11 Березня 2024 року — Кримінальне право та процес — Час читання: 7 хвилин
Кримінальна відповідальність уповноважених осіб та керівництва замовників публічних закупівель
Актуальність та особливості кримінальної відповідальності у сфері публічних закупівель за статтями 191, 364 Кримінального кодексу України.
1. Актуальність проблеми кримінального переслідування в сфері публічних закупівель
В сучасному світі, де конкуренція та тендерні процедури стають неодмінною частиною буденності, з боку держави виникає необхідність боротьби з корупцією та різного роду зловживаннями. Особлива увага приділяється кримінальній відповідальності уповноважених осіб та керівництва замовників в публічних закупівлях. Ця проблема має ключове значення для забезпечення прозорості, справедливості та ефективності суб’єктів публічних закупівель, а також забезпечення обороноздатності країни в цілому.
В цьому контексті основною метою даної статті є огляд основних аспектів кримінальної відповідальності в сфері публічних закупівель. Стаття в першу чергу буде цікава уповноваженим особам і керівництву замовників в публічних закупівлях та має на меті огляд правового каркасу відповідальності в цій сфері.
2. ТОП статей за якими здійснюється кримінальне провадження в сфері публічних закупівель
В Кримінальному кодексі України відсутня спеціальна норма, яка передбачала б кримінальну відповідальність для учасників публічних закупівель, що становить виклик у контексті забезпечення прозорості та справедливості кримінальних проваджень щодо учасників таких закупівель.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень дозволяє виокремити ТОП статей Кримінального кодексу України, за якими здійснюється провадження в таких категоріях справ. А саме:
– ст. 191 Кримінального кодексу України “Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем”;
– ст. 190 Кримінального кодексу України “Шахрайство”;
– ст. 364 Кримінального кодексу України “Зловживання владою або службовим становищем”;
– ст. 366 Кримінального кодексу України “Службове підроблення”
– ст. 358 Кримінального кодексу України “Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів”
Дані Єдиного державного реєстру судових рішень в повній мірі корелюються з даними статистики за 2023 рік, які розміщені на офіційному веб ресурсі судової влади за посиланням https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/, де розміщено інформацію щодо кількості справ, які знаходяться в провадженні судів першої та апеляційної інстанцій, за відповідними статтями Кримінального кодексу України.

Окрему статистику надає Вищий антикорупційний суд, за його даними за період вересень 2019 – серпень 2023 зі всіх кримінальних проваджень, що надійшли до суду, 23 % були за ст. 191 і 18 % – за статтею 364 Кримінального кодексу України.
Всі ці статті правоохоронні органи намагаються комбінувати між собою або ж застосовують окремо з метою досягнути поставлених перед ними цілей.
Ще один суттєвий аспект, який безпосередньо впливає на появу кримінальних проваджень щодо учасників закупівель, полягає в тому, що оскільки Кримінальний кодекс України не містить спеціальної норми, яка передбачає відповідальність учасника публічних закупівель, досудове розслідування можливих кримінальних правопорушень можуть здійснювати майже всі бажаючі правоохоронні органи: Національне антикорупційне бюро, Національна поліція України, Бюро економічної безпеки України, Служба безпеки України, органи прокуратури.
Тому під загрозою, може опинитися кожна службова особа замовника, посада якої пов’язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Простими словами, це керівники, їх заступники та головні бухгалтери замовників.
Також під “пильне око” правоохоронців можуть потрапити й інші працівники замовника, дії яких безпосередньо пов’язані з проведенням закупівель, наприклад закупівельники чи інші уповноважені особи.
3. Огляд судових тенденцій
Судові тенденції вказують на те, що мейнстрімовою статтею, яку сьогодні застосовують правоохоронні органи, є ст. 191 Кримінального кодексу України – розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Відповідаючи на запитання, чому ж саме ця стаття застосовується майже в кожній справі по публічним закупівлям, можемо припустити, що такою причиною є досить широка об’єктивна сторона та відповідний суб’єктний склад злочину, що передбачено статтею 191 Кримінального кодексу України.
Даний злочин може бути вчинений у формі:
- привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні – протиправне і безоплатне вилучення (утримання, неповернення) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні;
- розтрати такого майна зазначеною особою – протиправне витрачання винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні;
- заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої обов’язки і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції для незаконного і безоплатного обернення чужого майна.
Така різноманітна палітра форм вчинення злочину надає можливість правоохоронним органам широкі можливості кваліфікації дій замовників в процесі закупівель, як протиправну, що і призводить до її популярності серед правоохоронців.
Ще однією поширеною і проблематичною для кваліфікації статтею, яку застосовують правоохоронні органи є ст. 364 Кримінального кодексу України. Досить часто правоохоронні органи здійснюють досудове розслідування за ст. 191 але зіштовхнувшись з неможливістю доведення складу злочину здійснюють перекваліфікацію на ст. 364 Кримінального кодексу України.
Чітку відмінність в кваліфікації між статтями 191 та 364 Кримінального кодексу України наводить Верховний суд в справі № 0912/1638/12, де зазначає, що: склад злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191 і ст. 364, полягає в тому, що службова особа при скоєнні злочину, передбаченого ст. 364, зловживаючи своїм службовим становищем, заподіює майнову шкоду власнику за відсутності хоча б однієї ознаки розкрадання чужого майна. І на відміну від злочину, передбаченого ст. 191, зловживання владою або службовим становищем (ст. 364) може супроводжуватися оплатним вилученням чужого майна, за якого відбувається заміна майна на рівноцінний еквівалент, – інше майно, гроші, використання чужого майна для особистих потреб без мети заволодіння ним, у тому числі завищення вартості виконаних робіт.
Статті 358 та 366 Кримінального кодексу України правоохоронні органи зазвичай комбінують зі ст. ст. 191 та 190 Кримінального кодексу України, чим відповідно і пояснюється значно нижча кількість проваджень за цими статтями в судах.
Ще одним фактором, який підштовхує правоохоронців до застосування перелічених вище статей, є варіативність санкції від штрафу в 34 тис. грн. до позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією майна та забороною займати певні посади чи займатись певною діяльністю. Це, в свою чергу, надає правоохоронним органам можливість просити суд застосувати до підозрюваних найсуворіші заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься відсторонення від займаних посад та тримання під вартою.
4. Висновок
Підсумовуючи, важливо відзначити, що проблема кримінальної відповідальності уповноважених осіб та керівництва замовників в сфері публічних закупівель в Україні стає однією з найважливіших тем сфери публічних закупівель. Відсутність спеціальної норми у Кримінальному кодексі, яка б передбачала відповідальність учасників публічних закупівель, створює спокусу для правоохоронних органів, які не маючи чіткої правової бази, намагаються застосовувати існуючі норми для притягнення до відповідальності учасників закупівель.
У контексті невизначеності законодавства, розслідування кримінальних правопорушень в області публічних закупівель здійснюють різні правоохоронні органи, що може призводити до різноманітних підходів та кваліфікацій.
Для недопущення правового свавілля та забезпечення дотримання Ваших законних прав та інтересів пам’ятайте, що вчасна і головне якісна правова допомога – це перше, що вам потрібно в момент пред’явлення претензій з боку правоохоронних органів.
Перегляньте практику “Кримінальне право та процес” або заповніть форму нижче, щоб отримати вичерпну консультацію юриста.