Паралельні виконавчі провадження: ризики для стягувача

1. Роль виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження

Виконавче провадження є завершальною та критично важливою стадією судового процесу, без якої обґрунтоване й справедливе рішення суду ризикує залишитися лише документом. Процедура примусового виконання визначена спеціальним законодавством – ЗУ «Про виконавче провадження» та ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Ці нормативно-правові акти встановлюють складну багатоетапну процедуру, яка включає розшук майна боржника, його арешт, оцінку та реалізацію. Отже, у своїй сутності виконавче провадження – це сукупність дій органів і осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів, які здійснюються на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.

На практиці виконавче провадження передбачає комплекс заходів, спрямованих на фактичне виконання судового рішення: від пред’явлення виконавчого документа та відкриття провадження до реального отримання стягувачем стягнутих коштів чи майна. Державний або приватний виконавець наділений широким колом повноважень – від доступу до державних реєстрів для розшуку майна боржника до накладення арешту на кошти та майно та заборони його відчуження.

Досить часто трапляються ситуації, коли щодо одного боржника відкрито декілька виконавчих проваджень різними виконавцями за заявами інших стягувачів. В таких випадках виникає низка специфічних правових механізмів, які потребують врахування, тому пропонуємо розглянути їх детальніше.

2. Правове регулювання паралельних виконавчих проваджень

Чинне українське законодавство передбачає можливість відкриття декількох виконавчих проваджень стосовно одного боржника. Це питання врегульовано ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження», яка стосується виконання кількох рішень про стягнення з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження. Натомість на порядок зведення таких проваджень впливає суб’єкт, який здійснює виконання. У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №904/7326/17 від 5 грудня 2018 року (далі- Постанова ВП ВС від 05.12.2018 р.) було наголошено на тому, що правило, закріплене в ч. 1 ст. 30  ЗУ «Про виконавче провадження» щодо виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження тим виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, стосується виключно державних, а не приватних виконавців, тоді як щодо останніх діє правило абз. 2 ч. 1 ст. 30  ЗУ «Про виконавче провадження» про виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження. Отже, як державний, так і приватний виконавець можуть виконувати рішення про стягнення з боржника у зведеному виконавчому провадженні, натомість обов’язок щодо передачі матеріалів першому виконавцю, який відкрив провадження, поширюється лише на державних виконавців.

Що стосується специфіки передачі виконавчого документа в інших випадках, то з аналізу Постанови ВП ВС від 05.12.2018 р. слідує те, що така передача можлива:

• від органу державної виконавчої служби до приватного виконавця;
• від приватного виконавця до органу державної виконавчої служби;
• від одного приватного виконавця до іншого приватного виконавця.

Звертаємо увагу, що в усіх наведених випадках передача виконавчого документа здійснюється лише за заявою стягувача. Це необхідно для дотримання принципу диспозитивності, який полягає у свободі вибору стягувачем того виконавця, якому він довіряє виконання судового рішення з метою задоволення своїх вимог. Враховуючи те, що обов’язок передати виконавчий документ для зведення виконавчих проваджень є лише у державних виконавців, то цілком можлива ситуація, коли щодо Вашого боржника будуть відкриті виконавчі провадження за заявами інших стягувачів, які будуть виконуватися паралельно до Вашого.

Розглянемо особливості звернення стягнення на різні види майна:

• щодо нерухомого майна, визначальним є момент реєстрації обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пріоритет у зверненні стягнення матиме той виконавець, який першим зареєстрував обтяження. При цьому, як зазначено у Постанові ВП ВС від 05.12.2018 р., черговість відкриття виконавчого провадження не має значення для визначення пріоритету звернення стягнення.
• щодо грошових коштів на банківських рахунках боржника, то ситуація складніша, оскільки ключове значення має не лише момент накладення арешту, але й подання відповідного розрахункового документа до банківської установи. Згідно з ст. 1072 ЦК України, банк здійснює списання коштів за розрахунковим документом, наданим відповідно до умов обтяження. У разі одночасного надходження кількох платіжних інструкцій, банк керується пріоритетністю відповідних обтяжень (яке з них було зареєстроване першим).
• щодо рухомого майна, то відповідно до ст. 12 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», пріоритетність задоволення вимог кредиторів визначається так само як і стосовно нерухомого майна- черговістю реєстрації обтяжень. Однак на відмінну від останнього, рухоме майно може не бути вилученим фізично, а залишатись у боржника, тому виникає ризик повторного арешту іншими виконавцями.

З наведеного вище вбачається, що у разі «конкуренції» виконавчих проваджень існує ряд юридичних особливостей, які можуть створювати ризики для Вас, як стягувача, в одному з таких проваджень, а тому пропонуємо дослідити їх детальніше.

3. Ризики паралельних виконавчих проваджень для стягувача

По-перше, ризик втрати пріоритетності у задоволенні вимог. Найсуттєвішим викликом є втрата пріоритету у зверненні стягнення через неоперативні дії обраного Вами виконавця. Навіть якщо Ваше виконавче провадження було відкрито першим, інший виконавець може випередити у накладенні арешту та реєстрації обтяжень на майно боржника. Відповідно до згаданої вище Постанови ВП ВС від 05.12.2018 р. саме момент реєстрації обтяження, а не черговість відкриття провадження, визначає пріоритет у зверненні стягнення.

По-друге, блокування процесу стягнення через бездіяльність інших виконавців. Суттєвою проблемою є ситуація, коли виконавець, який першим наклав арешт на майно, не вживає активних дій щодо його реалізації. У такому випадку інші виконавці не можуть звернути стягнення на арештоване майно, доки перший виконавець не завершить процедуру виконання рішення.

По-третє, ризик затягування процедури реалізації майна. Наявність декількох арештів щодо одного й того ж майна може суттєво ускладнити його реалізацію, оскільки у такому разі необхідно буде узгоджувати дії з кількома виконавцями або очікувати зняття попередніх арештів. Безумовно це може призвести до затягування процесу та негативного впливу на вартість майна боржника.

По-четверте, ризики, пов’язані із закінченими провадженнями. За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», після закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення. Не зважаючи на це, часто трапляються випадки, коли виконавче провадження закінчене, але арешт з майна боржника незнятий. Безумовно, такі «історичні» арешти можуть блокувати можливість звернення стягнення на виявлене майно, оскільки ані попередній виконавець (через закінчення провадження), ані поточний виконавець (через наявність попереднього арешту) не можуть здійснити його реалізацію.

Для максимізації Ваших шансів на успішне отримання коштів чи майна боржника, стягнутих судовим рішенням, в умовах паралельних виконавчих проваджень пропонуємо розглянути покроковий алгоритм дій.

4. Алгоритм дій стягувача при паралельних виконавчих провадженнях

Для успішного виконання судового рішення в умовах «конкуруючих» виконавчих проваджень для Вас, як стягувача, необхідно обрати ефективний алгоритм поведінки, який складається з наступних етапів:

1. Превентивні заходи: провести попередній аналіз майнового стану боржника; виявити потенційні ризики та перешкоди для стягнення; сформувати доказову базу щодо наявності майна у боржника; запобігти можливим зловживанням з боку боржника (за можливості).
2. Вибір ефективного виконавця: проаналізувати попередній досвід роботи виконавця (за наявності); оцінити його завантаженість та ресурсні можливості; враховувати територіальне розташування виконавця відносно майна боржника.
3. Оперативність у відкритті провадження та накладенні арештів: негайно після отримання виконавчого документа звернутись до обраного виконавця; контролювати своєчасність накладення арештів та реєстрацію обтяжень виконавцем; надати виконавцю всю наявну інформацію про майно боржника.
4. Координація дій з іншими стягувачами (за можливості): встановити контакт з іншими стягувачами; розглянути можливість об’єднання зусиль для спільного стягнення; узгодити стратегію реалізації майна; за необхідності укласти договір про порядок задоволення вимог;
5. Активний моніторинг та супровід виконавчого провадження: регулярно запитувати інформацію про вжиті заходи; відстежувати реєстрацію обтяжень у відповідних реєстрах; контролювати дотримання строків вчинення виконавчих дій; своєчасно оскаржувати бездіяльність виконавця (у разі необхідності).

5. Висновки

Правове регулювання паралельних виконавчих проваджень характеризується складною системою пріоритетів та взаємодії між різними виконавцями. Ключовими факторами успішного стягнення є своєчасність реєстрації обтяжень, оперативність дій виконавця та чітке дотримання процедурних норм. Особливої уваги потребують ризики, пов’язані з черговістю накладення арештів на різні види майна – нерухоме і рухоме майно, грошові кошти, оскільки кожен з них має специфічні механізми пріоритезації. Зважаючи на це, для успішного виконання рішення важливим є не лише дотримання процедури, але й стратегічне планування, ретельний моніторинг та правильна координація всіх учасників процесу.

Наша юридична компанія має широкий досвід супроводження складних виконавчих проваджень. Саме тому ми готові надати професійну підтримку на всіх етапах стягнення – від аналізу потенційних ризиків до контролю за процесом виконання судового рішення та реального отримання Вами грошових коштів чи майна, стягнутих судовим рішенням.