1. Що таке «тимчасовий доступ до речей і документів» у кримінальному провадженні? Яка відмінність між тимчасовим доступом і обшуком?

Чи можливо собі уявити кримінальне провадження на будь-якій його стадії, чи то на досудовому розслідуванні, чи то на судовому провадженні без такої слідчої дії як допит?

Абсолютно неможливо. І це не дивно. Адже допит або його аналог фактично став одним із найперших способів встановлення обставин певної події, коли зі згуртованої суспільної одиниці виділилась група людей, яка захотіла дізнатися, хто і чому вчинив те чи інше діяння. Раніше за допит, напевно, з’явився лише огляд місця події.

З тих пір кримінальний процес значно розширив способи та методи ведення дізнання, проте як тоді, так і тепер, допит посідає особливе почесне місце у кримінальному провадженні. Його значення для досудового розслідування ніким не може бути піддано сумніву, а тому ставитись до допиту легковажно вкрай не розумно.

Головною метою допиту є отримання інформації про обставини певної події від особи, яка була її очевидцем або володіє відомостями про неї.

Допити розрізняють за суб’єктною ознакою, тобто за особою, яку допитують, а саме – за назвою процесуального статусу особи.

Зокрема допитаним може бути підозрюваний, обвинувачений, потерпілий або свідок.

Крім того, також може бути проведений одночасний допит двох і більше осіб.

Чи можна уникнути допиту взагалі?

Чи можна відмовитися відповідати на питання?

Чи передбачена за це відповідальність?

Яку тактику поведінки під час допиту краще обрати?

Про це читайте далі.

2. Що таке «документ» у кримінальному провадженні? До яких документів доступ заборонено? Чи можливий доступ до документів, які містять охоронювану законом таємницю, у тому числі конфіденційну інформацію та комерційну таємницю?

Найчастіше для надання показань у кримінальному провадженні викликають директора підприємства.

Рідше, але також досить часто, для допиту викликають головного бухгалтера, директора фінансового департаменту, виконавчого директора й інших представників менеджменту підприємства та керівників деяких структурних підрозділів.

Значно рідше і виключно у разі необхідності на допит можуть викликати працівників підприємства.

Найчастіше посадових осіб підприємства викликають для допиту в кримінальних провадженнях, досудове розслідування в яких здійснюється щодо вчинення злочинів у сфері господарської діяльності. У таких випадках директора підприємства викликають на допит із 99,99% ймовірністю.

Крім того, посадових осіб підприємства також можуть викликати на допит у кримінальних провадженнях, досудове розслідування в яких здійснюється щодо вчинення інших злочинів. Зокрема там, де підприємство опинилося у ролі потерпілої юридичної особи і захищає свої порушені права та законні інтереси.

Посадові особи підприємства можуть бути допитані як у статусі підозрюваних або обвинувачених, так і у статусі свідків.

Посадові особи підприємства не можуть бути допитаними у статусі потерпілого, навіть якщо допит стосується інтересів підприємства і його господарської діяльності у справі, де підприємство є потерпілою особою.

3. Порядок отримання та надання тимчасового доступу до документів у кримінальному провадженні. Найважливіші аспекти

Обсяг процесуальних прав та обов’язків посадової особи підприємства під час допиту, а також можливість бути притягнутою до відповідальності за їх порушення прямо залежить від того, в якому процесуальному статусі особа викликана на допит.

Зокрема підозрюваний та обвинувачений перед початком проведення допиту не попереджається про кримінальну відповідальність за відмову надавати показання та відповідати на запитання слідчого, прокурора чи суду, а так само за надання неправдивих показань.

Таким чином, держава практично реалізує презумпцію невинуватості особи, не зобов’язуючи її доводити свою невинуватість та покладаючи весь тягар доведення її провини на відповідні органи сторони обвинувачення. Одночасно держава звільняє особу від обов’язку свідчити проти себе і навіть у випадку, коли особа дійсно вчинила злочин, держава гарантує їй свободу від самовикриття, зобов’язуючи органи досудового розслідування доводити вину особи за допомогою інших належних, допустимих та достатніх доказів.

Відповідно, аби підозрюваному або обвинуваченому уникнути допиту, йому достатньо чітко та зрозуміло заявити про своє небажання давати показання та відповідати на питання, після чого такий допит має бути відразу зупинений.

Ситуація є трохи складнішою у випадку, коли посадову особу викликали на допит у якості свідка. Трохи складнішою, але не безвихідною.

Так, свідок перед початком проведення допиту попереджається про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого показання (ст. 384 КК України) та за відмову надавати показання (385 КК України).

Разом з тим, свідку в обов’язковому порядку роз’яснюють право, яке гарантоване ст. 63 Конституції України: не свідчити проти себе, а також членів його сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Отримання показань або пояснень від особи, якій не було повідомлено про зазначене право, як і отримання показань у свідка, якому в подальшому було повідомлено про підозру у вчиненні злочину на підставі його показів, є істотним порушенням прав і свобод людини та має наслідком визнання таких показів очевидно недопустимими доказами.

Визначення того, чи відносяться показання або відповідь на запитання слідчого до категорії показів проти себе, членів сім’ї або близьких родичів належить до категорії оціночного суб’єктивного судження самої особи, яку допитують, оскільки йдеться про показання, що така особа теоретично вважає потенційно небезпечними, які можуть мати наслідком притягнення до відповідальності.

При правильному підході, а також користуючись правовою допомогою адвоката, свідок на підставі цього права може відхилити практично будь-яке запитання без ризику бути притягнутим до відповідальності за відмову в наданні показань.

Крім того, свідок має право знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується, та зобов’язаний надавати показання щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Буквально це означає, що не можна допитувати свідка про все, що слідчому захочеться. Скориставшись правовою допомогою адвоката під час проведення допиту, свідок може відхилити також запитання, які не стосуються кримінального провадження.

Крім того, законом передбачено, що не може бути допитаним як свідок представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника.

З цього приводу необхідно нагадати, що таким представником підприємства, крім адвоката, може бути його керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, а також працівник цього підприємства за довіреністю.

Таким чином, для того щоб уникнути допиту посадових осіб підприємства, керівник цього підприємства має видати їм довіреності на представництво інтересів підприємства у кримінальному провадженні.

Варто також зауважити, що людський мозок та свідомість є загадковою і не достатньо дослідженою територією знань, та іноді буває, що під час допиту людина так сильно може перехвилюватися, що й ім’я своє починає забувати.

На щастя, за погану пам’ять законом також не передбачено жодної відповідальності.

4. Яку тактику поведінки під час допиту краще обрати?

Дуже часто посадові особи підприємства поспішно приймають рішення піти на допит самостійно, не скориставшись правовою допомогою адвоката.

Таке рішення часто приймається з мотивів того, що така поведінка буде демонструвати слідчому, що свідку немає чого приховувати, і це нібито гарантовано забезпечить відсутність негативних наслідків допиту в майбутньому.

Проте такі висновки і дії є помилковими.

Наявність адвоката та його присутність під час проведення допиту не означає автоматично того, що особі є що приховувати, або того, що вона в чомусь винна.

Користуватися правовою допомогою адвоката є правом і найоптимальнішим першим кроком у підготовці до допиту.

Способів, методів і тактичних прийомів ведення допиту дуже багато. Ведення результативного допиту, коли слідчий або прокурор досягає своєї мети, тобто отримує необхідну йому інформацію і при цьому не порушує положення закону, – це філігранне мистецтво, яким не всі та не завжди володіють.

Так само тактик поведінки свідка під час проведення допиту насправді дуже багато і від того, яку з них обрати, залежить, чи зможе досягнути ваш процесуальний опонент поставлених перед ним цілей.

Для того щоб визначитись, яку тактику поведінки краще обрати під час проведення допиту, необхідно проаналізувати всі відомі обставини конкретної справи і конкретного допиту, що планується, і визначити головні цілі, яких необхідно досягнути, та результати, які ви хочете отримати.

Звичайно, можна просто обрати між тим, щоб надавати покази без жодних застережень та відповідати на всі питання слідчого або повністю відмовитися від їх надання.

Проте в першому випадку ви повідомите про все, що цікавить слідчого, та невідомо, чи буде для вас це мати в майбутньому позитивні або негативні наслідки, а в другому – не повідомите нічого з такою самою примарною перспективою.

Найкращий, на нашу думку, варіант тактики поведінки під час допиту є таким, коли свідок, не повідомляючи нічого важливого та визначального із того, що цікавило слідчого, сам отримає максимум інформації:

• що саме слідчого цікавить;
• в якому напрямку він здійснює розслідування;
• що вже йому відомо, а що ні;
• яке коло потенційних фігурантів справи привертає увагу слідства;
• що стало підставою початку кримінального провадження тощо.

Такий вкрай нерезультативний допит для слідчого та максимально результативний допит для вас може дуже допомогти у подальшому формуванні правової позиції у справі.

5. Висновок

Допит є дуже важливою слідчою процесуальною дією у кримінальному провадженні.

Його значення і важливість однаково вагомі як для того, хто проводить допит, так і для того, кого допитують.

Саме тому не варто легковажно ставитись до такої процесуальної дії та недооцінювати її можливих результатів, а навпаки, варто ретельно готуватися до майбутнього допиту, визначити модель поведінки та суворо її дотримуватися.