Сільськогосподароське виробництво є специфічною галуззю господарства на яку суттєвий вплив мають непердбачувані природні та інші фактори. Поряд з цим, для аграрного виробництва характерні низька оборотність коштів та високі ризики. Сукупність зазначених факторів зумовлює потребу у страхуванні сільськогосподарської продукції. Страхування та управління ризиками є одним із засобів, що дозволяє мінімізувати негативні наслідки від непередбачуваних подій у сільському господарстві.
Міжнародний досвід показує, що країни, в яких сільське господарство є стратегічно важливою галуззю та в яких продукція сільського господарства складає значну частку у експорті, створюють систему державної підтримки сільськогосподарського страхування. Такі системи існують, зокрема, у США, Канаді, Іспанії, Китаї, Туреччині, а також низці інших країн.
Держава зробила не одну спробу щодо впровадження механізму забезпечення захисту та сільгосптоваровиробників від ризиків загибелі сільськогосподарської продукції.
У 2012 році було прийнято Закон України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» (далі – Закон), який регулює відносини у сфері страхування сільськогосподарської продукції. Однак, стара модель державної допомоги (спрямування бюджетних коштів через Аграрний страховий пул) виявилася вкрай неефективною та потребувала реформування.
Саме з метою удосконалення механізму надання державної підтримки сільськогосподарським товаровиробникам для страхування сільськогосподарської продукції 1 липня 2021 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» (далі Закон № 1601), який набув чинності з 24 липня 2021 року. Головне завдання цього Закону – зробити перезапуск системи державної підтримки в сфері агрострахування. Яким чином це пропонує зробити законодавець – розглянемо далі.
ОСНОВНІ ЗАСАДИ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ СТРАХУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ
Державна підтримка страхування сільськогосподарської продукції полягає в наданні з державного бюджету сільськогосподарським товаровиробникам грошових коштів у вигляді відшкодування до 60 відсотків вартості страхового платежу (страхової премії), нарахованого за договорами страхування в порядку, встановленому цим Законом.
Перелік видів сільськогосподарської продукції та сільськогосподарських страхових ризиків, щодо яких здійснюється страхування з державною підтримкою на відповідний бюджетний рік, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику (Мінагрополітики).
Порядок та умови надання державної підтримки страхування сільськогосподарської продукції встановлюються Кабінетом Міністрів України. Однак, на сьогоднішній день такий порядок не оновлено у відповідності до положень прийнятого Закону.
Крім того, важливу роль в системі державної підтримки в сфері агрострахування відведено Національному банку України.
Законом визначено, що Національний банк України має право встановлювати вимоги до страховиків, які мають намір здійснювати або здійснюють страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою.
Також Законом дозволено Національному банку України встановлювати додаткові вимоги до провадження діяльності страховиками, які здійснюють страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, зокрема в частині вимог до забезпечення платоспроможності таких страховиків, вимог та порядку перестрахування ризиків за такими договорами, вимог до власного утримання, та особливості формування страхових резервів, обліку договорів страхування.
Таким правом НБУ вже скористався та встановив вказані вимоги у Положенні щодо провадження діяльності зі страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, затвердженому постановою Правління НБУ від 20.10.2021 № 108.
Розподіл коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для відшкодування частини страхових платежів (страхових премій) за договорами страхування, між сільськогосподарськими товаровиробниками здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, пропорційно до розміру страхових платежів (страхових премій), сплачених ними страховикам відповідно до умов договору (договорів) страхування стосовно настання певного сільськогосподарського страхового ризику (страхових ризиків) у відповідному бюджетному році.
УЧАСНИКИ РИНКУ СТРАХУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ З ДЕРЖАВНОЮ ПІДТРИМКОЮ
Суб’єктами відносин страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою є страхувальники, страховики, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику (Мінагрополітики), та Національний банк України.
Законом визначено, що страхувальниками можуть бути сільськогосподарські товаровиробники. Статус страхувальника, зокрема, було закріплено для фермерських господарств та колективних сільськогосподарських підприємств у відповідних профільних Законах.
Окремо слід зупинитись на страховиках, оскільки Законом № 1601 було встановлено низку вимог до таких суб’єктів.
Законом визначено, що здійснювати страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою мають страховики, які отримали ліцензію на здійснення страхування сільськогосподарської продукції, дотримуються вимог законодавства та відповідають вимогам нормативно-правових актів Національного банку України.
Страховики, які здійснюють страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, зобов’язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування в порядку та відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.
Інформація про кожен укладений, продовжений або припинений договір страхування, кожен випадок виплати страхового відшкодування або відмови у виплаті страхового відшкодування подається страховиками до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, в установленому ним порядку.
Крім того, слід звернути увагу на те, що згідно Закону № 1601 втратили чинність приписи, які передбачали особливості створення та функціонування Аграрного страхового пулу, оскільки цей механізм, як показала практика виявився не ефективним та не виконував покладені на нього функції.
Що стосується Центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику (Мінагрополітики), то на нашу думку слід виділити такі основні права державного органу, визначені законом:
- визначає перелік видів сільськогосподарської продукції, сільськогосподарських страхових ризиків, щодо яких здійснюється страхування з державною підтримкою на відповідний бюджетний рік;
- оприлюднювати перелік страховиків, які мають право на страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою.
Крім, того Мінагрополітики буде здійснювати нарахування та виплату відшкодування частини страхових платежів (страхових премій), а також розроблення та затвердження за погодженням з Національним банком України стандартизованих страхових продуктів (визначені законодавством порядок та умови страхування, у тому числі форми документів та істотні умови договору страхування, що не можуть змінюватися і є обов’язковими для виконання сторонами такого договору).
УМОВИ І ПОРЯДОК СТРАХУВАННЯ (ОБ’ЄКТИ СТРАХУВАННЯ, СТРАХОВІ ПРОДУКТИ СТРАХОВІ ВИПАДКИ, ВИМОГИ ДО ДОГОВОРІВ СТРАХУВАННЯ)
Особливу увагу слід приділити новим умовам та порядку страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою.
Зокрема, за новими приписами Закону страховим випадком визнається настання події, передбаченої договором страхування та Законом. При страхуванні сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень до зазначеної події належать загибель (втрата, пошкодження) застрахованих посівів (посадок), загибель (недобір, недоотримання) застрахованого врожаю, продуктів бджільництва, відхилення від значення показників (індексів), визначених страховиком і страхувальником у договорі страхування, інші події, передбачені договором страхування. При страхуванні сільськогосподарських тварин до зазначеної події належать загибель (втрата, вимушений забій, травматичне пошкодження або захворювання) застрахованих сільськогосподарських тварин, інші події, передбачені договором страхування.
Також було уточнено поняття сільськогосподарського страхового ризику, тобто обставин (певних події), що мають ознаки імовірності та випадковості настання і можуть стати причиною загибелі (втрати, пошкодження) застрахованих об’єктів та визначено перелік таких ризиків при страхуванні сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень.
Зазнали змін визначення страхової суми та страхового платежу (страхової премії). Так, страхова сума при страхуванні врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень встановлюється у договорі страхування в межах вартості майбутнього врожаю. Страхова сума при страхуванні посівів сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень встановлюється у договорі страхування в межах планових витрат на вирощування застрахованої культури або в межах балансової вартості багаторічних насаджень. Страхова сума при страхуванні сільськогосподарських тварин встановлюється у договорі страхування в межах їх вартості.
Страховий платіж (страхова премія) встановлюється у договорі страхування як добуток страхової суми і страхового тарифу, визначеного для кожного виду сільськогосподарської продукції з дотриманням положень Закону.
Істотні зміни внесено до Розділу V Закону «Стандартизований страховий продукт, страховий продукт, договір страхування».
Тут слід зазначити, що вказаним розділом Закону встановлено право страхувальників укладати договір страхування стосовно настання сільськогосподарського страхового ризику (страхових ризиків), перелік яких визначено Законом.
Предмет договору страхування визначено, як майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням сільськогосподарською продукцією, а саме: посівами, врожаєм сільськогосподарських культур; багаторічними насадженнями та їх врожаєм; сільськогосподарськими тваринами; доходом від реалізації власно вирощеної, відгодованої, виловленої, зібраної, виготовленої сільськогосподарської продукції.
Також звертаємо увагу, що статтею 22 Закону встановлено умови договору страхування, які є додатковими до умов визначених Законом України «Про страхування» та Цивільним кодексом України.
Страховий платіж (страхова премія) сплачується страхувальником у встановлений договором страхування строк повністю або частково (якщо це передбачено договором страхування). При укладенні договору страхування страховик має право обстежувати об’єкт страхування для визначення вартості (ціни) такого об’єкта і ступеня ризику, а також має право контролювати дотримання страхувальником агротехнічних правил та інших умов, встановлених договором страхування.
Також Закон містить таке визначення як «стандартизований страховий продукт» — це визначені законодавством порядок та умови страхування, у тому числі форми документів та істотні умови договору страхування, що не можуть змінюватися і є обов’язковими для виконання сторонами такого договору.
Страховим продуктом є визначені страховиком порядок та умови страхування, у тому числі форми документів та істотні умови договору страхування, що є обов’язковими для виконання сторонами такого договору.
Стандартизований страховий продукт та страховий продукт повинні включати: умови страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою; істотні умови договорів страхування; страхові тарифи для розрахунку розмірів страхового платежу (страхової премії); форми документів або рекомендацій щодо укладення та виконання договорів страхування і врегулювання страхових випадків за ними.
Отже, процедура страхування має визначатись як умовами стандартизованого страхового продукту, які встановлюються на державному рівні, так і страхового продукту, який формується страховиками.
ВИСНОВКИ
Як вже зазначалось, Закон України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» було прийнято ще у 2012 році, проте до теперішнього часу механізм страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою практично не було реалізовано, а запропоновані на той час моделі його реалізації виявились не ефективними. Отже, маємо сподіватись, що новий правовий механізм дійсно надасть аграріям відчутну підтримку та наша країна долучиться до світової практики реалізації державної підтримки страхування сільськогосподарської продукції.
