Формування земельного банку. На що слід звернути увагу агропідприємствам купуючи землю?

1. Формування земельного банку. Як збільшити земельний банк?

Ринок землі в України стартував з 01.07.2021 року.

З 01.01.2024 року розпочався другий етап ринку землі до якого долучились юридичні особи, яким дозволено мати у власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею до 10 тис. га. Про особливості відкриття ринку землі для юридичних осіб ми згадували в попередніх публікаціях.

Станом на сьогодні ринок землі активно функціонує, а вартість с/г землі стабільно зростає. Купівля земельної ділянки – це стабільна довгострокова інвестиція, оскільки земля – це обмежений актив, який не примножується.

Земельний ринок формують:

• Землевласники (пайовики);
• Фермерські господарства;
• Великі агрохолдинги;
• Держава
• об’єднані територіальні громади (ОТГ).

Продуктивне використання активів, вміння ефективно управляти земельним банком, побудова тривалих партнерських відносин з пайовиками – це запорука стійкості та ефективності компанії.

В аграрному бізнесі України простежується тенденція до збільшення земельного банку агрохолдингів. Основним активом у сфері АПК є саме земельний банк, а вміння правильно сформувати земельний банк та будувати систему управління земельними активами – це найважливіша передумова до вдалого підприємства в умовах сьогодення.

Успіх у веденні бізнесу в АПК починається з упорядкування земельних відносин, здебільшого оренди землі. Агропідприємства, в ході ведення своєї діяльності, зустрічаються з труднощами під час оформлення орендних відносин земельних ділянок, здебільшого це проведення реєстрації договорів оренди і державних актів на земельні частки, що створює певний ризик втрати контролю на земельними ділянками. Основний ризик становлять підписані, але не зареєстровані договори оренди.

Виходить, що факт користування земельними ділянками є, однак ризик втрати такої землі за форс-мажорних обставин великий. Також в зоні ризику перебувають невитребувані власниками паї, не оформлена спадщина, землі запасу та інші. Саме ось такі проблеми ускладнюють процес управління земельним банком великим господарствам, зокрема, якщо земельні ділянки розміщені у різних областях країни. Саме про те, як не втратити земельний банк Ви можете дізнатись у опублікованій нами публікації.

Кожен бізнес має розвиватись не дивлячись на складні виклики сьогодення, адже стабільна економіка = успішна, розвинута держава. В сфері АПК ключове місце в розвитку бізнесу відіграє обсяг земель сільськогосподарського призначення, які використовують господарством. Здача номер один – втримати земельний банк, а задача «із зірочкою» збільшити свої активи. Як це можна зробити? Давайте розбиратись.

Є декілька способів розширення земельного банку:

1. шляхом проведення аудиту, виявлення земельних ділянок без зареєстрованих договорів оренди і їх подальшого укладання на своїх полях та землях конкурентів.

З відкриттям ринку землі, конкуренція за земельні ділянки вийшла на новий рівень, тож ключове місце займає цифровізація земельного банку та землевпорядного аудиту. Без технологій досить важко контролювати земельний банк, а тим паче розширювати його.

Для цього необхідна система, що дозволить побачити через який час спливає термін дії договору оренди на конкретній земельній ділянці. Таким чином, можна виявити «слабкі місця» у земельному банку, які необхідно опрацьовувати найближчим часом. Не менш важливим нюансом є моніторинг термінів закінчення договорів оренди конкурентів.

Для проведення аудиту земельного банку та оцифровки необхідно зібрати наступну інформацію (мінімальний перелік):

• точна та актуальна карта полів компанії;
• оцифровані поля конкурентів;
• оцифрована інформація по бонітету, агрохімічному паспорту чи картам врожайності полів;
• повна карта земельних ділянок компанії по всім ОТГ із зазначенням категорії земель, цільового призначення та виду угіддя; дані з державних реєстрів (ДЗК, ДРРП);
• оцифрований реєстр договорів із кадастровими номерами, датами укладання, реєстрації та додатковими угодами, термінами оренди;
• оцифрована інформація про невитребувані паї, дороги, спадщину;
• оцифрована інформація про державні та комунальні землі;
• оцифрована інформація про орендну плату по компанії та конкурентам.

2. Купівля агропідприємства із вже сформованим земельним банком.

Така угода може бути реалізована шляхом викупу корпоративних прав. Корпоративні права — це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

При посвідченні угоди злиття і поглинання (M&A) покупець проводить всебічну перевірку об’єкта поглинання. Для кожної конкретної угоди M&A розробляється оптимальна структура, де визначаються наступні складові:

• порядок переходу права власності;
• сторони угоди;
• ціна (порядок визначення та коригування ціни);
• підбір форми оподаткування для структури, що створюється;
• порядок внесення оплати;
• розв’язання вимог антимонопольного законодавства та інших регуляторних обмежень;
• можливість та порядок укладення додаткових угод;
• регламенти врегулювання спорів.

Отже, рішення про викуп рекомендуємо ухвалювати лише після того, коли буде проведений детальний юридичний аудит угоди, сторін угоди та сторони будуть мати спільне розуміння, що угода в принципі можлива і потенційно вигідна.

3. Оренда земельних ділянок державної та комунальної власності.

Отримати в оренду землі державної та комунальної власності реально. Для цього потрібно відслідковувати інформацію про проведення земельних аукціонів, реєструватися та брати в них участь. Крім того, якщо стало відомо про існування масиву, який ще не обробляється, можна самостійно ініціювати проведення земельного аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями за результатами проведення земельних торгів (крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 Земельного кодексу України).

4. оренда земель с/г призначення, власники яких померли та відсутні спадкоємці

В кожній громаді є велика кількість ділянок сільськогосподарського призначення з неукладеними договорами оренди, при цьому ці ділянки можуть знаходитись в обробітку. Частина земельних ділянок де немає договорів оренди – це власники які померли.

Частиною п’ятою статті 4 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про оренду землі» особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов’язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 1285 ЦК України, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, – відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки.

Таким чином, відповідна сільська, селищна, міська рада є автоматично в силу закону особою, яка управляє такою спадщиною за місцезнаходженням такої земельної ділянки, без додаткового укладення договору на управління спадщиною. При цьому наведені положення також підтверджують, що в даному випадку не має значення, знаходиться дана земельна ділянка в межах населеного пункту чи за його межами, головне, що на території відповідної ради. Визнання спадщини відумерлою тягне за собою судові витрати та адміністративні збори. А передати ділянки в управління товаровиробникам, які їх оброблятимуть – це рішення, яке забезпечить швидкі надходження в бюджет.

2. Перевірка земельної ділянки. Чому це важливо?

Земля – це перш за все нерухомість, а при купівлі нерухомості чи інвестуванні в нерухомість завжди потрібно ретельно перевіряти об’єкт купівлі/інвестиції з метою мінімізації ризиків.

Коли мова йде про бажання розширити земельний банк і є конкретні земельні ділянки, які планується викупити/орендувати чи в які інвестувати кошти – завжди потрібно проводити детальний аналіз земельної ділянки. Про те, на що саме слід звертати увагу інвестору перед прийняттям рішення про купівлю земельної ділянки ми розповідали в публікації.

Хочемо акцентувати Вашу увагу на існуванні суб’єктивних чинників місця розташування земельних ділянок, які впливають на інвестиційну привабливість та на формування земельного банку при купівлі землі.

Масив земель сільськогосподарського призначення – це сукупність земельних ділянок сільгосппризначення, що складаються з сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об’єктами, об’єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що розташовані всередині земельного масиву), мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об’єктами тощо).

Особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення – землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву.

А чи можна законодавчо визначити сільгоспмасив? Давайте розбиратись.

Відомості про масив земель сільськогосподарського призначення відповідно до пп. «д¹» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про держаний земельний кадастр» мають бути внесені до Державного земельного кадастру (далі – ДЗК). А зробити це можливо за результатами проведення інвентаризації такого масиву/ Відомості про масиви земель сільськогосподарського призначення надаються у формі витягу з Державного земельного кадастру про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць (п. 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.12 р. № 1051, далі – Порядок № 1051).

Існують ситуації коли підприємство не має істотної частини масиву. Як тоді бути?

У такому разі можна запропонувати власнику чи користувачу сусідньої земельної ділянки взаємно укласти між ними договори оренди, суборенди відповідних ділянок. Однак слід пам’ятати, що укладання таких договорів це виключно право, і точно не обов’язок власників/користувачів земельних ділянок. Такий варіант повинен бути цікавим для сусідів, оскільки і не зручно і не вигідно обробляти земельні ділянки посередині масиву, однак якщо не дослідити місцезнаходження земельної ділянки, взяти таку ділянку в оренду/викупити, а домовленостей договірних з сусідами не можливо буде оформити – то така земельна ділянка в масиві буде економічно невигідною в питаннях обробітку, оскільки кожному необхідний доступ до своєї землі для проходу, проїзду техніки тощо, а його часто неможливо отримати без участі сусіднього власника чи користувача.

Воєнний стан диктує ризики у перевірці земельних ділянок.

Для формування правильного формування земельного банку вкрай важливо: визначити методологію оцінки земельного банку; знайти земельний банк для купівлі, об’єктивно оцінити вартість земельного банку, обрахувати кожен гектар; пропрацювати план дій після придбання.

Вартість земельного банку може залежати від наступних факторів:

• активи (оброблювані поля)
• кліматична зона;
• типи ґрунтів;
• консолідація полів (оформлення обмінів ділянками);
• необґрунтоване використання (самозахоплення);
• консолідація масивів полів;
• пасиви (орендовані земельні ділянки);
• структура типових договорів;
• терміни дії договорів оренди;
• наявність реєстрації права використання;
• оформлення спадщини,
• судові справи по земельним ділянкам;
• обмеження та обтяження по земельним ділянкам;
• категорія земель та цільове використання;
• % обробки земельних ділянок та технічні втрати;
• розмір орендної плати у порівнянні з конкурентами.

У рамках проведення аналізу земельного банку необхідно створити наступні звіти: баланс земельного банку; рейтинг полів; баланс обмінів земельними ділянками; звіт по ризикам зменшення вартості земельного банку; звіт по можливостям збільшення вартості земельного банку.

У кожної земельної ділянки є географічні координати її меж, що внесені в земельний кадастр. Важливо, щоб ці географічні координати співпадали з фактично встановленими межовими знаками земельної ділянки. Процедура перенесення географічних координат з кадастру на місцевість називається винесенням меж земельної ділянки в натурі. Якщо земельна ділянка не винесена в натурі та не має межових знаків, то перед купівлею варто це зробити, аби не виявилось що є накладення на межі суміжних ділянок.

Поширеними є випадки, коли координати декількох земельних ділянок накладаються одна на одну, і тоді виникає спір. Суди переважно розглядають такі спори на користь власника тієї земельної ділянки, яка була сформована раніше, з урахуванням відповідності розміру земельної ділянки, порядку її формування, наявності об’єктів нерухомості тощо. Тому, щоб не купити собі «головний біль» у вигляді судовий процесів у додаток до земельної ділянки, варто все ж перевірити, чи немає накладок.

Щоб здійснити базовий юридичний аналіз земельної ділянки потрібно мати кадастровий номер земельної ділянки. По цьому номеру можна дізнатися: хто власник ділянки, яка історія цієї ділянки, чи є арешти, іпотеки тощо на земельній ділянці, яке цільове призначення земельної ділянки, яка площа ділянки.

Для більш глибокого аналізу потрібно проаналізувати технічну документацію з усіма актами погодження меж, оглядами, координатами, тощо.

Після юридичної перевірки слід впевнитися, чи відповідають фактичні межі координатам земельної ділянки.

Також обов’язковий є особистий виїзд на земельну ділянку з метою спілкування з сусідами та вивчення зовнішніх ознак ділянки. Важливо впевнитися, що на ділянці немає жодних об’єктів нерухомості, права на які не купуєте, чи які не здані в експлуатацію, і про це не було відомо.

Отже, з вищезазначеного слідує, що ретельність у виборі ділянки, яку хочете купити або яка може стати потенційним об’єктом для інвестицій, це завдання номер один. Тут потрібна фахова експертиза та час для проведення детального аналізу, аби виключити будь-які ризики.

3. Чи є обов’язок звітувати перед державою про придбані гектари?

Як і у випадку з рештою нерухомості, набуваючи право власності на земельну ділянку, її новий власник приймає рішення про її подальше використання і відповідно до нього веде бухгалтерський облік нового активу.

Наявність власної або орендованої землі у більшості випадків передбачає сплату підприємством або податку на землю, або орендної плати за неї. Порядок нарахування і сплати плати за землю та подання податкової звітності з цього податку затверджено розділом XIII ПКУ.

Зупинимось на основних моментах:

— платники єдиного податку не сплачують податок на землю за земельні ділянки, що використовуються ними у господарській діяльності (пп. 4 п. 297.1 ПКУ);

— платники фіксованого сільськогосподарського податку не сплачують податок на землю за земельні ділянки, що використовуються ними для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (пп. «б» п. 307.1 ПКУ);

— землекористувачі сплачують орендну плату згідно з угодою оренди (але під дію розділу XIII ПКУ потрапляють лише ті з них, хто уклав договір оренди земельних ділянок державної або комунальної власності). Власники земельних ділянок сплачують податок на землю виходячи з нормативної грошової оцінки таких ділянок, а якщо її не було проведено — виходячи з площі таких ділянок. Підставою для нарахування податку на землю є дані ДЗК (п. 286.1 ПКУ). Проте слід врахувати, що нормативна грошова оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому ст. 289 ПКУ;

— ставки податку на землю встановлено залежно від виду землі статтями 272 — 280 ПКУ;

— юросіб, звільнених від сплати податку на землю, наведено у ст. 282 ПКУ, а земельні ділянки, які не оподатковуються, — у ст. 283 ПКУ;

— податковим періодом є календарний рік. Для новостворених підприємств, а також для тих, хто придбає земельні ділянки протягом року, він починається з дати реєстрації підприємства/права власності на земельні ділянки і минає 31 грудня такого календарного року;

— юрособи — власники земельних ділянок подають декларацію до 20 лютого звітного року за місцезнаходженням земельної ділянки і відображають у ній річну суму податку і суму щомісячних платежів (1/12 річної суми) станом на 1 січня звітного року. Втім, у платника податків є право подавати таку декларацію щомісяця протягом 20 к. д. місяця, що настає за звітним, не здаючи декларацію за рік. Ті, хто подає її вперше (при фактичному початку діяльності як платника плати за землю), разом із декларацією подають і довідку про нормативну грошову оцінку землі (за її наявності). Якщо така оцінка змінюється, таку довідку потрібно подавати у разі кожної такої зміни (п. 286.2 ПКУ);

— якщо юрособа купує нову земельну ділянку або відчужує земельну ділянку — об’єкт оподаткування, вона подає податкову декларацію протягом 20-ти календарних днів місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося таке придбання/відчуження (п. 286.3 ПКУ). При цьому попередній власник сплачує податок до початку того місяця, у якому відбулося відчуження, а новий власник — з початку місяця, у якому відбулося придбання земельної ділянки (п. 286.5 ПКУ).

Отже, якщо підприємство купує актив у вигляді земельних ділянок, потрібно ставити актив на баланс підприємства та повідомляти про використання підприємством такого активу у власній діяльності.

4. Інвестиції в землю. Пайовий інвестиційний фонд, як інструмент інвестування

Земля – це цінний ресурс, який чомусь досі залишається недооціненим. Якщо аналізувати АПК – то земля це основний засіб виробництва цієї галузі і як ми бачимо, виходячи із реалій сьогодення, стійкий до криз економіки. Але не слід забувати, що земля, як актив, вичерпує себе, адже не може кількісно збільшуватись.

Земля, як цінний актив, поступово набирає обертів. Пришвидшити це допомогло зняття мораторію на продаж земель с/г призначення та відкриття ринку землі для юридичних осіб, які можуть придбавати до 10 000 га.

Здавалось б, що важкого в придбанні землі? Де можна прорахуватись? Для того, щоб інвестувати в землю, слід детально вивчити об’єкт інвестиції, дослідити усі можливі ризики.

Ті, хто займається сільським господарством, знають, що будь-яка земельна ділянка у вигляді паїв сьогодні затребувана, оскільки завжди поряд знайдеться кілька фермерів, які готові поборотися за включення паю до свого банку землі. Це породжує конкуренцію за ділянки та рухає ставки оренди вгору, з іншого, робить вибір ділянок складним завданням для інвесторів.

Якщо ми говоримо про купівлю корпоративних прав підприємства вже з сформованим земельним банком і налагодженою діяльність слід все ж таки детально розібратися в роботі аграріїв, відчути «на собі» особливості такого виду підприємництва.

Головне – не інвестувати в землю без супроводу, якщо немає належного досвіду.

Вартість оренди на сьогоднішній день є одним із основних індикаторів, що впливають на формування вартості земельної ділянки. А отже можна зробити важливий для інвестора висновок – чим більше зростатиме орендна плата, тим більше дорожчатиме земля і навпаки. Отже, краще входити до земельних інвестицій тоді, коли орендні ставки за багатьма ділянками ще не переглянуті у бік підвищення.

Якщо проаналізувати приклади країн, де ринок землі сільгосппризначення активно функціонує, то можна зауважити, що протягом 10 років відбувалося подорожчання оренди у 6-10 разів. Тобто, якщо зробити аналогію з ринком землі в Україні то після 2024-2025 року можна очікувати подорожчання землі у 2-2,5 рази, а отже повернути собі первісну вартість інвестицій.

Якщо говорити про інститути спільного інвестування в АПК то тут ключовим є те, що кожний вкладник володіє не конкретною земельною ділянкою, а стає співвласником збалансованого земельного портфелю. Інвестор не займається оформленням прав власності, реєстрацією договорів оренди, та не займається бюрократією – а стає учасником фондів, які акумулюють земельні ділянки.

Діяльність інвестиційних фондів регулює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, тобто Ваші інвестиції під захистом.

Пайовий інвестиційний фонд (ПІФ) – це інструмент інвестування, який дозволяє багатьом інвесторам спільно вкладати свої кошти в різноманітні активи під керівництвом професійних управляючих, в тому числі купуючи земельні ділянки. Основною його метою, як і будь-якого іншого інвестиційного фонду, є управління коштами інвесторів з метою їхнього примноження, а також спрощення процесу інвестування для приватних інвесторів.

Як і більшість видів фондів, ПІФ створюється та управляється компанією з управління активами – або ж скорочено КУА. Це спеціальні ліцензовані компанії, що можуть створювати та управляти різними інвестиційними фондами.

Компанія з управління активами – це господарське товариство, створене відповідно до законодавства у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, яке провадить професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Комісією.

Компанія з управління активами може одночасно здійснювати управління активами кількох ІСІ.

Стаючи вкладником ПІФу, Ви купуєте прибутковість уже створеного інвестиційного портфеля.

Здебільшого, фонди, а разом з ними і їхні вкладники, заробляють на:

• акціях;
• грошовому ринку;
• майні та нерухомості (в тому числі на земельних ділянках);
• отриманні купонного доходу від облігацій зі встановленою датою до погашення.

ПІФ, який не має статусу юридичної особи, більш привабливий, оскільки інформація про власників інвестиційних сертифікатів не розкривається суспільству та не відображається у державних реєстрах. Отже, використовуючи/інвестуючи через ПІФ, гарантується  анонімність діяльності.

На сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку ( далі –НКЦПФР) міститься лише узагальнена назва ПІФ, дата реєстрації, код в Єдиному державному реєстрі інститутів спільного інвестування (далі – ЄДРІСІ) тощо.

На даний час законодавство не визначає понять «склад активів» та «структура активів ПІФ», не розкриває їхнього змісту. Під складом ПІФ слід розуміти визначений законодавством перелік активів, які можуть належати ПІФ, з урахуванням обмежень, установлених Законом України «Про ІСІ» безпосередньо для конкретних типів та видів ПІФ.

Капітальні інвестиції здійснюються у земельні ділянки. Значення нерухомості як об’єкта інвестування пояснюється тим, що вона є найбільш стабільним з усіх можливих об’єктів прав і надає можливість здійснювати ефективний контроль.

Нерухоме майно згідно зі ст. 181 ЦК України і ст. 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» – це земельні ділянки, а також розташовані на них об’єкти, переміщення яких неможливо без їх знецінення та зміни їх призначення.

Саме кошти, залучені в інвесторів як оплата за такі ЦП (акції або інвестиційні сертифікати), об’єднуються та вкладаються у ЦП інших емітентів, корпоративні права та нерухомість, що дозволяє отримати прибуток. Сформована таким чином сукупність майна, корпоративних прав і вимог отримує статус активів відповідного ІСІ. Активи є, фактично, спільним інвестиційним портфелем інвесторів, чиї кошти залучалися до спільного інвестування. Форма, у якій дістають вияв права інвесторів щодо активів ІСІ, залежить від його форми: це засвідчені акціями корпоративні права (для КІФ) або засвідчені інвестиційним сертифікатом права спільної часткової власності безпосередньо на частку активів (для ПІФ).

КУА виступає суб’єктом права у взаємовідносинах з третіми особами і діє від власного імені та в інтересах пайового фонду в її управлінні. Активи, що купуються за кошти пайового інвестиційного фонду, реєструються на компанію з управління активами з поміткою, що це активи ПІФ та із зазначенням реквізитів такого фонду.

Реєстрація ІСІ здійснюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі – Комісія) шляхом внесення відомостей про ІСІ до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування (далі – Реєстр) з присвоєнням такому інституту реєстраційного коду (абзац перший частини першої ст. 6 Закону № 5080).

5. Висновки

Розвиток аграрного сектора економіки та ефективне використання землі – важливі передумови економічного розвитку в Україні. Операції із землею в основному являють собою угоди з відкладеною прибутковістю. Ринок постійно в русі. Земля – це вкладення, яке може бути продано через десятиліття з високим прибутком.

Інвестування дозволяє спільно вкладати свої кошти в різноманітні активи під керівництвом професійних управляючих. Цей інструмент є одним з найпопулярніших інвестиційних рішень у розвиненому світі, і чудово пасує тим, хто шукає спосіб збереження та примноження власних заощаджень, забезпечуючи при цьому професійний контроль та управління активами.