1. Вступ

У далекому минулому існувало поняття «купецьке слово». Це вважалася найвища форма гарантії, бо за купецьким словом стояла репутація і добре ім’я підприємця. Тому і з’явилися такі поняття, як: «вдарити по руках», «угода дорожча за гроші» тощо. Всі ці вислови характеризують одну важливу складову господарських правовідносин – принцип добросовісності.

Часи змінювалися, змінювалися й умови ведення бізнесу. Принцип добросовісності знайшов своє відображення у законодавстві та судовій практиці, однак у самих правовідносинах добросовісності стало менше.

І ось вже через сто років після розкуркулювання та витиснення ідей капіталізму на території сучасної України, все частіше чуєш інші за духом вислови: «борги повертають лише слабкі», «всі кому я винен, я вибачаю», «в борг треба давати стільки, скільки не боїшся втратити»… Цікаво було би подискутувати на цю тему із підприємцями тих часів.

Як наслідок, сьогодні вже важко знайти підприємців які хоч раз не стикалися із недобросовісною поведінкою контрагентів і боржників, що не хочуть повертати борги, підписувати документи а подекуди навіть спілкуватися з кредитором.

Тому, ось кілька лайфхаків, які можуть здивувати недобросовісного боржника і підвищити шанси стягнення проблемної заборгованості.

2. «Податковий слід»

Перший лайфхак стосується тих ситуацій, коли боржник відмовився підписувати первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні, акти виконаних робіт або наданих послуг).

Звісно, необхідно належним чином направити вказані документи засобами поштового зв’язку (цінними листами з описами вкладення), а також іншими способами (e-mail, месенджери, факс тощо) інакше суд вважатиме направлення документів формальним і буде значно складніше довести факт поставки.

Проте, якщо контрагент все одно відмовляється фіксувати поставку, треба пам’ятати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому суд під час розгляду справи буде досліджувати не тільки факт оформлення первинних документів, а також наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця тощо).

Слід пам’ятати, що у разі дефектів первинних документів, наприклад відсутність підпису покупця товару та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити факт постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (постанова ВП ВС від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21).

Однією із таких обставин, що підтверджує поставку товарів, робіт або послуг є так званий «податковий слід».

На сьогоднішній день більшість господарських операцій є об’єктом оподаткування ПДВ. Тому при укладенні і виконанні договорів, суб’єкти господарювання, що постачають товари (роботи, послуги) зобов’язані зареєструвати податкові накладні, а покупці товарів (робіт, послуг), мають право задекларувати на підставі таких податкових накладених податковий кредит.

Якщо суб’єкт господарювання заперечує факт передачі товарів, робіт або послуг за договором, але одночасно формує, податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в нього права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони є недобросовісною та нерозумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання певних правових наслідків. Тому податкова накладна, виписана (постачальником) на постачання послуг на користь покупця, може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з постачальником. Такий правовий висновок був викладений у постанові об’єднаної палати КГС ВС від 03.06.2022 року у справі № 922/2115/19.

Тому, якщо контрагент не підписав первинні бухгалтерські документи, постачальнику слід звернутися до органів ДПС за місцем реєстрації недобросовісного покупця і запитати податкові декларації з ПДВ за відповідний період, а також докази факту формування покупцем податкового кредиту.

Скоріше за все ДПС у задоволенні такого запиту відмовить. Однак завчасне направлення запиту, дозволить в майбутньому витребувати вказані докази у судовому порядку відповідно до приписів ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

3. Коли власники = солідарні боржники

Найбільш розповсюдженою організаційно-правовою формою суб’єктів господарювання в Україні є товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ).

ТОВ досить легко реєструється, може бути платником податку на загальних підставах, платником єдиного податку, не потребує додаткових звітів про свою діяльність, як наприклад акціонерні товариства тощо. Тому,  скоріше за все недобросовісним контрагентом буде саме ТОВ.

Характерною ознакою ТОВ є статутний капітал, поділений на частки, що належать учасникам такого ТОВ. Оскільки ТОВ є юридичною особою, в силу приписів ст. 96 Цивільного кодексу України учасники ТОВ не несуть відповідальності за діяльність товариства окрім випадків, визначених законом та установчими документами.

При створенні ТОВ його засновники (учасники) зобов’язані сформувати статутний капітал грошовими коштами або майном, протягом шести місяців з дня реєстрації, або в інший строк, визначений статутом (ст. 14 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Якщо в указаний строк статутний капітал сформований не був, тобто засновник (учасник) не виконав свої майнові зобов’язання перед ТОВ, відповідно до приписів ст. 2 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», такий учасник або учасники несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями ТОВ, у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Слід зазначити, що на практиці ТОВ із несформованим статутним капіталом зустрічаються доволі часто, особливо, якщо товариство створювалася саме для того, щоб провести кілька угод, отримати товар або попередню оплату за продукцію без наміру наступного виконання взятих на себе зобов’язань.

Тому, якщо Ваш контрагент – це ТОВ із несформованим статутним капіталом, слід залучити його учасників (засновників) в якості співвідповідачів за позовом про стягнення заборгованості.

Для того, щоб дізнатися чи був сформований статутний капітал контрагента, необхідно звернутися до органів статистики за місцем реєстрації контрагента і сплативши збір, отримати баланс, що раз на рік подається контрагентом в органи статистики (під час воєнного стану обов’язок подавати звітність в органи статистики призупинена).

У розділі «Власний капітал» необхідно порівняти рядок «зареєстрований (пайовий) капітал» із рядком «неоплачений капітал». Якщо у рядку «неоплачений капітал» не стоїть прочерк, а зазначена певна цифра, ця цифра відображає вартість неоплаченої частки у статутному капіталі ТОВ в тисячах грн.

Вказана обставина є підставою для залучення учасників ТОВ в якості солідарних боржників у спорі про стягнення заборгованості із недобросовісного товариства з обмеженою відповідальністю.

4. Стягнення дебіторської заборгованості і майна, що знаходяться у інших осіб і на які боржник має право стягнення

Частиною 1 ст. 336 ГПК України встановлено, що суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Вказана норма процесуального законодавства фактично дозволяє кредитору звертати стягнення на боргові активи (дебіторську заборгованість) або майно боржника, що знаходиться у володінні інших осіб.

Визначальними для застосування цього інструменту є кілька умов:

• заява кредитора має бути подана у межах строку позовної давності, відведеної законом для боржника щодо стягнення такої заборгованості чи майна та/або у межах строку пред’явлення виконавчого документу до примусового виконання щодо стягнення такої заборгованості чи майна;
• заборгованість має не оспорюватися такою особою або щодо стягнення цієї заборгованості чи майна має бути судове рішення, що набрало законної сили.

Інформацію про існування судових рішень або виконавчих проваджень в яких позивачем та стягувачем виступає боржник можна знайти на офіційному сайті судової влади України та у Єдиному державному реєстрі боржників, ввівши в пошук точну назву та/або код ЄДРПОУ боржника.

На жаль даний механізм стягнення заборгованості не буде працювати, якщо щодо особи у якої є боргові зобов’язання перед боржником, порушено провадження у справі про банкрутство.

З моменту порушення стосовно особи справи про банкрутство вона перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин щодо неї, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство порівняно з іншими законодавчими актами України.

Законодавство визначає спеціальну процедуру визнання особи конкурсним кредитором банкрута (ст. 45, 46 Кодексу України з процедур банкрутства). Крім того, у процедурах банкрутства зазвичай вводиться в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів, що перешкоджає стягненню з банкрута грошових коштів або майна в порядку, визначеному ст. 336 ГПК України.

З огляду на викладене, у правовідносинах банкрутства приписи ст. 336 ГПК України матимуть  загальний характер, в той час, як положення Кодексу України з процедур банкрутства матимуть пріоритет, як норми спеціальні. Тому, звернення до суду у порядку визначеному ст. 336 ГПК України, щодо стягнення грошових коштів або майна з особи щодо якої порушено банкрутство, і у якої є боргові активи перед боржником, вважатиметься неефективним способом захисту порушеного права (постанова КГС ВС, від 22.07.2021 року по справі № 905/1642/19).

5. Повернення відчуженого майна боржнику з метою його наступного стягнення

Ще у 2019 році Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію, що правочини боржника щодо відчуження майна можуть бути визнані фраудаторними (правочин вчинений на шкоду кредитору), якщо кредитор доведе, що таке відчуження відбулося з метою ухилення від виконання зобов’язань перед кредитором. Наслідком визнання правочину фраудаторним є його недійсність і повернення сторін правочину у попередній стан (реституція). Тобто продавцю майна це майно буде повернуто, що дає можливість кредитору звернути на нього стягнення.

Більш детально питання фраудаторності правочинів ми розкривали у цьому матеріалі.

Зазначемо, що сьогодні майже будь-який правочин, укладений боржником можна визнати фраудаторним, зокрема: договори купівлі-продажу, дарування, шлюбний договір, внесення майна у статутний капітал юридичної особи, відмова від прийняття спадщини, тощо.

Тому, якщо кредитором було виявлено відчуження боржником майна напередодні судового розгляду або під час суду чи на етапі виконавчого провадження, раціонально розглянути можливість подання позову про визнання такого правочину недійсним.

6. Висновок

Звісно існують і інші механізми для ефективного стягнення проблемної заборгованості і їх застосування залежить від конкретних обставин.

Однак, якщо проводити паралель із медичною практикою, стягнення заборгованості в суді це хірургічне втручання, а ось ефективне управління претензійно-позовної роботою і ризиками при укладенні договорів із контрагентами – це терапія. І така «терапія» є більш дієвою, бо найкраща бійка це та, яка не розпочалася.