Суд відмовив експедитору у стягненні 16 млн грн
Експедитор вимагав від зернотрейдера понад 16 млн грн боргу та нарахувань. Аналіз платіжних документів допоміг підтвердити оплату послуг і домогтися відмови в позові.
Зміст
1. Як виник спір з експедитором на 16 млн грн
До юристів ЮК «АРМАДА» звернувся Клієнт, який отримав позовну заяву від експедитора про стягнення заборгованості на загальну суму 16 062 316,84 грн.
Предметом судового спору у справі № 927/412/26 стали правовідносини, що виникли на підставі договору транспортно-експедиторського обслуговування залізничним рухомим складом по території України, укладеного між сторонами ще у липні 2020 року. Протягом кількох років компанії плідно співпрацювали, здійснюючи масштабні відвантаження зернових культур (зокрема, зерна кукурудзи) до внутрішніх портів та на експортні напрямки.
Однак згодом між контрагентами виник фінансовий конфлікт. Позивач звернувся до суду з вимогою примусового стягнення коштів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за період вересень-грудень 2023 року у Клієнта нібито утворилася значна заборгованість за низкою актів приймання-передачі наданих послуг.
Позивач вимагав стягнути з Клієнта загальну суму 16 062 316,84 грн., яка включає:
- основний борг у розмірі 9 849 142,15 грн;
- пеня у розмірі 4 444 500,78 грн;
- 3% річних у сумі 443 459,12 грн;
- інфляційні втрати у розмірі 1 325 214,76 грн.
2. Чим експедитор обґрунтовував свої вимоги
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на загальні норми Цивільного кодексу України щодо належного виконання зобов’язань та положення Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Позивач наполягав на тому, що надані послуги з експедирування залізничних вагонів, організації перевезень та компенсації залізничних тарифів були виконані в повному обсязі, що підтверджується підписаними електронними цифровими підписами (КЕП) актами виконаних робіт.
Головним аргументом позивача у частині наявності боргу було твердження про те, що Клієнт здійснював поточні оплати за пізнішими періодами, залишаючи неоплаченими акти попередніх періодів (зокрема, осені 2023 року). При цьому позивач самостійно здійснював розподіл та зарахування від зернотрейдера коштів на власний розсуд, ігноруючи призначення платежів у платіжних документах.
Проте, адвокат ЮК «АРМАДА» під час детального вивчення матеріалів справи виявив фундаментальні вади у правовій позиції опонента, зокрема:
- Позивач намагався перекласти на більш ранні неоплачені періоди кошти, які чітко цільовим призначенням спрямовувалися Клієнтом на інші етапи виконання договору, або ж не враховував хронологічний порядок погашення заборгованості за відсутності прямого застереження в договорі.
- Нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснювалося позивачем на загальну суму заявленого боргу за період, коли фактично грошові зобов’язання за спірними актами вже були виконані підприємством у повному обсязі шляхом наступних перерахувань коштів.
Позивач не взяв до уваги дані інформаційних повідомлень банків та деталізацію платежів, які чітко свідчили про погашення конкретних рахунків та етапів робіт.
3. Як ЮК «АРМАДА» побудувала захист зернотрейдера
Команда ЮК «АРМАДА» розробила багаторівневу стратегію захисту, яка базувалася на досконалому аналізі первинної бухгалтерської документації за весь період співпраці сторін (з 2020 по 2024 роки).
Захист ґрунтувався на таких ключових правових тезах:
- Адвокат компанії провів детальний ретроспективний аудит усіх платіжних доручень, платіжних інструкцій та інформаційних повідомлень банківських установ за 2020–2024 роки. Було документально доведено, що загальна сума фактично перерахованих Клієнтом коштів за весь час дії договору становила понад 111 мільйонів гривень, що повністю покривало вартість реально наданих послуг.
- Адвокат обґрунтував, що відповідно до положень ст. 534 ЦК України та усталеної судової практики Верховного Суду у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 921/12/19, від 06.07.2020 у справі № 754/2569/16ц, за відсутності в договорі спеціального положення про право експедитора самостійно розподіляти кошти всупереч волі платника, платежі з конкретним призначенням мають відносно чітку приналежність, а інші платежі підлягають зарахуванню в хронологічному порядку. Оскільки у спірному договорі не було передбачено права експедитора на довільний розподіл авансів і платежів, дії позивача щодо самовільного перерозподілу коштів були визнані незаконними.
- Завдяки математично точним розрахункам, адвокат довів суду, що станом на дату початку нарахування штрафних санкцій (жовтень 2024 року) спірна заборгованість за вказаними актами була повністю погашена попередніми та поточними платежами підприємства. Відповідно, за відсутності основного боргу відсутні й законні підстави для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних (акцесорні зобов’язання припиняються разом із основним).
- У ході судових засідань адвокат наголосив, що звернення до суду з позовом за відсутності порушеного цивільного права є самостійною підставою для відмови в позові.
4. Чому суд відмовив у стягненні коштів
Розгляд справи № 927/412/26 у господарському суді відзначався високим рівнем змагальності сторін. Суд ретельно дослідив усі надані сторонами докази: додаткові угоди до договору, заявки на перевезення, залізничні накладні, акти виконаних робіт, акти звірки взаєморозрахунків, а також банківські платіжні документи.
У своєму рішенні суд повністю погодився з правовою позицією та аргументами адвоката ЮК «АРМАДА», сформувавши важливі висновки:
- Суд зазначив, що у платіжних документах та банківських інформаційних повідомленнях за період 2023–2024 років містилися чіткі посилання на призначення платежів та конкретні рахунки. За відсутності в договорі застережень про право експедитора на самостійний розподіл коштів, такі платежі підлягають зарахуванню відповідно до волевиявлення платника або в хронологічному порядку. Суд визнав необґрунтованими спроби позивача штучно перекинути кошти на погашення інших періодів.
- Здійснивши власний перерахунок господарських операцій за період з 2020 по 2024 роки, суд встановив, що вартість послуг за спірними актами була повністю сплачена підприємством-відповідачем.
- Суд критично оцінив спроби позивача доводити наявність боргу виключно через акти звірки, нагадавши усталену практику Верховного Суду – постанови Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/9004/13, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20: акт звірки є лише технічним (фіксуючим) бухгалтерським документом інформаційного характеру, який не є первинним обліковим документом і сам по собі не підтверджує факт здійснення господарської операції чи наявності не погашеного за первинними документами боргу, якщо він спростовується первинними платіжними документами.
- Оскільки судом було встановлено факт повної оплати послуг станом на день звернення до суду, суд констатував відсутність у позивача порушеного цивільного права, що є безумовною матеріально-правовою підставою для відмови в позові. Подібна правова позиція щодо визначення предмета спору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, від 01.08.2019 у справі № 916/1743/18.
Докладніше про доказове значення таких документів читайте у матеріалі «Стягнення заборгованості на підставі актів звірки взаємних розрахунків»
5. Висновки
За результатами судового розгляду 16 вересня 2026 року Господарський суд Чернігівської області ухвалив рішення, яким у задоволенні позову експедитора до Клієнта відмовлено повністю, а всі судові витрати покладено на позивача.
Таким чином, своєчасне залучення фахівців ЮК «АРМАДА» дозволило провести глибокий аудит багаторічної фінансової історії взаємовідносин, виявити маніпуляції з боку опонента та сформувати обґрунтовану правову позицію, яка витримала перевірку судом першої інстанції та захистила бізнес Клієнта від мільйонних збитків.
Якщо ваша компанія отримала позов про стягнення заборгованості, команда практики судового супроводу та вирішення спорів ЮК «АРМАДА» допоможе оцінити документи та підготувати позицію захист.






