Захист промислової власності в мережі «Інтернет»

1. Що є об’єктами охорони промислової власності?

Відповідь на це питання надає Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року (далі – Паризька конвенція). Паризька конвенція – міжнародний договір, який став основою для створення системи охорони промислової власності, спрямованої на захист прав інтелектуальної власності на міжнародному рівні.

Паризька конвенція визначає, що об’єктами охорони промислової власності є:

1) винаходи – технічні рішення, що відповідають критеріям новизни, винахідницького рівня та промислової придатності;

2) корисні моделі – нові технічні рішення, що мають меншу складність, ніж винаходи, але також варті охорони;

3) промислові зразки – зовнішній вигляд виробу, що визначається його формою, малюнком чи кольором, і є новим та оригінальним;

4) товарні знаки – знаки, що дозволяють відрізнити товари або послуги одного підприємства від товарів або послуг іншого;

5) знаки обслуговування – знаки, що використовуються для ідентифікації послуг, аналогічно до товарних знаків;

6) фірмові найменування – офіційні назви підприємств, що відображають їхню індивідуальність та захищаються від неправомірного використання іншими;

7) вказівки про походження чи найменування місця походження – географічні позначення, що вказують на місце походження товару і гарантують його специфічні якості;

8) припинення недобросовісної конкуренції – правовий захист від дій, що порушують чесні комерційні практики, таких як введення в оману споживачів чи нечесні методи ведення бізнесу.

Згадані вище об’єкти відіграють ключову роль у стимулюванні інновацій, розвитку бізнесу та захисту економічних інтересів власників прав.

На практиці найчастіше порушуються права власників торговельних марок, промислових зразків та винаходів, тому далі ми розглянемо методи захисту прав власників відповідних об’єктів у мережі «Інтернет».

2. Які методи боротьби з продажем в мережі «Інтернет» фальсифікованої продукції з підробленою торговельною маркою?

У повсякденному житті нерідко підприємці, які успішно рекламує та реалізує свій товар під певною торговельною маркою (далі – ТМ), починає стикатися з випадками фальсифікації продукції.

Фальсифікованою вважається продукція, виготовлена з порушенням технології або неправомірним використанням знака для товарів та послуг (ТМ), чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а також неправомірним відтворенням товару іншої особи (п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо спростити, то фальсифікованою вважається та продукція, яку будь-яка третя особа (далі – порушник) без дозволу власника ТМ виготовляє та реалізує під відповідною ТМ.

Нині продаж продукції значно діджиталізовано, що впливає не лише на рекламу та продажі, але й спрощує реалізацію фальсифікованої продукції. Унікальні виробники щодня стикаються з продажем фальсифікованої продукції в мережі «Інтернет».

За загальним правилом будь-яке посягання на права власника ТМ, а також нанесення ТМ на будь-який товар, для якого ТМ зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару з нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення) є порушенням прав власника ТМ і може вважатися фальсифікацією продукції (статті 16 та 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Для законного використання потрібен дозвіл власника ТМ, який може бути наданий на підставі ліцензійного договору (ч. 8 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»). За відсутності дозволу власник ТМ може легально перешкоджати незаконному продажу фальсифікованих товарів в інтернеті. Якщо вимоги до порушників не дають результату, а часу для судового врегулювання немає, можна припинити порушення за допомогою впливу на власників вебсайтів (соціальних мереж, Інтернет-форумів, груп, платформ онлайн-оголошень, торгових майданчиків, маркетплейсів), через які здійснюється продаж.

Найпопулярнішими майданчиками для продажу сьогодні є інтернет-магазин «Rozetka», онлайн-платформа «OLX», маркетплейс «prom.ua», соціальні мережі «Facebook» та «Instagram» тощо. Відповідні вебсайти надають можливість публікувати інформацію про продаж і здійснювати продаж товарів будь-якій зацікавленій особі. При цьому для частини перелічених вебсайтів не потрібно укладати окремий договір для розміщення інформації про продаж; достатньо лише створити особисту сторінку чи кабінет для розміщення оголошень.

Звісно, власники вебсайтів не здійснюють перевірку правомірності використання ТМ на продукції, яка продається через їхні сервіси, але це не означає, що власники вебсайтів не мають обов’язку видаляти інформацію, яка порушує права промислової власності.

Законодавчо порядок припинення порушень авторського права і суміжних прав із використанням мережі «Інтернет» закріплений у Законі України «Про авторське право і суміжні права». Цей Закон, окрім іншого, регулює відносини щодо захисту особистих немайнових та майнових авторських та/або суміжних прав.

У разі порушення будь-якою особою авторського права та/або суміжних прав із використанням мережі «Інтернет», власник торговельної марки (ТМ) має право звернутися до власника вебсайту із заявою про припинення порушення авторського права (ч. 1 ст. 56 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Після отримання відповідної заяви власник вебсайту зобов’язаний унеможливити доступ до цифрового контенту, який порушує права на ТМ. Відповідне обмеження має бути введено не пізніше ніж через 48 годин з моменту отримання заяви.

Стаття 56 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначає перелік відомостей, які має містити заява, але на практиці більшість вебсайтів мають власні онлайн-форми для подання заяв про припинення порушення авторського права. Якщо такої форми немає, достатньо сформувати заяву в письмовому вигляді та надіслати її власнику вебсайту.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не передбачає детального порядку опису процедури захисту прав. Проте торговельна марка, як і авторське право, є об’єктом права інтелектуальної власності, і застосування аналогії закону в цьому випадку є цілком допустимим, з урахуванням того, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», захист прав на торговельну марку здійснюється в судовому та іншому встановленому законом порядку. Більше того, на практиці маркетплейси та соціальні мережі розглядають заяви про припинення порушення продажу фальсифікованого товару аналогічно до заяв про припинення порушення авторських прав.

Таке подання заяви є ефективним засобом боротьби з порушниками, які відмовляються добровільно виконати вимоги про видалення інформації про продаж. Власник вебсайту, на якому розміщена інформація про продаж фальсифікованої продукції, зобов’язаний вжити відповідних заходів і повідомити про це власника ТМ.

3. Які методи боротьби з продажем в мережі «Інтернет» фальсифікованої продукції з підробленими промисловими зразками або винаходами?

Аналогічно до варіанту із захистом прав власника ТМ щодо продажу фальсифікованої продукції, можна зупинити незаконне використання патентів і промислових зразків. Незаконне використання промислових зразків, винаходів фактично також є фальсифікацією продукції.

Промисловий зразок, на відміну від ТМ, захищає зовнішній вигляд виробу, тобто його дизайн. Промисловий зразок може включати форму, текстуру, орнамент або кольорове поєднання виробу тощо (наприклад, дизайн предмета інтер’єру або форми пляшки).

Винахід – нове і корисне технічне рішення, що стосується продукту або способу його виготовлення. Це може бути новий пристрій, процес, метод або склад речовини тощо (наприклад, патент на новий тип двигуна або технологію обробки даних).

Незважаючи на різницю між видами інтелектуальної власності, кожен із них має свої особливості, а захист в мережі «Інтернет» є аналогічним. Якщо власник патенту виявив інформацію, що будь-яка третя особа здійснює продаж фальсифікованої продукції, яка виготовлена з використанням промислового зразка, винаходу або сам винахід, він може подати заяву до власника вебсайту про припинення порушення, і той має видалити інформацію про продаж. Видалення такої інформації можливе без дозволу порушника.

4. Висновки

У боротьбі з продажем фальсифікованої продукції в інтернеті особами, які незаконно використовують торговельні марки, промислові зразки або винаходи, важливо діяти швидко. Власник торговельної марки чи патенту може скористатися досудовим порядком врегулювання спору. Такий порядок є швидшим і часто ефективнішим за судовий розгляд. Звісно, подання заяви про припинення порушення не забезпечить компенсацію збитків, але допоможе власнику торговельної марки або патенту видалити інформацію з вебсайту про продаж фальсифікованої продукції порушником, а також допоможе запобігти повторним порушенням. Використання такого способу захисту робить просування та реалізацію фальсифікованої продукції майже неможливими.