Проблемні питання збільшення (зменшення) статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю

З моменту прийняття Верховною Радою України Закону України «Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю» минуло більш ніж три роки. З приводу новацій, введених даним законом сказано вже багато, в основному вони позитивно вплинули на корпоративну культуру сьогоднішнього підприємництва, зокрема зменшення (збільшення) статутного капіталу, на сьогодні, відбувається не формально, а у реальних випадках внесення у статутний капітал товариства активів та зменшення їх у зв’язку зі зміною у структурі власності товариства чи зменшенням чистих активів товариства.

Законодавство передбачає лише два способи збільшення Статутного капіталу товариства- за рахунок нерозподіленого прибутку та за рахунок додаткових вкладів. Для кожного способу передбачені свої умови, але процедура одна:

Перший етап:ТОВ має запланувати збільшення Статутного капіталу у визначені Статутом строки. Якщо таке збільшення відбувається за рахунок нерозподіленого прибутку, то товариство спочатку має прийняти рішення про наявність такого прибутку, а потім прийняти рішення про те, що такий прибуток в частині та/або повністю йде на збільшення статутного капіталу. У ситуації з додатковими вкладами – збори вказують, до якого часу має бути внесено додатковий вклад, або якщо приймають його від третьої особи, учасники мають вказати, що відмовляються від свого пріоритетного права на такий вклад.

Другий етап:На підставі рішення загальних зборів про заплановане збільшення Статутного капіталу відбувається реальне внесення коштів та/або майна.

Третій етап процедури полягає у тому, що товариство затверджує збільшення Статутного капіталу, розподіляє частки між учасниками та здійснює державну реєстрацію такого збільшення.

Процедура зменшення Статутного капіталу за новим законом трохи модернізована, але не потерпіла кардинальних змін.

Проблеми можуть виникнути під час обліку процедур збільшення та зменшення Статутного капіталу та їх оподаткування як у самого інвестора так і у товариства.

Тому радимо:до початку процедури збільшення (зменшення) Статутного капіталу товариства отримати консультацію від фінансиста як запланована процедура вплине  на облік та оподаткування  інвестора та товариства.

З обліком та оподаткуванням процедури збільшення Статутного капіталу за рахунок внесків учасників та/або третіх осіб все доволі просто, а от з процедурою збільшення Статутного капіталу за рахунок реінвестицій дивідендів та або за рахунок нерозподіленого прибутку без прийняття рішення виплати дивідендів можуть виникнути неочікувані витрати.

До 01.01.2021 року для того щоб збільшити Статутний капітал у якому є учасники нерезиденти необхідно було лише одразу приймати рішення про витрати нерозподіленого прибутку на збільшення Статутного капіталу, оскільки реінвестиція дивідендів оподатковується за ставкою 18% податку на прибуток при чому авансовим платежем та із сум нарахованих нерезиденту дивідендів необхідно утримувати 15 % податку на репатріацію.

Але починаючи з 01.01.2021 року до Податкового кодексу внесено зміни щодо визначення поняття дивідендів (п.п. 14.1.49 ПКУ).

На сьогодні до них прирівняли будь-який платіж у грошовій та негрошовій формі, здійснюваний юридичною особою на користь її засновника та/ або учасника у зв’язку з розподілом чистого прибутку. У зв’язку з цими нововведеннями контролюючий орган  впевнений, що з сум нерозподіленого прибутку на які збільшується Статутний капітал ТОВ необхідно утримувати податок на репатріацію  в процентному співвідношенні частки у Статутному капіталі учасника –нерезидента.

Тому, на сьогодні, компаніям, які у складі своїх учасників мають нерезидентів, до прийняття рішень про виплату дивідендів та/або збільшення Статутного капіталу за рахунок  нерозподіленого прибутку, необхідно ретельно проаналізувати податкове навантаження за такими операціями та можливі ризики щоб прийняти оптимальне рішення.

Що стосується процедури зменшення Статутного капіталу, у деяких випадках можуть виникнути проблеми, які можуть поставити під загрозу існування самого товариства.

Наприклад, учасник вирішив вийти зі складу учасників ТОВ, яке є платником єдиного податку третьої групи, та у рахунок вартості своєї частки попросив конкретне нерухоме майно і товариство погодило таку виплату.

На наш погляд, операції з продажу інвестиційного активу, якою у даному випадку є операція передачі майна у рахунок вартості частки у Статутному капіталі, регулюються пп.170.2.1 та пп.170.2.2 ПКУ і такі операціїне слід плутати з операціями продажу, основних засобів. Здавалося б, що у даному випадку необхідно слідувати лише правилу відсутності позитивної різниці між вартістю майна, яке передається в рахунок частки та вартістю самої частки, оскільки оподатковується лише така різниця.Але податківці схильні вважати таку операцію операцією продажу майна та ще й в негрошовій формі, що зобов’язує платника єдиного податку третьої групи з наступного звітного періоду (кварталу) перейти на загальну систему оподаткування. Так, у даному випадку, необхідно боротися, але підприємство втратить статус платника єдиного податку та зможе його відновити лише після процедури оскарження.

Проблеми між порівняно новими процедурами збільшення (зменшення) Статутного капіталу ТОВ та неоновленими до них податковими нормами дуже часто призводять до порушення прав інвесторів та самих товариств, що негативно впливає на інвестиційний клімат України як такий і нівелює загалом позитивні зміни в законодавстві, що стосується корпоративних прав.

Тому, перед застосуванням довготривалих процедур збільшення (зменшення) Статутного капіталу ТОВ необхідно обов’язково змоделювати їх вплив на облік та оподаткування як інвестора так і товариства, а вже потім проводити такі процедури, оскільки після державної реєстрації таких змін, ситуацію вже змінити не можна.