24 Жовтня 2024 року — Судовий супровід та вирішення спорів — Час читання: 8 хвилин
Як успадкувати нерухоме майно, якщо відсутні правоустановчі документи
Проблемою спадкування нерухомого майна є ситуація при якій у спадкоємців відсутні оригінали документів, що підтверджують право власності на нерухомість.
1. Вступ
Розповсюдженою проблемою спадкування нерухомого майна є ситуація при якій у спадкоємців відсутні оригінали документів, що підтверджують право власності на нерухомість і в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про право власності померлого на нерухоме майно.
Така ситуація також актуальна і для випадків, коли нерухомість купувалася у шлюбі, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, однак у реєстрі титульним власником зазначений лише один з подружжя.
Якщо спадкоємців спіткали подібні ситуації, то скоріше за все після спливу шестимісячного строку, відведеного законом на прийняття спадщини, нотаріус відмовить у видачі свідоцтва про прийняття спадщини, посилаючись на те, що у спадковій справі відсутні докази того, що вказане нерухоме майно було власністю спадкодавця.
Звісно, передусім у відведений шестимісячний строк необхідно витребувати копії відповідних документів в архівах, БТІ, органах місцевого самоврядування та інших установах. Однак, якщо правоустановчі документи отримати не вдалося, допоможе тільки суд.
2. Момент виникнення права власності на спадщину
Перш ніж визначати належний спосіб захисту порушеного права спадкоємця на нерухоме майно у складі спадщини, необхідно визначити з якого моменту у нього виникають права щодо цього майна.
Існує помилковий стереотип про те, що право власності спадкоємця на нерухомість, передану у спадщину, виникає з моменту оформлення свідоцтва про прийняття спадщини, однак таке твердження є помилковим.
Цей стереотип навіяний положеннями ст. 1 297 ЦК України, якою встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є, зокрема, нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах – до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Однак, цією нормою встановлено обов’язок звернутися до нотаріуса або уповноваженої особи органу місцевого самоврядування для отримання свідоцтва, а не право вважатися власником майна з моменту отримання свідоцтва.
В свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 1 268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. А днем відкриття спадщини є день смерті спадкодавця або день, коли його було оголошено померлим.
В свою чергу згідно приписів ст. 1 296 ЦК України, отримання свідоцтва про прийняття спадщини є правом спадкоємця а не обов’язком, а відсутність свідоцтва не є підставою для позбавлення права власності на спадщину.
Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником майна, яке в неї входить саме з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Також необхідно пам’ятати, що відсутність реєстрації права власності відповідно до положень Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Вказана позиція узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові КЦС ВС від 22.02.2024 року у справі № 673/554/21, постанові КЦС ВС від 17.04.2024 року у справі № 520/5693/19, постанові КЦС ВС від 22.03.2023 року у справі № 463/6829/21-ц.
Таким чином, у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають саме із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном до оформлення свідоцтва про прийняття спадщини.
3. Обрання належного способу захисту порушеного права
Головною складовою ефективного захисту прав та законних інтересів особи є обрання належного способу захисту цього права.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова ВП ВС від 19.05.2020 року у справі № 916/1608/18).
Якщо розглядати відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про прийняття спадщини в призмі наведеного Великою Палатою Верховного Суду змісту ефективного захисту порушеного права, то можна дійти наступного висновку.
Зміст права або законного інтересу спадкоємця полягає у праві вважатися власником майна, що отримується ним у спадщину. Характер правопорушення є позадоговірним, тобто полягає у порушенні прав спадкоємця, визначених законом – права вільно володіти та розпоряджатися належним майном. І на кінець наслідком порушення є обмеження права спадкоємця на володіння та розпорядження майном.
Зміст вказаного вкладається у поняття оскарження права власності спадкоємця з підстав відсутності у останнього необхідних правоустановчих документів на нерухоме майно.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З огляду на викладене, у разі відсутності у особи правоустановчих документів, що підтверджують право власності спадкодавця на нерухоме майно, тобто неможливості захистити своє право власності у нотаріальному порядку, належним способом захисту порушеного права буде подання позову про визнання права власності на спадкове майно (постанова КЦС ВС від 22.09.2021 року у справі № 227/3750/19).
4. Визначення належного відповідача
Після того, як було визначено із якими позовними вимогами потрібно звертатися до суду, необхідно визначити, хто саме порушує право спадкоємця на отримання спадщини і відповідно є відповідачем зо позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Розповсюдженою помилкою є подання позову, де відповідачем визначається нотаріус, що відмовив у вчиненні відповідних нотаріальних дій.
Слід пам’ятати, що нотаріус – це лише уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (ст. 3 Закону України «Про нотаріат»). В свою чергу, приписами ст. 21, 27 Закону України «Про нотаріат» чітко визначені межі відповідальності державних та приватних нотаріусів.
Нотаріус може бути відповідачем у справі, якщо предметом спору є оскарження дій або бездіяльності нотаріуса. Однак оскарження постанов дій або бездіяльності державного чи приватного нотаріуса не призводить до поновлення порушеного права спадкоємців, тому така позовна вимога буде визнана судом неефективним способом захисту, а позов залишиться без задоволення.
Також необхідно враховувати, що нотаріус не є особою, прав і обов’язків якої стосується спір сторін, оскільки відсутня його заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення (постанова КЦС ВС від 19.08.2020 року у справі № 201/16327/16-ц).
З огляду на викладене, нотаріус не є належним відповідачем у справі про визнання права власності на нерухоме майно у складі спадщини.
В свою чергу, належними відповідачами у даній категорії справ є спадкоємець (спадкоємці), які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
До подібних висновків дійшов КЦС ВС, виклавши відповідні правові висновки у постанові від 19.01.2022 року у справі № 280/4/14 та постанові від 14.11.2023 року у справі № 759/19779/18.
5. Висновок
З огляду на те, що більшість об’єктів нерухомого майна набувалися особами ще до 2013 року і відповідні відомості не були перенесені у державний реєстр речових прав на нерухоме майно або у осіб, які стають спадкоємцями відсутні правоустановчі документи, що підтверджують право власності спадкодавців, єдиним ефективним механізмом захисту прав власності залишається звернення до суду.
Водночас, визнання права власності на спадкове майно є досить складною категорією спорів і потребує ретельної підготовки доказової бази, дотримання визначених законом процедур у процедурі прийняття спадщини та формування спадкової маси, а також спільної роботи адвоката і нотаріуса. Тому супроводження даної категорії спорів краще доручити адвокату з питань спадкування.
Перегляньте практику “Судовий супровід та вирішення спорів” або заповніть форму нижче, щоб отримати вичерпну консультацію юриста.