Вирішення спору в міжнародному арбітражному суді: як розпочати процес

1. Основні умови для ініціації арбітражного процесу

Міжнародний арбітраж зарекомендував себе як ефективний інструмент вирішення комерційних спорів між компаніями з різних країн. Для бізнесу це можливість захистити свої інтереси за межами національної судової системи, обравши більш гнучкий, конфіденційний, швидкий та прогнозований формат врегулювання спору.

Проте, для вирішення спору у будь-якому міжнародному арбітражному суді, варто врахувати низку умов. Їх виконання є запорукою того, що справа буде прийнята до розгляду та розглянута міжнародним арбітражним судом.

Основними умовами для вирішення спору в міжнародному арбітражному суді є:

• Наявність арбітражної угоди, – домовленості сторін контракту, між якими виник або може виникнути спір, про передачу спору на розгляду арбітражному суду.
• Подання належно оформленого запиту на арбітраж,– аналога позовної заяви в міжнародному арбітражі.
• Сплата арбітражних зборів, – оплати за подання та розгляд запиту на арбітраж.

Без виконання цих вимог міжнародний арбітражний суд може відмовити у прийнятті запиту на арбітраж або повернути запит без розгляду. Тому важливо відповідально підійти до їх виконання.

Далі ми розглянемо особливості кожної з цих умов, порядок їх виконання та можливі наслідки у разі їх недотримання.

2. Наявність арбітражної угоди: її форми, зміст та ризики, пов’язані з нею

Для того, щоб міжнародний арбітражний суд прийняв запит на арбітраж до розгляду, між сторонами контракту, між якими виник або може виникнути спір, має бути укладено арбітражну угоду.

Арбітражна угода – це домовленість сторін контракту, між якими виник або може виникнути спір, про одночасну відмову сторін від вирішення цього спору у національних судах і згоду передати цей спір на розгляд міжнародного арбітражного суду.

Арбітражна угода може бути оформлена як окремий документ або міститися в контракті у вигляді арбітражного застереження.

На практиці частіше використовується саме арбітражне застереження. Укладення арбітражного застереження як частини контракту автоматично запускає погоджений механізм вирішення спорів із моменту підписання контракту, тоді як окрему арбітражну угоду треба погоджувати та підписувати окремо. Більше того, у разі, якщо на момент виникнення спору вона не була підписана, контрагент може відмовитися від її підписання, а отже і від вирішення спору в міжнародному арбітражному суді.

І окрема від контракту арбітражна угода, і арбітражне застереження мають містити певні обов’язкові умови, у разі відсутності яких існує ризик визнання їх недійсними.

Такими умовами є:

• умова про спори, щодо яких укладається арбітражне застереження (зазвичай це спори, що виникли або можуть виникнути безпосередньо з укладеного сторонами контракту)
• домовленість сторін про виключення вказаних спорів з юрисдикції державних судів та передачу спору на вирішення до арбітражного суду.
• визначення виду арбітражу: арбітраж ad hoc – арбітражний суд, який формується для вирішення конкретного спору, чи арбітраж у постійно діючому міжнародному арбітражному суді.

У разі, якщо сторони контракту домовилися про арбітраж у постійно діючому міжнародному арбітражному суді, в арбітражній угоді/арбітражному застереженні необхідно визначити процесуальні правила (регламент), за якими вирішуватиметься їх спір та/або міжнародний арбітражний суд, який буде вирішувати справу.

У разі, якщо сторони обрали арбітраж ad hoc, необхідно визначити в арбітражній угоді/арбітражному застереженні застосування ad hoc арбітражних правил (регламенту), наприклад, арбітражного регламенту Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ)

Незазначення або некоректне зазначення в арбітражній угоді/арбітражному застереженні однієї з цих умов може призвести до визнання їх недійсними, тобто такими, що не підлягають застосуванню. Як наслідок, вирішити спір в міжнародному арбітражному суді буде неможливо.

Окрім вказаних вище обов’язкових умов арбітражної угоди/арбітражного застереження, краще також передбачити і додаткові:

• кількість арбітрів – арбітражних суддів, які будуть розглядати спір;
• визначення процедури призначення арбітрів (актуально, якщо сторони домовилися про передачу спору на вирішення арбітражу ad hoc, адже регламентами постійно діючих міжнародних арбітражних судів зазвичай передбачається порядок призначення арбітрів);
• визначення місця, де буде розглядатися спір;
• визначення мови, на якій повинен розглядатися спір;
• матеріальне право, тобто право якої країни буде застосовуватися при вирішенні справи по суті.

Більшість міжнародних арбітражних установ, зокрема Арбітражний суд Міжнародної торгової палати у місті Парижі (ICC), Арбітражний інститут Торгової палати міста Стокгольма (SCC) тощо пропонують стандартні арбітражні застереження.

Наприклад, рекомендоване арбітражне застереження від Арбітражного суду Міжнародної торгової палати у місті Парижі (ICC) виглядає наступним чином:

«Усі спори, що виникають з цього контракту або у зв’язку з ним, підлягають остаточному вирішенню відповідно до Арбітражного регламенту Міжнародної торгової палати одним або кількома арбітрами, призначеними відповідно до зазначеного регламенту.»

З різними варіаціями цього арбітражного застереження також можна ознайомитися на офіційному сайті Міжнародної торгової палати.

Втім, як бачимо, вказане положення не враховує специфіку правовідносин сторін контракту, зокрема питання щодо мови, кількості арбітрів, місця арбітражу, застосовного матеріального права тощо. Саме тому краще окремо передбачити у вашій арбітражній угоді/арбітражному застереженні ці додаткові умови, адже в іншому випадку всі невирішені питання вирішить міжнародний арбітражний суд на власний розсуд.

Окрім цього, слід враховувати ризики, пов’язані з неточним формулюванням арбітражної угоди/арбітражного застереження.

Найчастішою помилкою є незазначення точної назви постійно діючого міжнародного арбітражного суду або зазначення її некоректно, тобто так, що унеможливлює встановлення наміру сторін звернутися до конкретної арбітражної установи, яка розгляне їх спір.

Приклад такої помилки:

«Усі спори, що виникають з цього контракту або у зв’язку з ним, підлягають вирішенню у Міжнародному торгово-правовому арбітражному центрі відповідно до його правил.»

Вказане положення має явний недолік: назва «Міжнародний торгово-правовий арбітражний центр» звучить офіційно, але не ідентифікує жодний конкретний або загальновідомий міжнародний арбітражний суд. Тобто, неможливо встановити, до якого саме міжнародного арбітражного суду сторони контракту мали намір звернутися, що унеможливлює виконання такої арбітражної угоди/арбітражного застереження. Національні суди неодноразово притримувалась такої позиції.

Зокрема, у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що хоча очевидним є намір сторін передати спір на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу, проте назва арбітражної установи, яка міститься у контракті, а також відсутність у ньому інформації про місце проведення арбітражу, не дає можливості визначити до якого саме арбітражу має звертатися сторона. Таким чином, неможливість виконання арбітражної угоди викликана істотною помилкою у назві постійно діючого міжнародного арбітражного суду, до якого передається спір.

Тобто, недоліки в окремій арбітражній угоді або арбітражному застереженні, особливо неправильне або неточне зазначення назви міжнародного арбітражного суду, можуть призвести до визнання арбітражної угоди/арбітражного застереження недійсними. Як наслідок, сторони контракту втратять можливість вирішити спір у передбаченому ними порядку.

У зв’язку з цим, слід приділяти належну увагу як формулюванню арбітражної угоди/арбітражного застереження, так і вибору міжнародних арбітражних судів, користуючись перевіреними формулюваннями та офіційними джерелами міжнародних арбітражних судів.

3. Подання запиту на арбітраж

Другою обов’язковою умовою для початку розгляду спору арбітражним судом є подання належно оформленого запиту на арбітраж, – аналога позовної заяви у вимірі міжнародного арбітражу.

Кожний міжнародний арбітражний суд встановлює власні вимоги до запиту на арбітраж. Вони регулюються регламентами цих арбітражних судів.

Для прикладу у цій статті використаємо вимоги, встановлені Регламентом Арбітражного суду Міжнародної торгової палати (ICC) у місті Парижі – найвідомішого міжнародного арбітражного суду. Але слід зазначити, що регламенти інших міжнародних арбітражних судів мають подібні вимоги. Ознайомитися з повним текстом Регламенту Арбітражного суду Міжнародної торгової палати (ICC) у місті Парижі можна на офіційному сайті ICC.

Тож, що потрібно зазначити у запиті на арбітраж:

• указати повне найменування, юридичний статус (ТОВ, АТ тощо), юридичну та поштову адресу, електронну пошту й номер телефону кожної зі сторін;
• вказати особу або осіб, які представляють вас (позивача): вкажіть їх ПІБ, посаду, контактні дані, а також додайте довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження представників (наприклад, довіреність);
• чітко і коротко описати, з чого виник спір (наприклад, невиконання зобов’язань за контрактом), розписати дати, події та факти, які підтверджують порушення іншої сторони;
• указати, чого ви вимагаєте: відшкодування збитків, поставку товару, сплату штрафу тощо. Якщо можливо, сіл також оцінити вартість кожної вимоги;
• вказати, у якому документі міститься арбітражна угода (в окремому документі чи у контракті) і додати її копію до запиту;
• якщо вимоги пред’являються за різними контрактами з різними арбітражними угодами – уточнити, яка вимога відноситься до якого контракту;
• повідомити скільки арбітрів ви пропонуєте (одного чи трьох) і запропонувати свого кандидата: укажіть його ПІБ, контакти і кваліфікацію;
• зазначити свої пропозиції щодо:
• місця арбітражу (місто, країна);
• застосовного матеріального права (право якої країни має застосовуватися при вирішенні спору по суті);
• мови розгляду спору (українська, англійська тощо).

Краще дотримуватися чіткої структури, додавати нумерацію пунктів і копії всіх релевантних документів (контрактів, рахунків, листування тощо). Запит має бути зрозумілим навіть особі, не знайомій з деталями вашої справи.

Разом із запитом необхідно також подати докази сплати реєстраційного збору,- плати за прийняття запиту на арбітраж міжнародним арбітражним судом. Детальніше розглянемо вказану вимогу далі.

Важливо уточнити, що вказані вимоги та поради є загальними. Важливо перед формуванням запиту до кожного окремого міжнародного арбітражного суду перевірити встановлені ним вимоги до запиту на арбітраж, орієнтуючись при цьому на регламент такого міжнародного арбітражного суду.

Якщо не дотриматися формальних вимог до запиту на арбітраж, міжнародний арбітражний суд може встановити строк, протягом якого необхідно виправити вказані недоліки. У разі невиконання вимоги справа закривається без шкоди для права позивача пред’являти згодом ті самі позовні вимоги в іншому запиті.

Таким чином, недотримання вимог до запиту на арбітраж може призвести до затримок або закриття справи без розгляду. Водночас, така відмова не позбавляє права подати запит повторно. Щоб уникнути зайвих ускладнень та затримок, слід дотримуватися усіх вимог встановлених регламентом міжнародного арбітражного суду до запиту на арбітраж.

4. Процедура сплати арбітражних зборів та наслідки їх несплати

Міжнародні арбітражні суди, на відміну від національних судів, фінансуються самими сторонами, які звернулися за вирішенням спору. Це означає, що усі витрати на вирішення спору (включаючи гонорари арбітрів) покриваються за їх рахунок.

У випадку з порядком сплати арбітражних зборів, то регламент кожного міжнародного арбітражного суду передбачає окрему процедуру.

Проте, як правило, процедура сплати арбітражних зборів у залежності від обраного вами міжнародного арбітражного суду майже не відрізняється і виглядає наступним чином:

1. Реєстраційний (початковий) збір

Це обов’язковий фіксований платіж, який позивач має внести одразу при поданні запиту на арбітраж.

До прикладу, у Арбітражному суді Міжнародної торгової палати (ICC) реєстраційний збір становить 5000 доларів США, у Лондонському міжнародному арбітражному суді (LCIA) – 1750 фунтів стерлінгів, у Арбітражному інституті Торгової палати міста Стокгольма (SCC) – 2000 євро.

Звертаю увагу, що вказані реєстраційні збори актуальні на дату публікації цієї статті.

2. Попередній аванс

Після прийняття запиту на арбітраж адміністративний орган міжнародного арбітражного суду (орган, що займається перевіркою запиту на арбітраж, перевіркою сплати арбітражних зборів, призначенням або затвердження арбітрів тощо) розраховує орієнтовну суму витрат на перший етап процесу. Позивач має окремо сплатити цю суму, інакше справа може не рухатися далі. Цей аванс покриває підготовчі дії суду, участь адміністративного органу, початкову діяльність арбітра або арбітрів.

3. Аванс на витрати

Після встановлення вимог обох сторін, між якими виник спір, міжнародний арбітражний суд визначає загальну суму витрат на весь процес. Цей аванс зазвичай сплачується порівну обома сторонами. У разі несплати однією стороною, інша сторона може покрити всю суму самостійно, щоб справа не зупинилась.

Усі попередні платежі (включаючи реєстраційний та попередній аванс) зараховуються як частина цього загального авансу на витрати.

4. Фінальне визначення витрат

Після завершення справи міжнародний арбітражний суд складає фінансовий звіт, у якому вказує:

• фактичні витрати (адміністративні збори + гонорари арбітрів);
• кому і скільки має бути відшкодовано або доплачено;
• хто нестиме витрати: зазвичай сторона, яка програла справу, але це вирішують судді.

Якщо залишаться кошти з попередньо сплачених авансів, вони повертаються сторонам пропорційно їх внескам.

Що важливо пам’ятати:

• Вказаний порядок є узагальненим. Конкретний порядок, методи розрахунку, та розміри арбітражних зборів можуть змінюватися залежно від обраного міжнародного арбітражного суду.
• Без сплати реєстраційного збору розгляд справи не почнеться.
• Затримка в оплаті авансів може зупинити процес розгляду справи.
• Сплата авансу на витрати – спільна відповідальність сторін і в разі несплати однією з них інша має право, але не обов’язок, покрити її частку.
• Суми арбітражних зборів можуть бути вищими, ніж у національних судах, але це компенсується швидкістю, нейтральністю та професійністю розгляду.

5. Висновки

Міжнародний арбітраж є ефективним інструментом захисту інтересів бізнесу в міжнародних правовідносинах. Проте, для того, щоб скористатися його перевагами, необхідно дотриматися чітких процесуальних вимог, встановлених регламентом міжнародного арбітражного суду, до якого ви маєте намір звернутися.

По-перше, фундаментом для звернення до міжнародного арбітражного суду є наявність чинної арбітражної угоди у вигляді окремої угоди або арбітражного застереження. ЇЇ чинність залежить від її змісту, вона має містити усі необхідні елементи: домовленість сторін про передачу спору на розгляд міжнародному арбітражному суду, вид арбітражу, точну назву міжнародного арбітражного суду, кількість арбітрів, мову розгляду, місце арбітражу, застосовне матеріальне право тощо. Будь-яка неточність здатна поставити під загрозу всю можливість вирішення спору в міжнародному арбітражному суді.

По-друге, важливо подати запит на арбітраж, який відповідає вимогам обраного вами міжнародного арбітражного суду. У ньому мають бути викладені основні обставини спору, вимоги, посилання на арбітражну угоду, інформація про сторони та арбітрів тощо. Неповний або неналежно оформлений запит може бути повернутий без розгляду.

І нарешті, важливо сплатити усі арбітражні збори. Вони включають фіксований реєстраційний збір, попередній аванс та загальний аванс на витрати. У разі несплати будь-якого з цих платежів процес може бути призупинений.