Індивідуальна контрольна книжка водія vs Тахограф: Новітні підходи Верховного Суду

Питання забезпечення безпеки дорожнього руху та контролю за дотриманням режиму праці й відпочинку водіїв є одним із ключових елементів державного нагляду у сфері автомобільного транспорту. Тривалий час між суб’єктами господарювання, які здійснюють пасажирські та вантажні перевезення, та Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) триває дискусія щодо обов’язковості обладнання транспортних засобів тахографами. Особливо гостро це питання постає тоді, коли конструкція автомобіля (наприклад, малотоннажних вантажівок чи пасажирських мікроавтобусів) від самого заводу-виробника не передбачає встановлення такого контрольного пристрою.

Органами контролю відсутність тахографа та, як наслідок, відсутність протоколу його перевірки й адаптації традиційно трактується як грубе порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що тягне за собою значні фінансові санкції на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Натомість перевізники апелюють до легальної альтернативи — ведення водіями індивідуальних контрольних книжок, що прямо передбачено підзаконними нормативно-правовими актами.

Крапку в одному з таких системних спорів постановив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 19 травня 2026 року в рамках розгляду справи № 420/13670/24. Цей судовий прецедент має фундаментальне значення для ринку регулярних пасажирських перевезень та окреслює межі повноважень інспекторів Укртрансбезпеки під час проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Позиція позивача  в даній справі будувалася на таких ключових тезах:

• Автобуси MERCEDES-BENZ не обладнані тахографами конструктивно (заводом-виробником). Відтак, вимагати протокол адаптації пристрою, якого фізично немає і не повинно бути в конструкції автомобіля, є безпідставно.
• З огляду на відсутність тахографів перевізник забезпечив виконання вимог щодо контролю робочого часу в інший законний спосіб. На момент зупинки транспортних засобів усі водії мали при собі індивідуальні контрольні книжки водія, заповнювали їх належним чином та пред’являли інспекторам під час перевірки.
• Абзац 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III передбачає відповідальність виключно за відсутність документів, а не за технічне незабезпечення автомобіля додатковим обладнанням. Оскільки документи (контрольні книжки) були надані, склад правопорушення відсутній.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25 липня 2024 року, з яким погодився П’ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 04 листопада 2024 року, повністю задовольнив позовні вимоги Товариства та скасував усі п’ять штрафних постанов Укртрансбезпеки.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що норми матеріального права чітко регламентують альтернативність способів фіксації робочого часу. Логіка судів базувалася на системному аналізі пунктів 6.1 та 6.3 Положення № 340.

Дійсно, пункт 6.1 встановлює імперативну вимогу про те, що автобуси на міжміських маршрутах понад 50 км мають бути обладнані тахографами.  Проте пункт 6.3 Положення № 340 вносить важливе застереження: якщо транспортний засіб з тих чи інших причин не обладнаний тахографом, законодавець зобов’язує водія вести індивідуальну контрольну книжку або мати копію графіка змінності. Ця норма є загальною і не містить жодних виключень щодо неможливості її застосування до міжміських рейсів.  Оскільки судами було чітко зафіксовано факт наявності та пред’явлення водіями індивідуальних контрольних книжок під час рейдів, обов’язок перевізника щодо документального забезпечення фіксації режиму праці водіїв вважається виконаним.

Суд апеляційної інстанції окремо наголосив: ненадання протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу може бути підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу лише у разі наявності обов’язку мати такі документи, а саме — у разі фактичного обладнання транспортного засобу тахографом. В іншому випадку такий обов’язок не виникає.

Україна у 2008 році ратифікувала Конвенцію Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті.

Пункт «а» частини 1 статті 10 Конвенції зобов’язує компетентні органи кожної країни передбачити ведення індивідуальної контрольної книжки, визначити умови її видачі, зміст та спосіб заповнення водіями. Ця норма є універсальною для будь-якого транспортного засобу, де використовується наймана праця.

Пункт 3 статті 10 Конвенції зазначає, що такі традиційні засоби контролю (як контрольна книжка) за потреби заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, зокрема тахографами.

Таким чином, на міжнародному рівні тахограф розглядається як інструмент модернізації та доповнення (або заміни) базового засобу контролю — паперової книжки обліку, а не як єдиний можливий документ.

Згідно ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» Укртрансбезпеці надають повноваження здійснювати державний нагляд шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок на дорозі. Стаття 39 цього ж Закону містить перелік документів для водія (посвідчення, реєстраційні документи, квитково-касовий лист, схема маршруту тощо).

Верховний Суд підкреслив, що формулювання статті «інші документи, передбачені законодавством України» свідчить про те, що цей перелік не є вичерпним. Відтак, документи з обліку робочого часу (тахокартки або контрольні книжки) легітимно входять до цього переліку через відсилочні норми.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 ст. 60 Закону встановлює санкцію за перевезення пасажирів/вантажів за відсутності документів, визначених статтями 39 і 48.

Порядок проведення рейдових перевірок, затверджений постановою КМУ № 1567, у пункті 15 чітко обмежує предмет перевірки інспектора. Інспектор має право перевіряти виключно наявність документів, дотримання режиму праці та відпочинку, екіпірування ТЗ тощо.

Положення № 340 деталізує механізм цього контролю:

• Автобуси (міжміські понад 50 км) та вантажівки понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1).
• Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (пункт 6.3) .

Колегія суддів КАС Верховного Суду сформулювала кілька фундаментальних правових висновків. Верховний Суд підтвердив свою раніше висловлену позицію (зокрема, у справі № 823/1199/17): тахограф є технічним контрольним пристроєм для реєстрації інформації про рух, тоді як індивідуальна контрольна книжка є іншим легітимним способом контролю водіїв.

«Відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, за наявності індивідуальної контрольної книжки водія, не свідчить про відсутність у перевізника документів, передбачених законодавством».

Якщо транспортний засіб фізично не обладнаний тахографом, обов’язок обліку робочого часу трансформується у вимогу щодо ведення індивідуальної книжки.

Суд чітко розмежував технічні вимоги до обладнання автомобіля та вимоги щодо наявності документів. Штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів (17 000 грн за кожне порушення) накладається саме за відсутність документів на момент перевірки.

Оскільки водії Товариства надали інспекторам заповнені контрольні книжки, факт відсутності документів повністю нівелюється. Контролюючий орган не мав правових підстав стверджувати про порушення статей 39 чи 48 Закону.

Водночас Верховний Суд зробив важливе застереження, яке захищає баланс інтересів держави та бізнесу. Перевізник не може виправдовувати відсутність тахографа абстрактним існуванням контрольної книжки.

Посилаючись на практику у справі № 620/5897/23, Суд вказав: якщо водій має таку книжку, але не пред’явив її інспектору під час рейдової перевірки, це вважається невиконанням вимог закону та тягне за собою правомірне накладення штрафу. У справі, що розглядалася, факт пред’явлення книжок інспекторам був зафіксований судами попередніх інстанцій і не заперечувався самою Укртрансбезпекою.

Верховний Суд наголосив, що відповідно до статті 341 КАС України він є судом права, а не судом факту. Касаційний суд не має права самостійно збирати докази, перевіряти їх чи здійснювати їх переоцінку, якщо суди першої та апеляційної інстанцій виконали процесуальні норми без порушень.

Встановлення того, чи дійсно водій надав індивідуальну контрольну книжку, чи заповнена вона належним чином, є виключною прерогативою Одеського окружного адміністративного суду та П’ятого апеляційного адміністративного суду.

Оскільки суди оцінили ці докази, а Укртрансбезпека в касаційній скарзі фактично намагалася змусити суд переоцінити встановлені обставини, Верховний Суд відмовив у такому втручанні.

На підставі статті 350 КАС України, оскільки рішення судів попередніх інстанцій були ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга Укртрансбезпеки була залишена без задоволення, а судові рішення — без змін.

Отже, постанова Верховного Суду від 19.05.2026 р. у справі № 420/13670/24 формує чіткі алгоритми дій як для перевізників:

1. Забезпечити кожного водія транспортного засобу, що не має тахографа, Індивідуальною контрольною книжкою (згідно з Додатком 3 до Положення № 340) або копією графіка змінності (Пункт 6.3 Положення № 340).
2. Контролювати щоденне та належне заповнення книжки водієм (фіксація часу кермування, відпочинку, перерв) (пункт «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції МОП № 153).
3. Під час зупинки інспектором Укртрансбезпеки обов’язково пред’явити цю книжку для перевірки (статті 40, 49 Закону № 2344-III).
4. У разі спроби інспектора скласти акт про відсутність протоколу адаптації тахографа — письмово зазначити в акті (у графі для пояснень), що «транспортний засіб конструктивно не обладнаний тахографом, інспектору пред’явлено індивідуальну контрольну книжку водія» (пункти 20, 21 Порядку № 1567, правова позиція ВС у справі № 420/13670/24).

Рішення Верховного Суду у справі № 420/13670/24 є перемогою системного аналізу права над фіскальним і формальним підходом контролюючих органів. Суд підтвердив, що головною метою законодавства є безпека на дорозі та контроль за втомлюваністю водіїв, а не примусове встановлення дороговартісного обладнання, якщо це не передбачено виробником. Паперовий облік за допомогою індивідуальної контрольної книжки залишається абсолютно легітимним, повноцінним та юридично захищеним інструментом контролю робочого часу водіїв в Україні.

Таким чином, належний юридичний супровід ведення індивідуальних контрольних книжок водіїв та документального оформлення режиму праці і відпочинку є важливим елементом мінімізації ризиків застосування штрафних санкцій під час перевірок Укртрансбезпеки та забезпечення правової захищеності перевізника.