В сучасних умовах кожен власник суб’єкту господарювання хоче бачити своє підприємство прибутковим і захищеним від недобросовісних контрагентів. Для досягнення такої мети існує багато засобів, серед яких не останнє місце посідають перевірені часом, досвідом та судовою практикою способи захисту майнового права та фінансові господарські санкції.
Навіть підприємець-початківець обізнаний про подвійну облікову ставку НБУ, інфляційні нарахування та 3% річних, які, зазвичай, застосовуються при порушенні зобов’язань. В той же час лише деякі суб’єкти господарювання користуються всіма дозволеними, хоча дещо завуальованими, можливостями чинного законодавства України.
На фоні основоположного принципу цивільного законодавства – свободи договору, за яким сторони є вільними в укладенні договору й у визначенні його умов, можливо викласти угоду таким чином, що вона буде виконувати і компенсаційну, і заохочувальну роль у відносинах з контрагентом.
Фундаментальними нормативно-правовими актами, що визначають та регламентують механізм застосування фінансових санкцій у господарських правовідносинах є Цивільний та Господарський кодекси України.
На жаль, між цими нормативно-правовими актами є певні колізії в частині розрізнення видів фінансових санкцій, тому доречно виходити з усталеної судової практики, яка сьогодні віддає перевагу нормам Цивільного кодексу України, тим паче, що сам Господарський кодекс згідно зі статтею 199 дозволяє до господарських відносин застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу. В тандемі вони досить детально висвітлюють ці питання.
Отже, за невиконання/неналежне виконання господарських зобов’язань може застосовуватися неустойка, різновидами якої є пеня та штраф.
Штраф може застосуватися за будь-які порушення зобов’язань й обчислюється у відсотках від суми невиконаних/неналежно виконаних зобов’язань.
Пеня застосовується лише в грошових зобов’язаннях й обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаних грошових зобов’язань за кожен день прострочення виконання, тобто носить триваючий характер.
Загальноприйнятим в правовій доктрині є підхід, за яким неустойку умовно поділяють на законну (розмір та підстави застосування якої визначаються актами законодавства) та договірну (розмір та підстави застосування якої погоджуються сторонами в самому правочині).
Тобто, окрім законодавчого закріплення нарахування штрафних санкцій за порушення зобов’язань, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі.
Відповідно до вимог Цивільного кодексу України так званою договірною неустойкою Ви можете забезпечити виконання зобов’язання, але основною умовою для правомірності й чинності такої неустойки – є дотримання письмової форми. В протилежному випадку таке забезпечення буде нікчемним.
Таким чином, під час укладення конкретного правочину уважно аналізуйте законодавчі норми, що його стосуються, і раджу звертати особливу увагу на словосполучення на кшталт «якщо інше не встановлене договором», оскільки в такому випадку наявне право й можливість вдатися до індивідуального підходу у визначенні умов саме Вашого договору, прописати його саме під Ваші реалії, тим самим убезпечити себе від негараздів.
Варто зауважити, що пеня і штраф можуть бути застосовані одночасно. Так, в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року зазначено, що «застосування іншого виду неустойки – штрафу до грошового зобов’язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз – у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати».
Зверніть увагу, що Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» стягнення пені щодо суб’єктів господарювання обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в періоді, за який вона сплачується. І якщо сторонами в укладеному договорі зазначено більший розмір пені, аніж зафіксований в вищеназваному законі, застосовувати все-одно необхідно пеню в розмірі саме подвійної облікової ставки. Тобто, обмеження стосується верхньої межі розміру пені, але якщо Вами буде прийнято рішення встановити пеню в розмірі меншому від подвійної облікової ставки НБУ – заборона відсутня, на розсуд сторін правочину.
Що стосується розміру штрафу, тут законодавець виявився більш лояльним – чіткі обмеження відсутні, в договорі сторони в змозі погодити будь-який його розмір.
Але не варто занадто спокушатися й фіксувати в договорі надмірно великий розмір штрафу, адже для таких випадків теж встановлені певні заходи впливу.
У випадку нарахування штрафу, який є явно завищеним, не відповідає нормам Цивільного кодексу України й засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, його має право зменшити суд. Це зумовлене тим, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості штрафу спотворює дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Розмір неустойки (штрафу) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
До речі, право на неустойку у кредитора існує незалежно від того виникли в нього збитки в результаті невиконаного/неналежно виконаного зобов’язання боржником чи ні. І пам’ятайте, проценти не нараховуються на неустойку!
Підсумовуючи викладене, зазначу що у випадку невиконання/неналежного виконання господарських зобов’язань контрагентом Ви на законних підставах маєте право на отримання заборгованості з врахуванням індексу інфляції, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (якщо менший розмір не було погоджено в договорі), 3 % річних (якщо інший розмір відсотків на погоджено в договорі) та штрафу (але за умови його письмової фіксації в договорі).
Зважайте, що в сучасних умовах тотальної комп’ютеризації необхідність підраховувати штрафні санкції «вручну» немає необхідності – в мережі інтернет доступна велика кількість безкоштовних продуктів, завдяки яким Ви без зайвого клопоту можете самостійно розрахувати заборгованість з притаманними саме для вашого випадку особливостями.
Юристи звичайно ж знають, але для власників/керівників суб’єктів господарювання не зайвим буде нагадати, що нарахування пені за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, і тут якраз має місце згадування «якщо інше не встановлено договором».
Відтак, якщо в правочині Ваше підприємство є стороною, яка претендує на отримання коштів, задля встановлення додаткових гарантій виконання іншою стороною своїх обов’язків, варто внести до договору умови, згідно з якими буде погоджено більший, ніж визначений Господарським кодексом України строк, протягом якого нараховуються штрафні санкції.
Крім того, позовна давність до вимог про стягнення неустойки встановлена чинним законодавством тривалістю в один рік.
І варто пам’ятати, що застосування санкцій є правом, а не обов’язком сторін, і при бажанні сторони завжди можуть врегулювати спірні моменти та досягти компромісу.
То ж яку б угоду Вам не доводилося укладати, завжди аналізуйте нормативно-правові акти, що регламентують процедуру її укладення, читайте між рядків й не ігноруйте надану законодавцем можливість дещо вийти за рамки й вже на початковій стадії співробітництва закласти надійний фундамент для спільної справи!
