Кейс-рев'ю: Перемога у Верховному Суді: стягнення понад 18 млн грн договірних збитків на користь світового агротрейдера

1. Вступ

Безумовно, вступаючи у ті чи інші правовідносини, суб’єкти господарювання, не зважаючи на рівень ділової репутації та довіри один до одного, мають передбачати договірні механізми, які убезпечать сторін від наслідків, які можуть виникнути у випадку порушення зобов’язань.

Одним із механізмів, що набуває популярності протягом останнього часу є запозичена в українську правову систему з країн загального права конструкція заздалегідь визначених збитків, коли сторони договору визначають у договорі суму (або спосіб обчислення суми) збитків, яка підлягатиме відшкодуванню винною стороною у разі порушення конкретного зобов’язання.

Однак, практика правозастосування національних судів у спорах щодо стягнення заздалегідь визначених збитків ще перебуває на стадії формування, що зумовлює існування різних підходів у питанні можливості стягнення таких збитків, про що раніше детально зазначав у своїй аналітичній статті радник практики судового супроводу та вирішення спорів, адвокат Валентин Гамей.

2. Суть правовідносин

Використання конструкції заздалегідь визначених збитків має особливе значення для форвардних контрактів, сторони якого погоджують купівлю-продаж обумовленої кількості конкретного виду базового активу за фіксованою ціною на визначену дату в майбутньому. Не дивлячись на очевидні вигоди такого виду договору, його невиконання може завдати постраждалій стороні втрат у вигляді підвищення ціни на необхідний товар, зриву циклу виробництва продукції, невиконання договорів з контрагентами тощо.

Між клієнтом ЮК «АРМАДА» – підприємством, яке входить до групи компаній одного з найбільших виробників, переробників та трейдерів сільськогосподарської продукції у світі та фермерським господарством, що здійснює виробництво сільськогосподарської продукції було укладено форвардні договори поставки насіння соняшнику.

У відповідності до умов вказаних договорів, за попередньо визначеною ціною та у конкретні строки, фермерське господарство зобов’язувалось поставити і передати у власність підприємства насіння соняшнику, яке було необхідно для переробки та подальшого виробництва олії.

Однак у передбачені договорами поставки строки постачання товару не відбулося.

При укладені договорів поставки, сторони погодили, що в разі, якщо постачальник не поставить товар у визначеній кількості, покупець має право укласти договір з третіми особами на недопоставлений об`єм товару. Постачальник в цьому випадку зобов`язаний відшкодувати покупцю витрати по укладенню договору з третьою особою та різницю між ціною товару, яка була передбачена цим договором, і ціною товару, який був придбаний у третьої особи. Таким чином, у вказаній умові договору, сторони використали конструкцію заздалегідь визначених збитків.

У зв’язку з неналежним виконанням постачальником своїх договірних зобов’язань щодо поставки покупцю товару в повному обсязі та в строк, установлений договорами, підприємство вимушено придбало необхідний товар у інших постачальників. Проте, зважаючи на підвищення цін на ринку на цей товар, наш клієнт був вимушений укласти договори про поставку насіння соняшнику за більш високою ціною, що зумовило понесення підприємством суттєвих додаткових витрат та виникнення підстав для стягнення з недобросовісних постачальників збитків.

3. Правові позиції сторін спору

Правова позиція, сформована юристами ЮК «АРМАДА», ґрунтувалась на положеннях укладених між сторонами договорів щодо обов’язку постачальника компенсувати покупцю різницю в ціні за непоставлений товар між договорами з первісним постачальником та договорами, укладеними з метою заміщення непоставленого товару з третіми особами; положеннях ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, а також актуальній правозастосовній практиці у такій категорії спорів у взаємозв’язку з фактом невиконання постачальником договірних зобов’язань.

Постачальник заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на відсутність його вини у порушенні умов договорів з огляду на відсутність можливості збору врожаю соняшнику 2020 року, а також низьку врожайність, стверджував про існування форс-мажорних обставин, що мали наслідком неможливість виконання договірних зобов`язань. Крім того постачальник стверджував, що покупець навмисно здійснював закупівлю насіння соняшника з метою заміщення непоставленого товару за завищеними цінами. Також фермерське господарство стверджувало про неможливість стягнення заздалегідь визначених збитків з огляду на відсутність у його діях повного складу цивільного правопорушення.

4. Мотиви, з яких виходили місцевий та апеляційний господарські суди

Досліджуючи обґрунтованість позовних вимог, судом першої інстанції установлено факт порушення постачальниками умов договорів в частині поставки товару у визначений строк, а також відсутність належних доказів, які б свідчили про наявність передбачених законом або договором підстав для звільнення їх від відповідальності. Водночас судом підтверджено обставину придбання покупцем відповідного товару у третіх осіб з метою заміщення невиконаного зобов`язання.

Ураховуючи наведене, а також положення договорів поставки, яким передбачено відповідальність постачальника за порушення строків виконання зобов`язання, суд дійшов висновку про наявність у діях постачальників усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення – порушення зобов`язання, завдання збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та негативними наслідками, а також вини як форми суб`єктивного ставлення до вчиненого порушення.

Натомість суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку встановленим у справі обставинам та умовам договору поставки, дійшов протилежних висновків та вирішив відмовити у задоволенні позовів повністю.

Зокрема, Східний апеляційний господарський суд, аналізуючи наявність підстав для стягнення збитків, вказав на недоведеність Позивачем як самого факту понесення збитків, так і їх розміру та причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) постачальників та понесеними витратами.

Фахівці ЮК «АРМАДА» не погодились з такими висновками апеляційного суду, оскільки при розгляді справи ним не було враховано відповідну умову договорів поставки, якою сторони погодили порядок відшкодування збитків, а також не застосовано при вирішенні справи правового висновку Верховного Суду щодо застосування положення ЦК та ГК України в частині відшкодування реальних збитків, зробленого у подібних до спірних правовідносинах.

5. Позиція Верховного Суду

Досліджуючи обґрунтованість позовних вимог про стягнення з постачальника збитків, завданих унаслідок неналежного виконання договірного зобов`язання щодо поставки продукції, та доводи касаційних скарг Позивача у межах справ №913/275/24, №913/333/24, №913/372/24, Верховний Суд виходив із того, що у разі наявності в договорі положень про компенсацію витрат покупця, пов`язаних із реалізацією права на заміщення недопоставленого товару, такі витрати набувають характеру збитків у розумінні частини першої статті 22 ЦК України.

Ураховуючи зазначене та положення спірних договорів поставки, Верховний Суд погодився з правовою позицією юристів ЮК «АРМАДА» про те, що додаткові витрати, понесені покупцем у зв`язку із заміщенням недопоставленого товару аналогічним товаром, придбаним у інших постачальників, за своєю правовою природою є збитками, які підлягають компенсації. Зазначені витрати прямо випливають із узгодженого сторонами механізму договірної відповідальності та мають ознаки шкоди у формі реальних втрат, спричинених порушенням умов договорів з боку постачальника.

Таким чином Верховний Суд підтвердив свої попередні висновки про можливість стягнення заздалегідь визначених збитків, що позитивно впливає на формування єдності судової практики та дотримання принципу правової визначеності.

Більше того, Верховний Суд конкретизував свою попередню практику, зауваживши, що юридично значущим у такій категорії спорів є доведення саме того, що витрати на заміщення товару були безпосередньо зумовлені порушенням умов договору постачальником, а не оцінка комерційної ефективності або господарської поведінки покупця, адже саме по собі зростання витрат на закупівлю сировини внаслідок порушення зобов`язання постачальником прямо впливає на економічні результати господарської діяльності підприємства, в тому числі на показники рентабельності та збитковості, та становить належну правову основу для розгляду вимоги про відшкодування відповідних збитків відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України.

6. Висновок та рекомендації

Висновки Верховного Суду, викладені у постановах по  наведеним справам є черговим кроком у формуванні сталої та передбачуваної судової практики щодо можливості стягнення заздалегідь визначених збитків. Разом із тим, ефективність застосування цієї конструкції напряму залежить від якості її договірного врегулювання.

Передусім, укладаючи договори, сторони мають чітко та недвозначно визначати механізм компенсації збитків, зокрема рекомендуємо відображати це у вигляді конкретної математичної формули, адже у випадку виникнення спору це значно спростить процедуру доведення розміру збитків. Також важливо вказувати, за яких умов та у випадку порушення якого конкретного зобов’язання може бути застосованим механізм відповідальності. Особливу увагу слід приділити формулюванням щодо правових наслідків припинення зобов’язань сторін за договором або його розірвання, адже відсутність чіткої регламентації та наявність двозначних або надто загальних формулювань у випадку виникнення судового спору можуть бути витлумачені судом на користь опонента.

Фахівці ЮК «АРМАДА» мають значний досвід не лише у супроводі судових спорів щодо стягнення заздалегідь визначених збитків, але й у драфтингу якісних договорів, які мінімізують Ваші ризики. Звертаючись до команди ЮК «АРМАДА», ви отримуєте надійного юридичного партнера, здатного ефективно захистити ваші інтереси на всіх етапах реалізації господарських відносин — від супроводу укладення договору до захисту порушених прав у суді.