1. Вступ

В цьому кейс рев’ю ми розглянемо виправдувальний вирок у кримінальній справі за обвинуваченням працівника органів Національної поліції України у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Справа є показовою з точки зору оцінки судом доказів, отриманих в результаті негласних слідчих дій, дотримання прав підозрюваного під час затримання, а також кваліфікації дій службової особи, як одержання неправомірної вигоди.

Аналіз даного судового рішення дозволить краще зрозуміти підходи судів до оцінки доказів у справах про корупційні злочини, а також побачити, які помилки при проведенні досудового розслідування можуть призвести до виправдання обвинуваченого.

Крім того, це рішення є цікавим прикладом застосування судом доктрини “плодів отруєного дерева” та принципу тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого. Ми розглянемо, як суд оцінював наявність у діях обвинуваченого всіх елементів складу інкримінованого злочину, зокрема елементів об’єктивної та суб’єктивної сторони.

2. Основні обставини справи

В центрі цього кейсу слідчий одного з управлінь Національної поліції України, що працював у невеликому містечку та вів справу про дорожньо-транспортну пригоду, в якій водій збив пішохода, завдавши йому тілесних ушкоджень.

Розслідування тривало кілька місяців. Зрештою, слідчий повідомив водієві про підозру у вчиненні злочину за умисне завдання  середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Здавалося б звичайна рутинна справа. Але раптом ситуація набула несподіваного повороту.

Того ж дня, коли водій дізнався про підозру, він звернувся до Служби безпеки України з заявою про вчинення злочину. За його версією, слідчий вимагав неправомірну вигоду (хабар) за закриття справи. Це було серйозне звинувачення, яке потребувало ретельної перевірки.

За версією заявника слідчий зустрівся з водієм у своєму кабінеті та запропонував “вирішити питання” за 4000 гривень. Мовляв, за ці гроші він посприяє звільненню водія від кримінальної відповідальності. При цьому, як стверджував заявник, слідчий чудово розумів, що водій і так підлягав звільненню від відповідальності за законом.

Далі, як стверджувало обвинувачення, відбулася передача коштів у два етапи. Спочатку водій нібито передав слідчому половину суми в розмірі 2000 гривень безпосередньо у відділку поліції. А через кілька днів приніс решту. За вказівкою слідчого гроші залишив у туалеті на території відділку.

Того ж дня слідчого затримали працівники Служби безпеки України біля входу до відділку поліції. Його завели до кімнати прийому громадян, де під час огляду в кишені формового одягу виявили 2000 гривень.

Здавалося б, слідчого спіймали на гарячому. Але ситуація виявилася не такою однозначною. Як з’ясувалося, ще за кілька днів до цих подій слідчий завершив розслідування та передав справу прокурору. А той вже підготував клопотання про звільнення водія від кримінальної відповідальності та направив його до суду.

Ключовими для розгляду справи стали питання чи дійсно слідчий вимагав хабар? Чи мав він взагалі можливість впливати на долю справи? І чи не стала ця історія результатом провокації? На ці питання відповідь мав надати суд.

3. Позиція сторони обвинувачення

Обвинувачення в цій справі було налаштоване досить рішуче. Прокурор стверджував, що слідчий не просто взяв отримав неправомірну вигоду, а й зловживав своїм службовим становищем та вимагав гроші. За його словами, це був класичний випадок корупції в правоохоронних органах.

Обвинувачення наполягало на тому, що слідчий скоїв тяжкий злочин – одержання неправомірної вигоди службовою особою поєднане з вимаганням. І не просто службовою особою, а такою, що займає відповідальне становище. Це означало, що покарання мало бути суворим.

Які ж докази представило обвинувачення? Насамперед, це були показання водія – того самого чоловіка, який нібито надав хабар. Під час допиту він розповів, як слідчий натякав на можливість “вирішити питання”, призначав зустрічі, брав гроші. За словами водія, слідчий показував на пальцях, скільки потрібно заплатити.

Другою групою доказів мали стали свідчення працівників СБУ та понятих. Вони розповіли, як затримували слідчого, як проводили огляд і знайшли гроші в його кишені. Ці показання мали підтвердити, що слідчого спіймали, як то кажуть, на гарячому.

Прокурор також надав розшифровку записів телефонних розмов між слідчим і водієм. На цих записах вони домовляються про зустрічі, обговорюють якісь “справи”. Обвинувачення стверджувало, що це були розмови про хабар.

Ще одним доказом, на якому будувалось обвинувачення, був протокол огляду місця події. Це документ, який описував, як у слідчого знайшли гроші. Прокурор наголошував, що ці гроші – це саме та неправомірна вигода, про яку йшлося.

Обвинувачення звертало увагу на те, що слідчий нібито створював перешкоди для закриття справи. Мовляв, він знав, що водія можна звільнити від відповідальності але не робив цього, щоб вимагати гроші.

Прокурор наполягав, що всі ці докази були отримані законно. Він стверджував, що було дотримано всіх процедур і при затриманні і при проведенні слідчих дій, і при прослуховуванні телефонів.

На думку обвинувачення, всі ці факти складалися в чітку картину злочину. Слідчий зловживав владою, вимагав гроші, отримав їх і був спійманий на місці злочину.

Зважаючи на все це, прокурор просив для слідчого покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

4. Позиція сторони захисту та обвинуваченого

Обвинувачений категорично заперечував свою вину. Його версія подій разюче відрізнялася від того, що стверджувало обвинувачення. За його словами він просто виконував свою роботу. Так, він дійсно розслідував справу про наїзд на пішохода. І так, він повідомив водієві про підозру у скоєнні злочину. Але жодних грошей він не вимагав і не брав.

Слідчий повідомив, що після оголошення підозри він пояснив водієві можливість звільнення від кримінальної відповідальності.

Важливо, що за версією обвинуваченого, саме водій постійно намагався з ним зв’язатися. Він телефонував, напрошувався на зустрічі, пропонував “віддячити”. Обвинувачений стверджував, що кожного разу відмовлявся від цих пропозицій.

Захист звертав особливу увагу на те, що на момент нібито отримання хабара слідчий вже передав справу прокурору. Тобто, він просто фізично не міг вплинути на її долю. Навіщо ж тоді водієві було давати йому гроші?

А як же бути з грошима, знайденими в кишені слідчого? Тут історія набуває майже анекдотичного характеру. Слідчий розповів, що втомившись від настирливості водія, він жартома сказав тому залишити гроші в туалеті. Мовляв, просто щоб відчепився.

Пізніше, йдучи на виклик, слідчий зайшов у той самий туалет. І справді побачив гроші. Вирішивши, що хтось їх загубив, він підняв купюри, маючи намір віддати їх керівництву до з’ясування їх власника. Саме в цей момент його і затримали працівники СБУ.

Захист обвинуваченого наголошував на кількох ключових моментах.

По-перше, не було жодних доказів вимагання грошей. Усі контакти ініціював сам водій.

По-друге, під час затримання було порушено право на захист – слідчому не дали можливості зв’язатися з адвокатом.

Ще один важливий аргумент захисту – незаконність проведення обшуку. Адвокат стверджував, що під виглядом огляду місця події фактично було проведено обшук без відповідної ухвали суду, а це грубе порушення закону.

Захист також наполягав на тому, що вся ця історія – результат провокації. Мовляв, водій діяв за вказівкою працівників СБУ, навмисно створюючи ситуацію, яка б виглядала як отримання хабара.

Важливо й те, що слідчий раніше не мав проблем із законом. Його характеризували як сумлінного працівника. До того ж, сума нібито отриманого хабара була досить скромною – чи варто було ризикувати кар’єрою заради 4000 гривень?

Зрештою, захист наполягав на повному виправданні слідчого. На думку адвоката, у цій справі не було жодного складу злочину – лише непорозуміння та можливо чиясь спроба підставити чесного поліцейського.

5. Оцінка судом доказів та мотиви ухвалення виправдувального вироку

Суд опинився перед непростим завданням. З одного боку – серйозні звинувачення у корупції, з іншого – версія подій, яка виглядала майже анекдотично. Як же суд розібрався у цій заплутаній історії?

Перше, на що звернув увагу суд – це питання вимагання хабара. Адже саме в цьому звинувачували слідчого. Суд не знайшов переконливих доказів факту вимагання, на що звертала увагу сторона захисту. Показання водія не підтверджувалися іншими доказами. Навпаки, записи телефонних розмов свідчили, що саме водій постійно ініціював контакти з обвинуваченим.

Другим ключовим моментом стало питання повноважень слідчого. Суд встановив, що на момент нібито отримання хабара слідчий вже передав справу прокурору. Тобто, він просто не міг вплинути на її результат.

Особливу увагу суд приділив процедурі затримання і обшуку. І тут виявилося чимало проблем. Виявляється, під виглядом огляду місця події фактично було проведено обшук. А це серйозне порушення закону. Такі дії потребують окремого дозволу суду, якого не було.

Ця обставина мала критичне значення. Суд вирішив, що протокол огляду місця події, де зафіксовано вилучення коштів у обвинуваченого, є недопустимим доказом, що потягнуло за собою цілий ланцюжок наслідків. Усі похідні докази – протоколи огляду грошей, експертизи також стали недопустимими з огляду на так звану доктрину “плодів отруєного дерева”. Це означає, що якщо якийсь доказ отримано незаконно, то всі похідні від нього докази стають недопустимими.

Суд також звернув увагу на дивну ситуацію з першою частиною нібито хабара. За версією обвинувачення, слідчий отримав 2000 гривень ще за кілька днів до затримання. Але куди поділися ці гроші? Чому їх не знайшли? На ці питання обвинувачення не мало відповіді.

Ще один важливий момент – це відсутність доказів впливу слідчого на рішення про закриття справи. Суд не знайшов жодних слідів того, що слідчий намагався вплинути на прокурора чи суддю.

Зрештою, суд дійшов висновку, що у діях слідчого немає складу злочину. Не доведено ані факту вимагання хабара, ані наміру його отримати. Усі сумніви, за законом, мають тлумачитися на користь обвинуваченого.

Суд також наголосив на важливості дотримання процедур при розслідуванні. Навіть якщо є підозра у скоєнні злочину, це не виправдовує порушення закону при збиранні доказів.

У підсумку суд ухвалив виправдувальний вирок. Слідчого було визнано невинуватим у зв’язку з недоведеністю складу злочину.      Суд вирішив, що стороні обвинувачення не вдалося довести вину слідчого поза розумним сумнівом.

Як бачимо це рішення демонструє, наскільки важливо дотримуватися всіх правових процедур при розслідуванні, особливо у справах про корупцію. Навіть здавалося б очевидна ситуація може виявитися зовсім іншою, якщо подивитися на неї крізь призму закону.

6. Висновки

Коротко підсумовуючи даний кейс можемо зробити декілька важливих висновків:

1. Для доведення вини особи у вчиненні корупційного злочину недостатньо лише показань заявника. Вони мають підтверджуватись іншими належними та допустимими доказами.
2. Проведення обшуку без ухвали суду під виглядом огляду місця події є грубим порушенням прав людини та призводить до визнання отриманих доказів недопустимими.
3. При кваліфікації дій за ст. 368 КК України необхідно чітко встановлювати наявність у особи відповідних службових повноважень та їх використання при вчиненні злочину.
4. Сам факт контактів між службовою особою та заявником не свідчить про вчинення корупційного злочину. Необхідно встановлювати конкретні дії з використання службового становища.
5. Ініціювання контактів заявником може свідчити про відсутність вимагання неправомірної вигоди з боку службової особи, а в деяких випадках може вказувати на провокацію злочину.
6. При оцінці результатів негласних слідчих дій суд має перевіряти дотримання процедури їх проведення та розсекречення.

Дана справа є показовою з точки зору необхідності ретельного дотримання вимог закону при проведенні досудового розслідування корупційних злочинів. Будь-які порушення прав підозрюваного, недоліки у збиранні та фіксації доказів можуть призвести до їх визнання недопустимими, що унеможливлює доведення вини особи в суді.

Особливо варто наголосити на ролі кваліфікованого адвоката у таких справах. Саме професійний захисник зміг звернути увагу суду на ключові моменти: порушення процедури обшуку, відсутність доказів вимагання хабара, неможливість впливу слідчого на результат справи після її передачі прокурору.

Кваліфікований адвокат здатний не лише представити альтернативну версію подій але й критично оцінити докази обвинувачення, виявити процесуальні порушення та ефективно донести позицію захисту до суду. У цій справі саме грамотна робота захисту дозволила розвіяти серйозні підозри та досягти виправдувального вироку.