної давності у спорах щодо стягнення бюджетного відшкодування ПДВ. На моє особисте переконання, до цього виду вимог не повинно встановлюватися строків позовної давності в принципі.

На даний час при обчисленні строків позовної давності щодо вимог про бюджетне відшкодування ПДВ, платникам податків необхідно враховувати постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі № 140/1770/19, в які було визначено шестимісячний строк на подання позову про бюджетне відшкодування ПДВ відповідно до приписів ст. 122 КАС України.

Однак, вказана позиція є досить спірною.

Так, характерною ознакою спорів щодо бюджетного відшкодування ПДВ є, насамперед, наявність протиправної поведінки органів ДПС або казначейства. Тому, встановлення позовної давності до вимог щодо стягнення сум бюджетного відшкодування ПДВ, фактично створює передумови для легалізації протиправної поведінки ДПС.

Крім того, пропущення строків позовної давності, з однієї сторони фактично призводить до втрати платником податку майна, у вигляді сум бюджетного відшкодування ПДВ, а з іншої сторони до набуття цього майна державою. При цьому діючим законодавством не встановлено такого способу набуття державою майна особи, як пропущення останнім строків звернення до суду за захистом права або законного інтересу. Отже, таке позбавлення платника податків майна можна вважати безпідставною конфіскацією.

Також, необхідно врахувати, що бездіяльність органу ДПС або органів казначейства щодо бюджетного відшкодування ПДВ, є триваючим правопорушенням – тобто тривале, безперервне невиконання своїх обов’язків органом державної влади.

Тому, з огляду на правову природу бездіяльності органів ДПС в процедурі бюджетного відшкодування ПДВ, встановлення строків позовної давності порушує принцип правової визначеності, а також надає державі можливість заволодіти майном платника податків у разі не реалізації ним права на судовий захист, що суперечить принципу належного урядування. Саме до таких висновків дійшов  КАС ВС у постанові від 26.01.2023 року по справі № 200/9654/21. Нажаль, «на другому колі» перегляду справи, Верховний Суд зайняв вищевказану позицію Великої Палати Верховного Суду.

Нагадаю, що раніше Верховний Суд також формував цікаву правову позицію відповідно до якої строк позовної давності щодо бюджетного відшкодування ПДВ має становити 1095 днів.

Цей висновок ґрунтувався на тому, що ст. 102 ПК України встановлює податковим органам строк у 1095 днів з дня виявлення порушення, на стягнення сум податкового боргу з платників податків і, відповідно має застосовуватися справедливий баланс інтересів платників податків і податкових органів. Тому, строк позовної давності на стягнення сум бюджетного відшкодування ПДВ також має становити 1095 днів.

Як видно, у питанні визначення строків позовної давності у спорах щодо бюджетного відшкодування ПДВ, Касаційний адміністративний суд керувався, насамперед не нормами податкового та процесуального права, а принципом верховенства права і засадами справедливості.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду більше керувалася нормами адміністративного процесуального законодавства, що не у повній мірі відповідає принципу верховенства права.

З огляду на викладене, платникам податків треба виходити із того, що строк позовної давності на звернення до суду із вимогами щодо бюджетного відшкодування ПДВ, становить саме 6 місяців.

5. Визначення юрисдикції

Частиною 5 ст. 21 КАС України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Слід пам’ятати, що вимога платника податків про стягнення сум бюджетного відшкодування ПДВ є наслідком невиконання, податковими та казначейськими органами визначеної законом процедури, бюджетного відшкодування. Тобто, стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат з бюджету, є похідною від вимоги про визнання протиправною бездіяльності податкових органів.

Таким чином, позови про стягнення сум бюджетного відшкодування ПДВ, пені, 3% річних та інфляції, мають розглядатися саме судами адміністративної юрисдикції.

6. Висновок

За останні 15 років податкові органи вже кілька разів змінювали свою назву, структуру, об’єднувалися і роз’єднувалися із митницею, навіть мали свої слідчі органи – податкову міліцію та незаконне слідче управління ДФС України. Змінювалися підходи й до адміністрування окремих податків і обов’язкових платежів, зокрема, ПДВ.

Однак як до провадження вказаних «реформ» так і після них, органи ДПС систематично порушують права та законні інтереси бізнесу, у тому числі в питаннях бюджетного відшкодування ПДВ. Лише за перше півріччя 2024 року до адміністративних судів надійшло понад сотню позовів про стягнення сум бюджетного відшкодування ПДВ, що вказує на системну проблему у роботі ДПС і казначейства.

На жаль, Верховний Суд, як складова ланка системи захисту прав і законних інтересів особи, більше схиляє чашу терезів на користь бюджету, що підтверджується формуванням доволі спірної судової практики, зокрема, у питаннях визначення строків позовної давності для вимог щодо бюджетного відшкодування ПДВ.

Тим не менш, за умови своєчасного реагування ще на етапі процедур узгодження сум бюджетного відшкодування ПДВ, бізнес все ще здатний ефективно захистити свої права в даній категорії податкових спорів.